Постанова Київський апеляційний суд № 754/4006/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/4006/21 Головуючий у суді І інстанції: Галась І.А. провадження №22-ц/824/14427/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., секретар судового засідання: Максимук Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до відповідача - AT «Держаний ощадний банк» із заявою про приєднання №2134515/060417 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на умовах тарифного пакету «Мій комфорт». На підставі зазначеної заяви позивач отримав кредит у розмірі 80 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 . Через місяць користування кредитною карткою відповідачем з позивача було розпочато стягнення коштів за користування зазначеною карткою, що як з`ясувалось із відповідей відповідача за зверненнями позивача є комісією за обслуговування кредиту та становить 3,2 % від використаної частини кредиту, щомісячний платіж по кредиту 5 % від суми використаних коштів, процентною ставкою 0,001 % річних. Оскільки, позивач звертаючись до банку за отриманням кредитної картки не розраховував на зобов`язання по сплаті зазначених платежів, та будучи військовослужбовцем - на необхідність сплати процентів за користуванням кредиту, звернувся до відповідача з проханням надати договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного чого отримав заяву про приєднання № 2134515/060417 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, проте вже на умовах тарифного плану «INSTANT», з якими позивач не був ознайомлений та не погодився б з огляду на тягар їх сплати. Від так, позивач просив відповідача здійснити перерахунок боргу за кредитною карткою, з метою припинення кредитних відносин між сторонами, проте отримав відмову, через що змушений звернутись до суду. Станом на 20 лютого 2021 борг позивача згідно розрахунків відповідача складає 82185,60 грн, та продовжується його збільшення відповідачем. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати АТ «ОЩАДБАНК» здійснити перерахунок заборгованості за платіжною карткою НОМЕР_1 шляхом зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачену ОСОБА_1 суму комісії за обслуговування кредиту, щомісячного платежу по кредиту від суми використаних коштів та процентної ставки. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року вимоги позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії були задоволені частково. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості за договором у формі заяви про приєднання № 2134515/060417 від 06 липня 2019 року шляхом зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачені ОСОБА_1 суми комісії за обслуговування кредиту, щомісячного платежу по кредиту від суми використаних коштів та процентної ставки. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» - Вовчук М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався на те, що висновок суду першої інстанції про те, що заява про приєднання від 06.07.2019 року не містить даних про розмір наданого кредиту, в заяві про приєднання до договору відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісій, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, є безпідставним та не грунтується на фактичних обставинах справи, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія заяви від 06.07.2019 року № 2134515/060417 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки). Представник апелянта зазначав, що з вказаної заяви вбачається, що дана заява містить підписи та відповідні відтиски печатки відповідача, а також підписана позивачем. В даному документів вказується, що поточний рахунок № НОМЕР_2 відкривається ОСОБА_1 за тарифним пакетом «Instant». Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта вказував на те, що позивач був обізнаний з паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, оскільки дані документи є додатком до Договору комплексного банківського обслуговування, та розміщені на офіційному сайті Банку. Крім того, звернув увагу на те, що факт отримання кредитних коштів в межах ліміту 80 000 грн та активного користування позивачем кредитними коштами, ОСОБА_1 не оспорюється. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції не надав відповідної оцінки обставинам зазначених в листах - відповідях банку на звернення позичальника про те, що на період особливого стану Банком тимчасово припиняється лише нарахування процентів за користування кредитом, в свою чергу комісійна винагорода за обслуговування кредиту списанню не підлягає. 15 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 , в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиву на апеляційну скаргу позивач просив поновити строк на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин, посилаючись на те, що про наявність ухвали Київського апеляційного суду від 27.09.2023 року про відкриття апеляційного провадження дізнався у відділі державної виконавчої служби. Вказав на те, ще зі змістом ухвали апеляційного суду від 27.09.2023 року та апеляційної скарги представник позивача - адвокат Проскурін В.Г. ознайомився 08 листопада 2023 року. Тому просив суд поновити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року. Роз'яснено учасникам справи їх право на подачу відзиву на апеляційну скаргу до 11 жовтня 2023 року (а.с. 239-240). Супровідним листом від 12.10.2023 року направлено ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 243), вказані документи позивач отримав 12.10.2023 року, що підтверджується звітом про направлення вихідної кореспонденції (а.с. 244). В подальшому, відповідно до заяви представника позивача - адвоката Проскуріна В.Г. про ознайомлення з матеріалами даної цивільної справи, останній ознайомився 08.11.2023 року (а.с. 248а-250). Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив на апеляційну скаргу подано протягом чотирьох діб з дня отримання апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, що свідчить про бажання позивачки ОСОБА_2 скористатись своїм правом на подачу відзиву. Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку ОСОБА_1 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначав, що 10 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та представником АТ «Ощадбанк» було підписано заяву про розірвання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Вказував, що відповідно до Довідки АТ «Ощадбанк» від 11 жовтня 2023 року, 10 жовтня 2023 року кредитний ліміт ОСОБА_1 закритий та станом на 11 жовтня 2023 року заборгованість за кредитом банку відсутня. Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 09.08.2023 року було проведено зарахування в рахунок погашення основної суми боргу сплачених комісій. Також зазначив, що відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» від 21 вересня 2023 року банком в добровільному порядку було здійснено перерахунок. Таким чином, станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, рішення суду першої інстанції добровільно виконано відповідачем, а тому відсутній предмет оскарження в апеляційній інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено законом. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відповідно до абз. 2 ч. 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер. Встановлено, що 06 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державний ощадний банк» із заявою про приєднання №2134515/060417 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», на підставі якої Позивач отримав кредит у розмірі 80 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 12-13). Відповідно до копії Довідки № 7/к-547 від 29.09.2020 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині з 22.05.1998 року (а.с. 10). Також до позову долучено копію посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 , що він має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 11). Позивачем було надіслано Претензію до відповідача, в якій він просив зробити перерахунок заборгованості та припинити нарахування відсотків, комісій та інших сум за користування кредитом на підставі п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 14-16). З матеріалів справи встановлено, що відповідачем неодноразово відмовлено позивачу щодо перерахунку боргу за кредитною карткою № НОМЕР_1 . В суді апеляційної інстанції представник банку наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив рішення суду скасувати та відмовити у позові. В суді апеляційної інстанції представник позивача, зазначив про те, що при укладенні договору позивач повідомив, що є військовослужбовцем, на карту надходить заробітна плата. Наразі відповідач рішення суду виконав. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт перебування позивача на військовій службі (в тому числі і на момент подачі заяви на видачу кредитної картки станом на 06.07.2019 року), під час дії в державі особливого періоду, що дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)». Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звертаючись з позовною заявою надав суду копію довідки № 7/к-547 від 29.09.2020, згідно якої ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині з 22.05.1998 року, разом з тим позивачем не надавались до суду докази проходження ним військової служби станом на час розгляду судової справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів протилежного. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач мав право заявити клопотання в суді першої інстанції про витребування таких доказів, аби підтвердити інформацію щодо перебування позивача на військовій службі під час розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань. Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час розгляду справи позивач є призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, або в забезпеченні їх здійснення, та перебуває або перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи з позовом позивач звернувся до суду у березні 2021 року, тому до спірних правовідносин що виникли між сторонами слід застосовувати положення ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відносно періодів та розміру здійснення банком нарахувань відсотків та комісій за користування кредитними коштами, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідач здійснює такі відрахування щомісячно, починаючи з липня 2019 року, тому відповідний розрахунок виконати неможливо, тому суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту є саме вимога про здійснення перерахунку. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача були порушені відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до спірних правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 634, 638, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положення ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «07» грудня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник