Постанова Житомирський апеляційний суд № 291/1456/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/1456/23 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В. Категорія ч.1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Чорного О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційні скарги адвоката Чорного Олександра Васильовича та ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 08 жовтня 2023 р. близько 11 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме не давав вийти з домогосподарства, вчинив сварку під час якої висловлювався словами брутальної лайки в її адресу, внаслідок чого міг заподіяти шкоду її психічному здоров`ю. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Чорний О.В. в інтересах ОСОБА_1 та останній подали апеляційні скарги, в яких просили постанову скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційні скарги є аналогічними за змістом і обґрунтовані, зокрема, тим, що обставини описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки останній хвилювався за здоров`я свого сина. Крім того, протокол не містить посилань на жодні належні та допустимі докази. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутності та відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом. Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте, як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови відносно ОСОБА_1 дотримані не були. Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності його вини, обґрунтовуючи свій висновок фактичними обставинами, встановленими лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень потерпілої. Однак, апеляційний суд не може погодитись із таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений судом першої інстанції без всебічного і повного аналізу всіх фактичних обставин справи. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що судом належним чином не проаналізовано обставини події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно учасників конфлікту. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім`ї полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Пунктом 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та сварка не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 08 жовтня 2023 р. близько 11 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім`ї відносно колишньої дружини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) - так в протоколі), а саме, домашнє насильство психологічного характеру, не давав вийти із домогосподарства, вчинив сварку, чим міг завдати шкоду її психологічному здоров`ю. На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи містять лише пояснення ОСОБА_2 на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення. У своїх поясненнях ОСОБА_2 вказувала на те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно неї, а саме: висловлювався словами брутальної лайки в її адресу, погрожував фізичною розправою, але реальних дій не застосовував, на зауваження припинити протиправні дії не реагував, після чого вона викликала поліцію (а.с. 2). ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, потім під час розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанції послідовно стверджував, що 08.10.2023 він спілкувався зі своєю дитиною, пізніше ОСОБА_2 повідомила, що буде повертатися до м. Біла Церква, на що ОСОБА_1 запропонував підвезти її та дитину, але в розмову втрутилася ОСОБА_4 і колишня дружина відмовила, він хвилювався за безпеку та здоров`я дитини. Працівники поліції були викликані на зупинку громадського транспорту, де і було складено протокол про адміністративне правопорушення. З огляду на наведені пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що зазначені особи перебувають в стані конфлікту після припинення спільного проживання, пов`язаного з вирішенням спору про виховання та побачення з дитиною, (на сьогоднішній день спір вирішено шляхом укладання мирової угоди в суді). Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно колишньої дружини, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди її психічному здоров`ю. При цьому, можливі нецензурні висловлювання в межах конфлікту, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 08.10.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Враховуючи вищенаведені недоліки та суперечності, що містяться в матеріалах провадження, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 08 жовтня 2023 року вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 . Таким чином, доходжу висновку, що судом не було досліджено всі обставини, що стосуються події правопорушення, його об`єктивної сторони, через що суд прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню. Згідно ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги адвоката Чорного Олександра Васильовича та ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь