Постанова 4801 № 153/509/15-ц

Справа № 153/509/15-ц Провадження № 22-ц/801/177/2020 Категорія: 5 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 рокуСправа № 153/509/15-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Богацької О. М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, Комунальне підприємство «Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 153/509/15-ц за апеляційною скаргою адвоката Радіщева Володимира Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т. В. у залі суду, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, Комунального підприємства «Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації» (далі КП «Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації») про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 333194, виданого відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області 25 липня 2012 року на підставі розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 672 від 13 січня 2011 року, вона є власником земельної ділянки площею 1, 3500 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, належне йому на праві власності, а саме кладова пасіки. Указане майно набуто ним за таких обставин. 16 липня 2003 року на підставі акта приймання - передачі основних засобів, комісією з передачі майна реорганізованого КСП «Дністер» (протокол № 10 від 14 червня 2003 року) передано, а головою (уповноваженим) спілки співвласників ОСОБА_2 прийнято кладову пасіки, інвентаризаційний № 76, залишковою вартість 810 гривень, стан майна задовільний, загальний стан відображений на фотокартках. 29 серпня 2011 року виконавчим комітетом Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на підставі заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення права власності на підвальне приміщення (кладова пасіки), що розташоване на території господарського двору по АДРЕСА_1 , прийнято рішення № 81 «Про присвоєння адресного номера господарської будівлі «кладова пасіки» та присвоєно господарській будівлі «кладова пасіки», що розташована на території АДРЕСА_2 , а також рішення про оформлення права власності на майно реорганізованого КСП «Дністер» - «кладова пасіки» в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 03 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області Водянюку ОСОБА_5 . М. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кладову пасіки за адресою: АДРЕСА_2 . 11 жовтня 2011 року КП «Ямпільське бюро технічної інвентаризації» здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 . Посилається на те, що ОСОБА_2 набув право власності на це майно з порушенням законодавства, оскільки кладова пасіки на момент оформлення права власності не мала ознак нерухомого майна через відсутність відомостей про введення його в експлуатацію, попередню інвентаризацію та за відсутності правовстановлюючого документу, який би посвідчував право власності на це майно. Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року, яке діяло на момент реєстрації права власності, це майно мало бути зареєстровано за ПСП «Дністер» у 2003 році на праві власності з дотриманням всіх вимог, і лише після первинної реєстрації ПСП «Дністер» мало право його передати як нерухоме майно. Оскільки цього зроблено не було, ОСОБА_2 міг отримати свідоцтво на право власності лише як на новостворене майно. Крім цього, ОСОБА_2 при поданні заяви про видачу свідоцтва про право власності не подавались матеріали технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, а надані ним документи не містять в собі інформації про набуття права на майно, а відтак не можуть бути підставою для видачі свідоцтва про право власності. За наявними матеріалами нерухоме майно було лише передано спілці співвласників «Родина спілки Водянюків» від спілки співвласників реорганізованого КСП «Дністер». За умови, що ОСОБА_2 був співвласником КСП «Дністер», про що їй достеменно не відомо, та в порядку розпаювання останнього отримав разом з іншими співвласниками виділене в натурі майно, то повноваженнями вирішувати майнові питання, що виникають у сфері реформування аграрного сектору економіки, наділена відповідна комісія, рішення якої оформляється протоколом і затверджується зборами співвласників. Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам влacникiв за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Крім акту приймання передачі майна повинен бути наявним також договір про спільне володіння, перелік майна та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Тільки всі ці документи в сукупності, на її думку, можуть встановлювати законність переходу до ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно та встановлювати місцезнаходження цього майна. При цьому зазначає, що на отриманій нею земельній ділянці жодного майна належного ОСОБА_2 немає. Також на цій земельній ділянці відсутня будь-яка споруда як кладова пасіки, так і сама пасіка. За таких обставин, просила визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області № 81 «Про присвоєння адресного номера господарської будівлі «кладова пасіки» та № 82 від 29 серпня 2011 року «Про оформлення права власності на майно реорганізованого КСП «Дністер» - «кладова пасіки» в АДРЕСА_3 Цекинівка по вул. Комарова за ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2011 року: тип об`єкта - кладова пасіки; адреса об`єкта АДРЕСА_2 ; власники - ОСОБА_2 ; форма власності - приватна; частка - 1/1; опис об`єкта - загальна площа 29 кв.м., кладова пасіки, А; підстава - рішення виконавчого комітету Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області; визнати незаконним та скасувати рішення Комунального підприємства «Ямпільське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , про що ним було вчинено запис № 14 в книзі ОСОБА_6 .1, реєстраційний номер 34776401. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження незаконності рішень виконавчого комітету Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області чи прийняття їх за межами наданих повноважень. Окрім того, позивачем не доведено розташування належного відповідачеві нерухомого майна на своїй земельній ділянці, а відтак і порушення у зв`язку з цим її прав. При цьому суд врахував, що право власності на кладову пасіки відповідачем набуто раніше, ніж позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. Також суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову і в частині видачі свідоцтва про право власності на майно та його державної реєстрації, з огляду на недоведеність факту неправомірності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно. Короткий зміст вимог апеляційних скарг У 2019 року адвокат Радіщев В. О. в інтересах ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2019 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року справу за апеляційною скаргою адвоката Радіщева В. О. на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі адвокат Радіщев В. О. в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду справи місцевим судом було грубо порушено норми процесуального права щодо порядку розгляду справи, безпідставно не взято до уваги копії письмових доказів з посиланням на порушення порядку їх засвідчення. Судом не надано оцінки доводам позивача щодо незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а також тому, що документи, надані останнім для отримання свідоцтва про право власності не містять інформації про набуття ним права на майно, а відтак не можуть бути підставою для видачі свідоцтва про право власності і подальшої реєстрації права власності. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшли. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до рішення виконавчого комітету Цекинівської сільської ради № 81 від 29 серпня 2011 року «Про присвоєння адресного номера господарській будівлі «кладова пасіки» господарській будівлі «кладова пасіки», що розташована на території АДРЕСА_1 області по вулиці АДРЕСА_2 адресний номер 71 (а. с. 9, т. 1). Рішенням виконавчого комітету Цекинівської сільської ради № 82 від 29 серпня 2011 року «Про оформлення права власності на майно реорганізованого КСП «Дністер» - «кладова пасіки» в АДРЕСА_3 Цекинівка по вулиці Комарова, за ОСОБА_2 » право власності на майно реорганізованого КСП «Дністер - «кладова пасіки» по АДРЕСА_2 ,71 оформлено за ОСОБА_2 згідно накладної № 3, виданої ПОП «Дністер» від 17 квітня 2003 року та акта приймання-передачі основних засобів № 3 від 14 червня 2003 року. Рекомендовано ОСОБА_2 оформити необхідні документи у районному КП «Ямпільське БТІ» (а. с.10, т. 1). Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 03 жовтня 2011 року ОСОБА_2 є власником 1/1 частки кладової пасіки по АДРЕСА_2 (а. с.11, т. 1). З копії витягу про державну реєстрацію прав № 31617656 від 11 жовтня 2011 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на кладову пасіки, що розташована по АДРЕСА_2 . Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 333194, виданого відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області 25 липня 2012 року на підставі розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 672 від 13 січня 2011 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1, 3500 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (а. с. 13 т. 1). Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 333195, виданого 25 липня 2012 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7500га, що розташована за межами населеного пункту села Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 333193, виданого 25 квітня 2012 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,0000 га, що розташована за межами населеного пункту села Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2017 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділу Держземагенства у Ямпільському районі Вінницької області, Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, приватного підприємства Дністер, приватного підприємства «Вінагрополіс», про визнання недійсними розпоряджень про затвердження проекту землеустрою та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано й ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України). Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належного майна такий акт визнається недійсним. За таких обставин можна зробити висновок про те, що порушення, невизнання або оспорювання право власності особи на майно є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно із положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, відповідачем набуто право власності на нерухоме майно у порушення вимог чинного законодавства, що порушує її права та законні інтереси. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження знаходження на належній позивачу земельній ділянці майна відповідача, а саме будівлі кладової пасіки. Про відсутність на належній їй земельній ділянці цього майна сама позивач підтвердила в позовній заяві та у судовому засіданні під час розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 також заперечив розташування свого майна на земельній ділянці, належній позивачу. Крім того, з матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що будівля кладової пасік знаходиться в межах с. Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, тоді як земельна ділянка, належна позивачу знаходиться за межами указаного населеного пункту. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач не довела, що прийняттям оскаржуваних рішень та виданим на їх підставі правовстановлюючим документом, було порушено її права. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про незаконність набуття відповідачем права власності, не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Доводи заявника про порушення судом норм процесуального права не впливають на правильність прийнятого ним рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок позивача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Радіщева Володимира Олеговича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок позивача. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С. К. Медвецький Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук