Постанова 4812 № 490/3969/21

29.01.24 22-ц/812/104/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/3969/21 Провадження № 22ц/812/104/24 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова іменем України 29 січня 2024 року м. Миколаїв Справа № 490/3969/21 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Чумаченко К.О., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою її представником адвокатом Трубою Клавдією Борисівною, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Шолох Л.М., в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, встановив: 27 травня 2021 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Трубу К.Б., звернулася з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Позов обґрунтований тим, що 14 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, до цього сторони мешкали у цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу донька проживає з матір`ю, знаходиться на її утриманні. Батько дитини взагалі не надає та після розлучення ніколи не надавав матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач зазначала, що працює медичною сестрою в медичному закладі, отримує мінімальну заробітну плату. Змушена орендувати житло, оскільки власного житла не має. Дитина навчається у школі, потребує витрат на придбання одягу на всі сезони, навчальних посібників, належного харчування та витрат на відпочинок. Сума реального утримання дитини, яка необхідна для її гармонійного розвитку складає 14-15 тисяч гривень на місяць. ОСОБА_3 вказувала, що відповідач має добрий стан здоров`я, у нього відсутні інші діти. Працює в місті Києві, де середня заробітна плата станом на березень 2021 року складає 20132 грн. Також зазначала, що станом на 2019 рік ОСОБА_4 мав у власності автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, який був ним проданий, а також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на майно 22 липня 2020 року відповідач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Це новобудова, а відповідно до оголошень на різних ресурсах купівлі-продажу квартир в глобальній мережі Інтернет вартість такої квартири складає приблизно 30 000 доларів США. Окрім того, позивач зазначала, що останнім часом з відповідачем виникають спори щодо місця проживання дитини. ОСОБА_3 вважала, що донька повинна проживати разом з нею, зважаючи на вік дитини та те, що вона повністю залежна від неї та прив`язана до матері, в них дуже тісний зв`язок. Відповідач останні 5-6 років не звертав уваги на неї, не навідував її, навіть, не намагався цього робити, взагалі не виконував свої батьківських обов`язків, донька росла у його відсутність. Догляд за дитиною здійснює позивач: займається її вихованням, навчанням, за необхідності лікуванням, проводить з нею вільний час та інше. Проживання дитини окремо від матері неможливе та негативно вплине на її психічний та фізичний стан. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 7000 грн, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір`ю ОСОБА_3 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 7908 грн, з яких 908 грн судовий збір та 7000 грн витрати на правову допомогу. У відзиві на позов відповідач ОСОБА_4 , діючи через свого представника адвоката Паламарчук Н.В., просив суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 2 500,00 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; закрити провадження у справі щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю; відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4 судових витрат у повному обсязі. Відповідач вказував, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують,що щомісячне утримання дитини складає 14-15 тис. гривень і відповідно вона дійсно витрачає вказані кошти на утримання дитини, що свідчить про необґрунтованість розміру аліментів. Стягнення аліментів в розмірі 7000 грн фактично позбавить його засобів до існування. Також ОСОБА_4 зазначав, що на його утриманні перебувають його батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які отримують пенсію по інвалідності. Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_4 зазначив, що спір між сторонами щодо місця проживання їх доньки відсутній, а тому провадження у цій частині має бути закрито. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 10 грудня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовлено. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 27 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн за подання позовної заяви в частині стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 454 грн судового збору, сплаченого за подачу позову про визначення місця проживання дитини та 7000 грн судових витрат на правничу допомогу. Повернуто ОСОБА_3 з державного бюджету 454 грн суми судового збору за подачу позову в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду мотивоване тим, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка створила належні умови для її проживання, а орган опіки та піклування не вбачає підстав для зміни місця проживання дитини, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та визначив місце проживання дитини з матір`ю. Щодо стягнення аліментів, суд першої інстанції, врахувавши вік дитини, обов`язок відповідача утримувати дитину на належному для забезпечення її потреб рівні, працездатний вік відповідача, стабільну заробітну плату, дійшов висновку про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 3000 грн щомісяця. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Трубу К.Б., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм права, зокрема статті 182 СК України, просила змінити рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів в частині їх розміру, стягнувши аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісяця. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом були проігноровані обставини викладенні у позові та надані докази. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який поданий його представником адвокатом Паламарчук Н.В., посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів без змін. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив скасувати рішення суду в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на те, що апеляційний суд має право вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги, а позивач не надала доказів наявності у неї самостійного заробітку та порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості звернути на це увагу суду. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Звертаючись до суду з позовом в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання їх спільної малолітньої дочки, позивачка обґрунтовувала свої вимоги матеріальним становищем відповідача, яке дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 7000,00 грн щомісячно. Відповідач у відзиві на позовну заяву погодився на сплату аліментів у розмірі 2500 грн та зазначив, що заявлена позивачкою сума аліментів у розмірі 7 000,00 грн не обґрунтована та не відповідає дійсним витратам на малолітню дитину. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 6), яка проживає разом з матір`ю. Сторони не можуть дійти згоди щодо розміру аліментів на утримання доньки. Відповідно до відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб платників податків станом на 22 червня 2021 року за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року сума доходу ОСОБА_4 : за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року становить 48 395,66 грн, сума утриманого податку 8 711,22 грн; за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року становить 57 799,40 грн, сума утриманого податку 10 087,97 грн; за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року становить 37 266,72 грн, сума утриманого податку 6 661,46 грн. Відповідно до довідки про доходи від 14 червня 2021 року ОСОБА_4 працює на посаді заступника начальника складу у ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД» та з січня 2021 року по травень 2021 року його заробітна плата становила 36 288 грн 18 коп., щомісячна нарахована заробітна плата становить 7 562 грн 68 коп. (т. 1 а.с. 127). Зі слів представника відповідача адвоката Паламарчук Н.В. в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_4 працює у тому ж товаристві, розмір його заробітної плати становить розмір мінімальної зарплати визначений законодавством. Інших доходів немає. На підтвердження доводів про те, що батько приймає участь в утриманні доньки відповідачем надано суду банківські виписки за період з 01 липня 2015 року по 27 лютого 2018 року від 27 лютого 2018 року за №SB9SVJEPIIV4QLHF; за період з 01 березня 2018 року по 13 квітня 2019 року від 14 квітня 2019 року за №U5OTPV2K3OSQMT2Q та за період з 01 травня 2019 року по 11 червня 2020 року від 14 червня 2021 року за №4GBLP8UPT35Q23K9, які свідчать про перерахунок грошових коштів позивачу (т. 1 а.с. 105-111). Відповідач є працездатною особою. Згідно заяви ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Паламарчук І.В. від 27 серпня 2021 року, він є батьком відповідача у справі, особою з інвалідністю третьої групи, отримує пенсію по інвалідності та вказує, що потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_4 надавав та надає йому допомогу у межах фінансових можливостей (т. 1 а.с. 115). Відповідно до заяви ОСОБА_7 , посвідченої приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Паламарчук І.В. від 27 серпня 2021 року, вона є матір`ю відповідача у справі, особою з інвалідністю першої групи, отримує пенсію по інвалідності, потребує матеріальної допомоги та вказує, що ОСОБА_4 надавав та надає їй допомогу у межах фінансових можливостей (т. 1 а.с. 116). Матеріали справи не містять відомостей про розмір пенсій, які отримують батьки відповідача. На день ухвалення рішення судом першої інстанції Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2023 року 2 833 гривень. Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції з огляду на наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, правильно виходив із з потреб дитини, матеріального становища сторін, можливостей відповідача, який працює, отримує постійний дохід, та дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів на дитину в сумі 3000 грн. щомісячно не буде занадто обтяжливим для відповідача, співвідноситься із визначеним законодавством розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не є меншим ніж мінімальний розмір аліментів, визначений частиною другою статті 182 СК України. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що абз. 3 частини 2 статті 182 СК України передбачає можливість присудження судом аліментів у розмірі мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Доказів, які б підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі зазначеному позивачем у позові матеріали справи не містять. Матеріали справи також не містять детального розрахунку витрат позивача на дитину щомісяця приблизно 14 000 грн, тому посилання в апеляційній скарзі на таких розрахунок є необґрунтованим. Договір купівлі-продажу №2020/3099 від 03 червня 2020 року навчальних посібників, витяг із протоколу № 1 батьківських зборів від 28 травня 2020 року та товарний чек від 26 березня 2021 року не є достатніми доказами, що підтверджують щомісячні витрати позивача, з огляду на те, що відповідачем також надані виписки з банківських рахунків про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача. Доводи позивача про витрати відповідача на придбання квартири (загальною площею 33,9 кв.м, житловою 15.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої складає приблизно 30 000 доларів США) в новобудівлі 22 липня 2020 року, як підтвердження того, що відповідач має інші доходи, джерело походження яких він приховує, колегія суддів вважає недоведеними. Подані відповідачем докази (договір продажу відповідачем транспортного засобу від 22 жовтня 2019 року, розписка про отримання в позику грошових коштів від 10 липня 2020 року, нотаріально посвідчений договір продажу відповідачем отриманої у дар земельної ділянки від 04 серпня 2020 року, розписка про повернення позики від 17 серпня 2020 року) свідчать, що квартира придбана ним згідно договору про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року за 19 500 доларів США, що дорівнює гривневому еквіваленту 532 350 грн, за рахунок доходів відповідача одержаних від продажу належного йому іншого майна та запозичених коштів, а не за рахунок його доходу, який позивач вважає прихованим. Сама по собі належність автомобіля відповідачу з 29 березня 2019 року та його продаж 22 жовтня 2019 року не свідчить про наявність у відповідача інших джерел його доходу. Колегія суддів зауважує, що доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу відповідача в частині скасування рішення суду, яким визначено місце проживання дитини з матір`ю не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не подав апеляційну скаргу на рішення суду в цій частині. В суді першої інстанції він не заперечував проти задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю, своїм правом заявити клопотання про подання позивачем інших доказів не скористався та судом в цьому не був обмежений. Отже, підстав передбачених частиною четвертою статті 367 ЦПК України апеляційним судом не встановлено. Зазначене не позбавляє права ОСОБА_4 звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду в порядку, визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України та просити поновити строк на її подачу у разі наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Сімейним кодексом України, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (стаття 192 СК України). Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником адвокатом Трубою Клавдією Борисівною залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2023 року залишити без мін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст судового рішення складений 29 січня 2024 року.