Постанова Київський апеляційний суд № 365/113/19

Головуючий у І інстанції Хижний Р.В. Провадження № 22-ц/824/2072/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 18 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Поливач Л.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 12.08.2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки. За умовами вказаного Договору відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ Банку. Згідно п. 1.2 Договору Банк зобов`язується приймати і зараховувати на Рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням Платіжної картки, у межах витраченого ліміту. Клієнт зобов`язується здійснювати оплату послуг Банку за проведення операцій за Рахунком у розмірі, встановленому Тарифами (п. 1.3 Договору). 31.07.2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 1 від 12.08.2014 року про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою. Сторони домовились внести до Договору наступні зміни та доповнення: назву Договору змінити з «Договір про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою, № 1» на «Договір № 1 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки». Банк встановлює Клієнту Кредит у розмірі 9550,00 грн. Строк дії Кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит продовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає 28% річних і сплачується щомісячно (п. 1 Додаткового Договору). Згідно п. 1.2 Додаткового Договору Банк зобов`язується приймати і зараховувати на Рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту. Клієнт зобов`язується здійснювати оплати послуг Банку за проведення операцій за Рахунком у розмірі, встановленому Тарифами. Підписанням даного Договору Клієнт погоджується з тим, що перелік видів послуг, що надаються Банком, та їх вартість визначені Тарифами, розмір процентної ставки, яка нараховується на залишки коштів на Рахунку, визначена цим Договором та може бути змінена Банком протягом строку дії Договору в порядку, визначеному правилами (п.п. 1.3, 1.4 Договору). Відповідно до п. 1.10 Банк має право вимагати від Клієнта відшкодування всіх витрат, в тому числі процентів, пені та сплати заборгованості відповідно до умов Договору та Правил. У зв`язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за Договором, позивачем на її адресу був направлений лист-вимога № 100.19-07/28041/144 від 26.03.2018 року, яким боржника було повідомлено про наявну заборгованість та про те, що Банк відкликає всю суму кредиту та вимагає не пізніше 30 календарних днів з дати отримання листа-вимоги сплатити всю наявну заборгованість по кредиту. Лист-вимога отриманий відповідачем 03.04.2018 року, однак жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, відповідач не вчинила. Станом на 16.05.2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед Банком складала 11 726,32 грн., з яких: 9 485,29 грн. - загальна сума основної заборгованості (основного боргу); 1 993,74 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 9,00 грн. - загальна сума заборгованості за розрахунково-касове обслуговування; 162,32 грн. - загальна сума нарахованої пені; 0,00 грн. - сума втрат від інфляції на суму простроченого кредиту ; 52,53 грн. - сума втрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів; 4,68 грн. - розмір 3 процентів річних на суму простроченого кредиту; 18,76 грн. - розмір 3 процентів річних на суму нарахованих та несплачених процентів. Оскільки відповідач у добровільному порядку вищевказану заборгованість не погасила, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості у розмірі 11 726 грн. 32 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 16 498 грн. 88 коп., які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп. та витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 8 498 грн. 88 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка О.М., останній проти задоволення скарги заперечив та просив залишити рішення суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 726 грн. 32 коп.), апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки, за умовами якого відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою (копія договору - а.с.5-6, виписка по картковому рахунку - а.с.57-58). 31.07.2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 1 від 12.08.2014 року про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою. За умовами Договору Банк встановлює Клієнту Кредит у розмірі 9550,00 грн. Строк дії Кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит продовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає 28% річних і сплачується щомісячно (копія Додаткового договору - а.с.7-8, історія рахунку - а.с.59). Також встановлено, що за даним договором, згідно розрахунків позивача, існує заборгованість у розмірі 11 726 грн. 32 коп., яка утворилась в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем її обов`язків згідно умов договору (а.с.9-10). З матеріалів справи також вбачається, що на підставі ухвали суду по справі було призначено та проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої від 14.07.2020 року № 11046/11047/20-32 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Сторона

2. Клієнт» у копії Договору № 1 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки від 12.08.2014 року виконаний не рукописним способом, а становить собою зображення, нанесене електрофотографічним способом друку за допомогою копіювально-множильної техніки, а тому питання суду про виконання підпису від імені ОСОБА_1 експертами не вирішувалось. Підписи від імені ОСОБА_1 у повідомленні про умови кредитування від 29.07.2015 року, заяві на встановлення кредиту по рахунку фізичної особи від 29.07.2015 року, Додатковому договорі № 1 до Договору № 1 від 12.08.2014 року про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 31.07.2015 року, Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору № 1 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 31.07.2015 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.156-171). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При цьому, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У разі встановлення відсутності волевиявлення особи на укладання спірного правочину такий договір має бути визнаний недійсним (постанова Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 761/26618/15-ц). Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обгрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилався на те, що внаслідок невиконання боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору, у неї перед Банком виникла заборгованість, розмір якої станом на 16.05.2018 року становить 11 726 грн. 32 коп. На підтвердження даних вимог банком було надано суду копії договору та додаткових договорів, а також розрахунок заборгованості та банківські виписки по картковому рахунку, які підтверджують факт користування даною карткою. Разом з тим, згідно висновку проведеної по справі судово-почеркознавчої експертизи у повідомленні про умови кредитування, заяві на встановлення кредиту по рахунку фізичної особи, Додатковому договорі №1 до Договору №1 від 12.08.2014 року про відкриття фізичній особі поточного рахунку від 31.07.2015 року, Додатку №3 та Додатку №4 до Договору №1, підписи від імені ОСОБА_1 вчинені не нею, а іншою особою з наслідуванням її підпису. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують той факт, що вона не підписувала додатковий договір від 31.07.2015 року, в якому передбачені істотні умови договору щодо розміру кредиту та відсоткової ставки, строків користування коштами, порядку повернення кредиту та відповідальності за порушення зобов`язання. Таким чином, враховуючи те, що договір ОСОБА_1 не підписувався, відповідно, він не створює для неї жодних прав та обов`язків, в тому числі обов`язку повернути позивачу обумовлені цим договором суми. Зважаючи на те, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок перед АТ «Державний ощадний банк України» по погашенню заборгованості за договором від 12.08.2014 року, вимога банку про стягнення з неї цієї заборгованості не грунтується на вимогах закону та обгрунтовано залишена судом без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що висновоксудово-почеркознавчої експертизи, покладений судом в основу рішення,є неналежним доказом та не повинен був прийматись до уваги судом,оскільки отриманий з порушенням встановленого законом порядку, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Костенка О.М., ухвалою суду по справі було призначено та в подальшому проведено судово-почеркознавчу експертизу, висновок якої наявний в матеріалах справи (а.с.156-171). Зі змісту висновку проведеної по справі судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що він ґрунтується на документації, наданій судом, яку експерти, попереджені про кримінальну відповідальність, вважали достатньоюдля проведення даного виду дослідження; матеріалам справи даний висновок не суперечить і сумнівів у його правильності не викликає. Згідно ч. 1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось клопотання про призначення по справі додаткової чи повторної експертизи та не надано суду доказів, які б спростували вищевказаний висновок,томудоводи йогоапеляційної скарги про незгоду з висновком експертизи законності та обґрунтованості висновків суду про прийняття експертноговисновку, як доказу, не спростовують. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: