Постанова 4820 № 686/15793/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/15793/22 Провадження № 22-ц/4820/747/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/15793/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно. Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказував, що 01 квітня 2013 року ним було придбано кунг автомобільний Мерседес 680 №371000В, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0530 га кадастровий номер 6810100000:12:003:0097 за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, садівниче товариство «Польовий». 13.05.2021 ця земельна ділянка згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки була відчужена позивачем відповідачці. Як зазначає ОСОБА_2 , між сторонами була домовленість, що належний йому автомобільний кунг тимчасово буде знаходитися на цій земельній ділянці та пізніше позивач його перемістить на інше місце. Однак, в подальшому ОСОБА_3 відмовилася повертати належний ОСОБА_2 автомобільний кунг. Позивач вважає, його права були порушені, а тому його право власності є обмеженим. І зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на кунг автомобільний Мерседес 680 №371000В та витребувати його із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення. Не погоджуючись із цим рішення суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що придбання спірного кунга було оформлено договором у формі розписки продавця ОСОБА_4 , а тому позивач є законним власником спірного майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0530 га кадастровий номер 6810100000:12:003:0097 за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, садівниче товариство «Польовий». ОСОБА_2 вказує, що 13.05.2021 згідно договору купівлі-продажу ця земельна ділянка була відчужена ним ОСОБА_3 із усною домовленістю, що кунг тимчасово буде знаходиться на проданій земельній ділянці, однак в подальшому відповідачка відмовилася повертати спірне майно позивачу. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував матеріали поліції про перевірку його заяви щодо незаконного утримання його майна ОСОБА_3 , адже спірне майно фізично вибуло із володіння позивача, законного власника, який не може володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд, вільно. Тому, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки до апеляційного суду не надходив. Представник позивача ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Позивач ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму в розмірі, визначеному в цьому договорі. Майно: земельна ділянка, що розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, садівниче товариство «Польовий» (кадастровий номер 6810100000:12:003:0097, площа 0,0530 га). Продаж вчинено за 265500 грн (а.с.7). Відповідно до розписки від 01.04.2013 слідує, що ОСОБА_4 продає кунг автомобільний Мерседес 680 №371000В і ОСОБА_2 являється власником кунга (а.с.6). Як слідує із відповіді ОСОБА_2 , що надана 16.05.2022 за №121/122-2021 ВП №1 ГУНП в Хмельницькій області на звернення ОСОБА_2 від 04.05.2022 щодо неправомірних дій відносно нього, заявнику рекомендовано звернутися до суду у зв`язку із тим, що в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини (а.с.5). Як слідує із позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що автомобільний кунг, власником якого він є, знаходиться на земельній ділянці, яку він продав ОСОБА_3 , проте у сторін існувала домовленість про тимчасове розміщення на цій земельній ділянці автомобільного кунга і згодом позивач перемістить його на інше місце. Однак, відповідачка в подальшому відмовилася повертати ОСОБА_2 майно, що належить останньому. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем, що саме спірний автомобільний кунг знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 та те, що між сторонами існувала домовленість про тимчасове розміщення спірного майна на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Правом власності, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України зазначено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Виходячи зі змісту ст. 387, 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно зі ст. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до змісту ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, що зазначено у нормах ч.ч.1 та 2 ст. 1212 ЦК України. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Зі змісту зазначених норм ЦК України вбачається, що витребувати майно із чужого незаконного володіння може власник цього майна, тобто особа, яка мала право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України). Суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, надані позивачем копію листа-відповіді ВП №1 ГУНП в Хмельницькій області від 16.05.2022, копію розписки від 01.04.2013 про сплату 7000 грн за придбання автомобільного кунгу, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2021 прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно на час звернення із позовом до суду та на час ухвалення оскаржуваного рішення знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:12:003:0097, що належить ОСОБА_3 , а також, що між сторонами існувала домовленість, що саме спірний автомобільний кунг тимчасово буде знаходитися на земельній ділянці відповідачки і в подальшому ОСОБА_2 його перемістить на інше місце. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував матеріали поліції за результатами перевірки заяви позивача про незаконне утримання його майна відповідачкою є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки цей письмовий доказ був предметом дослідження суду першої інстанції, якому у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України судом, в сукупності із іншими доказами, дано оцінку. І ці доводи зводяться до незгоди апелянта із оцінкою доказів судом першої інстанції. Разом з тим, у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення відсутня оцінка зазначеного доказу та мотиви його відхилення, однак це процесуальне порушення не призвело до невірного вирішення справи. Так, як вбачається із наданої ОСОБА_2 відповіді ВП №1 ГУНП в Хмельницькій області від 16.05.2022 (а.с.5), відділенням поліції розглянуто звернення ОСОБА_2 щодо неправомірних дій відносно нього та зазначено, що в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини, а тому рекомендовано заявнику звернутися до суду. Поміж того, із цієї відповіді не можливо встановити, з приводу яких неправомірних дій відносно позивача, останній звертався до відділення поліції, а лише вказано, що в ході перевірки ОСОБА_3 повідомила, що будь-які пояснення буде надавати в суді. І належних, достовірних та допустимих доказів того, що спірне майно знаходиться на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_3 , позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України надано не було, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Посилання апелянта на положення ст. 179, 387, 321, 1212 ЦК України та на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, адже саме ці норми матеріального права і застосовані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай