Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/8522/25

12.05.26 22-ц/812/852/26 Провадження № 22-ц/812/852/26 Провадження № 22-ц/812/853/26 ПОСТАНОВА Іменем України 12 травня 2026 року м. Миколаїв справа № 489/8522/25 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Станковим Степаном Степановичем, на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 лютого 2026 року, ухвалені під головуванням судді Микульшиної Г.А., повні судові рішення складено у зазначені дні, У С Т А Н О В И В: В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Позивач зазначала, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак встановлений судом розмір аліментів - 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, що на даний час складає 1281,50 грн., є недостатнім для забезпечення потреб дитини. Так, дійсні витрати на один календарний місяць на утримання та виховання дитини щонайменше становлять 34 205 грн 20 коп., що складаються з витрат на оплату дитячого садку, розвиваючих заходів, харчування, придбання лікарських засобів, одягу іграшок, щорічне оздоровлення. Зазначені витрати не включають канцелярські товари та приналежності, витрати на проїзд до навчального закладу та додому, вартість проїздів до місць проведення (відвідування) спортивних заходів та змагань із видів спорту, яким займається дитина, екскурсії, мандрівки, інші пізнавальні заходи, необхідні для забезпечення сталого розвитку дитини, а також, не передбачають: індекси споживчих цін на товари та послуги, внаслідок інфляційних процесів, майбутні вартісні показники цін на послуги з постачання комунальних та інших послуг, змінення (збільшення) цін. Також вказала, що відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї/осіб на утриманні не має, що надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання його неповнолітньої доньки. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 17 000,00 грн. щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду і до повноліття дитини. Також просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 адвокат Станков С.С. - просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що відповідач починаючи з травня 2023 року систематично здійснював сплату аліментів, а також інші виплати (на оплата дитячого садочку, на подарунки дитині, тощо). З січня 2024 року відповідач щомісячно сплачує аліменти на дитину в розмірі 5 000,00 грн., а окрім цього ним додатково оплачено 51 800,00 грн. Отже аргументи позивачки, що дитина перебуває лише на її утриманні не відповідають дійсності. Крім того зауважує, що більшість витрат, зазначених у наданих позивачкою квитанціях, не відносяться до періодичних платежів аліментів, так як законодавцем розмежовуються поняття аліментів і додаткових витрат та порядок їх сплати. Також вказував, що з березня 2025 року ОСОБА_2 не працює та не має постійного джерела доходу, незважаючи на що намагається регулярно сплачувати аліменти на утримання дитини. Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково. Змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які були стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року у цивільній справі № 489/2122/23. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону. Відкликано виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 28.08.2023 у цивільній справі № 489/2122/23 щодо стягнення аліментів на дитину сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання даним рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції керувався положеннями ч. 3 ст. 181 СК України та виходив з того, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, яка проживає з матір`ю, відповідач є працездатним, отримує стабільний дохід, інших утриманців не має, а тому аліменти у розмірі 11 000 грн щомісячно будуть достатніми та необхідними для гармонійного розвитку та покриття поточних витрат на утримання дитини. Додатковим рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2026 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 6 469 грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на правничу допомогу було стягнуто пропорційно до розміру задоволених вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Станков С.С., посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду від 06 лютого 2026 року, просив його скасувати в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір аліментів до 5 000 грн. та скасувати додаткове рішення суду від 26 лютого 2026 року. Адвокат Станков С.С. зазначав, що суд при розгляді справи неповно з`ясував обставини справи та при ухваленні рішення керувався лише доводами позивачки, а обставини, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень та пояснень, судом не взято до уваги та не надано їм належної оцінки. Так, твердження суду в оскаржуваному рішенні, що відповідач нібито займається підприємницькою діяльністю (зі слів позивачки), не відповідає дійсності, оскільки відповідач припинив свою підприємницьку діяльність, як фізична особа підприємець ще 30 вересня 2019 року. Крім того, судом першої інстанції було також зазначено про те, що відповідач отримує стабільний дохід, але суд не звернув увагу на те, що з березня 2025 року ОСОБА_4 не працює та не має стабільного заробітку. Також звертав увагу, що до щомісячних витрат ОСОБА_1 включила витрати на оплату приватного дитячого садка, які сплачував відповідач, так як мав на той період більш-менш стабільний дохід та заощадження, а відтак якщо відняти ці суми з щомісячних витрат, розмір витрат на дитину щомісяця в середньому складатиме 10 000-12 000 грн., що в свою чергу підтверджує про об`єктивність стягнення з відповідача аліментів в розмірі 5000-7000 грн. До того ж, відповідно до вимог законодавства України, витрати на оплату приватного дитячого садка до розміру щомісячних аліментів не включаються. Позивач зазначаючи, що витрати на утримання дитини на даний час зросли, не доводить суттєву зміну матеріального та сімейного стану відповідача, його стану здоров`я для збільшення аліментів. Натомість матеріальне становище відповідача погіршилося, оскільки він втратив роботу. Адвокат Станков С.С. вказує, що фактично суд поклав непропорційний фінансовий тягар на відповідача, не врахувавши його матеріальні можливості та можливості іншого з батьків (позивачки). Крім того, судом першої інстанції не наданої жодної оцінки витребуваним документам від банків та податкової служби щодо підтвердження матеріального стану відповідача на момент розгляду справи, а натомість рішення суду містило обставини, які були лише припущеннями самої позивачки. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лемешко О.В. - просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2026 року залишити без змін. Вказує, що апелянт намагається довести суду, що через втрату роботи не може нести аліментні зобов`язання в присудженому розмірі, оскільки це стане для нього непомірним тягарем. Проте, як вбачається із наданих відповідачем документів, втративши дохід від роботи ще в травні 2025р., він сплачував кошти в розмірі, який фактично і був присуджений до сплати рішенням суду першої інстанції. Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняє їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину. До того ж, враховуючи той факт, що стороною відповідача не надано документів про реєстрацію ОСОБА_2 в Центрі зайнятості, то відсутні підстави вважати, що він є безробітним. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Станков С.С. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю позивачкою ОСОБА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року у цивільній справі № 489/2122/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10 травня 2023 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років (а.с.39-40). Згідно відповіді з Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 29.12.2025 відповідач ОСОБА_2 мав стабільний дохід до березня 2025 року включно, зокрема за січень 2025 року його дохід становив 51 659,29 грн., за лютий 2025 року 49 473,38 грн., за березень 2025 року 51 521,53 грн. За період з квітня по листопад 2025 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 (а.с. 102-107). Відомостей про те, чи має позивачка які-небудь доходи, матеріали справи не містять. Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, ОСОБА_5 посилалась на те, що встановлений судом у рішенні Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року у цивільній справі № 489/2122/23 розмір аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення потреб дитини. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23). Змінюючи спосіб стягнення з ОСОБА_4 встановлених рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2023 року аліментів на утримання дитини та визначаючи їх розмір у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції правильно застосував наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, правильно встановив, що дійсно змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку доньки сторін, яка пішла до дитячого садочку. Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема на утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку дитини, є загальновідомими та підтверджується встановленням Законами України різного розміру прожиткового мінімуму на дитину в залежності від її віку, та не потребують доказування. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди відповідача зі зміною способу стягнення аліментів і таке було підтверджено представником ОСОБА_4 в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції. Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 в сумі 11 000,00 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним, зі слів позивачки займається підприємницькою діяльністю та здатен забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої дитини, отримує стабільний дохід, інших утриманців не має. Проте, на думку колегії суддів, при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, не надавши оцінки матеріальному становищу відповідача, який як слідує з інформації Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 29.12.2025 року ОСОБА_4 з 30 вересня 2019 року перебуває у стані припинення підприємницької діяльності та з квітня 2025 року не має стабільного доходу (а.с. 102-107). Також апеляційний суд приймає до уваги, що частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік з 01.01.2026 прожитковий мінімум на дитину до 6 років встановлений у розмірі 2 817 грн., на дитину віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512 грн. Колегія суддів також звертає увагу на рівність прав і обов`язків батьків щодо дитини. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що матеріалами справи не доведено наявності підстав для визначення розміру аліментів в сумі 11 000 грн. щомісячно, а тому його необхідно змінити, зменшивши їх щомісячний розмір до 7 000 грн. Також колегія суддів приймає до уваги, що такий розмір аліментів не суперечить вимогам сімейного законодавства та є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні, oia? ye a ?io?e ?anoei? ?ішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2026 року підлягає залишенню без змін. Щодо вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року. Так, вказаним додатковим рішенням було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою. Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, (тобто крім судового збору) покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача адвокатом Лемешком О.В. до суду першої інстанції було надано: копію договору від 02.09.2025 року про надання правової допомоги, укладеного між ним та позивачкою; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2026 року на суму 9 984,00 грн.; квитанцію про оплату позивачкою витрат на правничу допомогу від 07.02.2026 року на суму 9 984,00 грн. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 489,60 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За такого, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, враховуючи результати апеляційного перегляду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (41 %) в розмірі 4 093 грн. З огляду на викладене додаткове рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року також підлягає зміні. Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Станковим Степаном Степановичем, задовольнити частково. Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2026 року в частині визначеного судом розміру аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Додаткове рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 093 грн. (чотири тисячі дев`яносто три гривні) 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Н.О. Тищук Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року