Постанова 4873 № 910/15366/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" січня 2024 р. Справа№ 910/15366/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. за участю представників сторін: від позивача: Дєлов В.В.; від відповідача: Франюк А.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 року про залишення позову без розгляду у справі №910/15366/23 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 833 791,33 грн, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи у суді першої інстанції У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 4 833 791,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості в частині оплати поставленої позивачем за квітень 2022 електричної енергії. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 4 833 791,33 грн залишено без розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що представник позивача не з`явився в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки, а тому відсутність представника позивача унеможливлює виконати завдання та вирішити питання визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/15366/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована наступним: - представник позивача отримав відзив на позов поза встановленим судом строком, у зв`язку з цим просив відкласти перше судове засідання по справі з метою підготовки відповіді на відзив; - висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, оскільки клопотанням від 07.11.2023 представник позивача просив надати додатковий час для підготовки відповіді на відзив, що жодним чином не є перешкоджанням виконання завдань підготовчого провадження. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15366/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Ухвалою суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 року у справі №910/15366/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 16.01.2024. Ухвалою суду від 15.01.2024 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції. Позиції представників сторін 26.12.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її доводів та вимог, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 4 833 791,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості в частині оплати поставленої позивачем за квітень 2022 електричної енергії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 07.11.2023 о 10:40 год. Встановлно строк для подачі відзиву на позов до 20.10.2023. 25.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 01.11.2023 - клопотання про об`єднання справ № 910/15366/23, 910/16120/23, 910/16434/23 в одне провадження. 07.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, що призначено на 07.11.2023, та продовжити строк для подачі відповіді на відзив, оскільки складення даного документу потребує додаткового часу та вивчення матеріалів інших справ. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що представник позивача не з`явився в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки, а тому відсутність представника позивача унеможливлює виконати завдання та вирішити питання визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України. Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Колегією суддів враховано, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 зазначила, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. З огляду на висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 щодо застосування приписів, які закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, колегія суддів відзначає, що у суду виникає обов`язок залишити позов без розгляду у разі (1) неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, (2) не повідомив суд про причини його неявки та (3) не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Колегія суддів враховує, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, статті 202, 226 ГПК передбачають подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №910/15226/19, від 09.11.2022 у справі №925/1376/21). Разом з тим, встановлені обставини справи не свідчать про відсутність у позивача наміру брати участь у її розгляді. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи. Так, як було зазначено вище, від представника позивача 07.11.2023 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, призначений на 07.11.2023, та продовжити строк для подачі відповіді на відзив, оскільки складення даного документу потребує додаткового часу та вивчення матеріалів інших справи. Тобто, позивач виявив намір взяти участь у судовому розгляді справи, водночас клопотав відкласти перше підготовче засідання для надання йому можливості подати відповідь на відзив. Колегія суддів враховує, що згідно ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Визнаючи, фактично, наведені позивачем доводи для відкладення розгляду справи неповажними причинами для неявки в судове засідання, судом першої інстанції проігноровано, що відповідно до ст. 184 ГПК України у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення. Колегія суддів враховує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі не було встановлено позивачу строку, протягом якого останній має подати відповідь на відзив. Згідно приписів ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: - з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; - встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; - встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання. Стаття 185 ГПК України передбачає, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Водночас, судом першої інстанції не було постановлено ухвали, яким позивачу встановлювався строк для подачі відповіді на відзив, що є одним із завдань підготовчого засідання. Колегія суддів враховує, що подача позивачем відповіді на відзив є реалізацією позивачем свого права на надання заперечень щодо висловленої відповідачем правової позиції щодо суті спору, яка здійснюється на стадії підготовчого провадження. А тому, враховуючи процесуальне право позивача на подачу відзиву на позовну заяву, про забезпечення якого позивач і просив у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи, з огляду на відсутність в матеріалах справи ухвал, якими встановлювався відповідний строк для подання відповіді на відзив, як це передбачено приписами ГПК України, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо не зазначення позивачем поважності причин неявки представника позивача у судове засідання колегія суддів є помилковими. Таким чином, хоча позивач був повідомлений про час і місце судового засідання та від останнього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у зв`язку із неявкою позивача у перше судове засідання є передчасним, оскільки із встановлених обставин вбачається наявність у позивача наміру брати участь у розгляді справи, так як він скористався своїм правом, наданим п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, подав клопотання про відкладення розгляду справи та обґрунтував причини неявки - для забезпечення його можливістю підготувати та подати відповідь на відзив, що передбачено ст. 184 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №917/531/19, від 22.07.2020 у справі №10/2456 зазначено, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин, залишення позову без розгляду призведе до порушення права позивача на доступ до правосуддя. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. В рішенні від 01.03.2002 у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99 зазначено, що на суд включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом. У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції при залишенні позову без розгляду не врахував в сукупності усіх обставин справи та помилково залишив позов без розгляду з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.04.2023 у справі № 904/602/22. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було невірно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 підлягає скасуванню, а справа № 910/15366/23 - передачі для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі № 910/15366/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі № 910/15366/23 скасувати.

3. Справу № 910/15366/23 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.01.2024 Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко