Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/27584/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/27584/23 Провадження № 22-ц/4820/293/24 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/27584/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2023 року (суддя Салоїд Н.М., повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що невиконання рішення суду у справі №2270/14181/11 за період з 23 квітня 2020 року по 09 лютого 2021 року є триваючим правопорушенням. І єдиним належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом виконання зазначеного рішення суду та припинення триваючого правопорушення є вручення позивачу паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27 липня 1999 року. ОСОБА_1 вказує, що преюдиційним для спірних правовідносин є: рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8422/20, що залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року, яким за невиконання судового рішення у справі №2270/14181/11 стягнуто на його користь 10510 грн моральної шкоди; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/4032/21, що залишене без змін постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року, яким стягнуто на його користь 500 грн моральної шкоди за період з 09 лютого 2021 року по 15 лютого 2021 року. Тобто, в період невиконання судового рішення у справі №2270/14181/11 з 23.04.2020 року по 09.02.2021 суд має встановити і забезпечити справедливий розмір моральної шкоди за порушення прав позивача. ОСОБА_1 посилається на те, що невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11 істотно та очевидно порушено його право на справедливий суд. Правовий спір між позивачем та відповідачем виник з неспростовного факту невиконання вищевказаної постанови, винесеної іменем України та є джерелом визначеності змісту обов`язку держави Україна відшкодувати моральну шкоду, внаслідок порушеного конституційного права позивача на судовий захист, як складової права на справедливий суд. ОСОБА_1 вважає, що суд зобов`язаний встановити: чи є у нього конституційне право на справедливий суд; чи порушено конституційне право позивача на справедливий суд триваючим невиконанням рішення суду; чи можливо відновити конституційне право ОСОБА_1 на справедливий суд і якщо його неможливо відновити, то Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області зобов`язаний забезпечити належне відшкодування. Як зауважує позивач, заявлений розмір моральної шкоди сформований за його внутрішнім переконанням внаслідок порушення права на справедливий суд, визначений у відповідності до принципу еквівалентності правопорушення виходячи з обставин конкретної справи, що неможливо арифметично розрахувати та буде достатнім покриттям порушеного права і справедливою сатисфакцією в розумінні ЄСПЛ. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна 100000000000000 грн моральної шкоди, завданої порушенням його конституційного права на справедливий суд внаслідок тривалого невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі №2270/14181/11 за період з 23.04.2020 по 09.02.2021. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд порушив принципи правової визначеності, верховенства права і jura novit curia («суд знає закони») та спотворив і деформував право; самостійно, за власною ініціативою змінив предмет позову, який з відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права справедливий суд, свавільно перетворив у «відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав при невиконанні постанови суду від 12.12.2011 у справі №2270/14181/11 посадовими і службовими особами відповідача». На думку апелянта, Хмельницький міськрайонний суд порушене його право на справедливий суд не захистив, належного відшкодування не забезпечив та не виконав завдання цивільного судочинства, доказ у вигляді справи №2270/14181/11 не витребував і, відповідно, не надав йому правову оцінку. Також, як зазначає ОСОБА_1 , оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, з ігноруванням судом обставин, що мають значення для справи, повною невідповідністю висновків суду обставинам справи. Адже суд зумисно не встановив, чи є в ОСОБА_1 право на справедливий суд; чи порушено його право на справедливий суд триваючим невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11, чи можливо відновити право позивача на справедливий суд і якщо його неможливо відновити, то міськрайонний суд зобов`язаний був забезпечити належне відшкодування. Також, апелянт вважає, що є очевидний прямий причинно-наслідковий зв`язок між злочинною бездіяльністю - невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11 і порушенням його конституційного права на справедливий суд та завданою йому моральною шкодою. Апелянт посилається на те, що його право на відшкодування моральної шкоди гарантоване частиною 1 статті 23 ЦК України і встановлене судовими преюдиційними рішеннями у тотожних правовідносинах в постановах Верховного Суду у справах №686/8422/20, №686/13784/21, №686/4032/21. ОСОБА_1 зауважує, що застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного, забезпечує отримання відповідного відшкодування. Очевидним в позові було основне юридичне питання, а саме заявлена шкода за порушене право на справедливий суд. Тому ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу УДМС в Хмельницькій області погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказує, що апелянтом не зазначено, в чому полягає завдана шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та якими доказами вона підтверджується. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. І ОСОБА_1 не надано доказів, щоб підтверджували наявність моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача із заподіяною шкодою. Представник УДМС в Хмельницькій області також вказує, що апелянту було видано новий паспорт, що ним не заперечується і це не може свідчити про систематичність бездіяльності органу державної влади, адже було вчинено всі необхідні дії для забезпечення його прав. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку, що ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення і чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади. Учасник справи та представник учасника справи до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, що набрало законної сили 19.01.2021, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11. Постановляючи оскаржуване судове рішення, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області виходив із недоведеності позовних вимог, а також, що позивач вже реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення. Апеляційний суд погоджується із таким висновком міськрайонного суду, оскільки він відповідає нормам матеріального та процесуального права. Так, частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України). Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України). Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. При цьому, саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій органу Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20) зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою. Оскільки у цьому виді деліктних зобов`язань саме на позивача покладається обов`язок довести як наявність шкоди так і факт її заподіяння, причинний зв`язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи, тому правильними є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності ОСОБА_1 факту завданої йому моральної шкоди у відрізок часу з 23.04.2020 по 09.02.2021 внаслідок невиконання відповідачем судового рішення у справі № 2270/14181/11, її розмір та наявність причинного зв`язку між протиправними діями/бездіяльністю відповідача та наслідками, що є процесуальним обов`язком позивача. З огляду на вищенаведене, не приймаються до уваги наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи про наявність підстав для задоволення позову. Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів, зміну предмету позову не відповідають фактичним обставинам справи. Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої йому порушенням його конвекційного (конституційного) права на справедливий суд внаслідок бездіяльності (тривалого невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11 в порядку статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, частини 1 статті 23 ЦК України та статей 55, 56, частини 9 статті 129, статті 129-1 Конституції України в період з 23 квітня 2020 року по 09 лютого 2021 року). Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими. Посилання позивача на різну судову практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у кожній конкретній справі процес доказування, а отже і правозастосування, буде різним. У зв`язку з цим відхиляються й доводи ОСОБА_1 щодо посилання на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай