LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС757/32833/17-ц

від 17.02.2020 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційн…

Ухвала 17 лютого 2020 року м. Київ справа № 757/32833/17-ц провадження № 61-2794ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), назву якого змінено на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), та просила суд зобов`язати ПАТ «Державний ощадний банк України» виплатити їй кошти на загальну суму 146 011,09 грн, а саме: кошти в сумі 132 737,36 грн - гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами з реєстру вкладників акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), наданого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 25 липня 2016 року № 1 про здійснення виплат гарантованих сум відшкодування, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; пеню в сумі 13 273,73 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «Державний ощадний банк України» виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 132 737,36 грн, як гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами з реєстру вкладників АТ «Дельта Банк», наданого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 25 липня 2016 року № 1 про здійснення виплат гарантованих сум відшкодування, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в розмірі 8 000,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 327,37 грн. 07 лютого 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року. Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз. Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено. Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ю. Мартєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»