Ухвала КЦС ВС № 754/4006/21

УХВАЛА 24 січня 2024 року м. Київ справа № 754/4006/21 провадження № 61-297ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк»), в якому просив зобов`язати АТ «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості за платіжною карткою НОМЕР_1 шляхом зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачену ОСОБА_1 суму комісії за обслуговування кредиту, щомісячного платежу по кредиту від суми використаних коштів та процентної ставки. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказував, що 06 липня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про приєднання № 2134515/060417 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на умовах тарифного пакету «Мій комфорт». На підставі зазначеної заяви позивач отримав кредит у розмірі 80 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 . Через місяць користування кредитною карткою відповідачем з позивача розпочато стягнення коштів за користування зазначеною карткою, що як з`ясувалось із відповідей відповідача за зверненнями позивача є комісією за обслуговування кредиту та становить 3,2 % від використаної частини кредиту, щомісячний платіж по кредиту 5 % від суми використаних коштів, процентною ставкою 0,001 % річних. Оскільки, він звертаючись до банку за отриманням кредитної картки не розраховував на зобов`язання по сплаті зазначених платежів, та будучи військовослужбовцем - на необхідність сплати процентів за користуванням кредиту, звернувся до відповідача з проханням надати договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку, та отримав заяву про приєднання № 2134515/060417 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, проте вже на умовах тарифного плану «INSTANT», з якими позивач не був ознайомлений та не погодився б з огляду на тягар їх сплати. Відтак, позивач просив відповідача здійснити перерахунок боргу за кредитною карткою, з метою припинення кредитних відносин між сторонами, проте отримав відмову, через що змушений звернутись до суду. Станом на 20 лютого 2021 року борг позивача згідно з розрахунками відповідача складає 82 185,60 грн, та продовжується його збільшення відповідачем. Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 19 квітня 2023 року позов задовольнив частково. Зобов`язав АТ «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості за договором у формі заяви про приєднання від 06 липня 2019 року № 2134515/060417 шляхом зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачені ОСОБА_1 суми комісії за обслуговування кредиту, щомісячного платежу по кредиту від суми використаних коштів та процентної ставки. Київський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» залишив без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року залишив без змін. 04 січня 2024 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про зобов`язання АТ «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості за платіжною карткою НОМЕР_1 шляхом зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачену ОСОБА_1 суму комісії за обслуговування кредиту, щомісячного платежу по кредиту від суми використаних коштів та процентної ставки. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. АТ «Ощадбанк» зазначає, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки оскаржені судові рішення позбавили АТ «Ощадбанк» можливості в подальшому звернутись до відповідача з метою повернення суми заборгованості, що в свою чергу може призвести до збитків нанесених позивачу. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров