Постанова Житомирський апеляційний суд № 273/1749/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/1749/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С. Номер провадження №33/4805/33/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Василюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Василюка Андрія Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. Згідно з постановою судді місцевого суду, 28 липня 2024 року о 16 год. 05 хв. у смт. Полянка по вул. Соборна, ОСОБА_1 керував електротрициклом «FADA ВОЛ» без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосування приладу Алктостер Драгер-6820, результат тесту позитивний 0,25% проміле, тест №766. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Василюк А.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до норм ПДР України, практику судів по даних справах (справа №385/676/23 від 22.05.2023, №385/642/23 від 12.09.2023) щодо визначення типу транспортного засобу потужністю двигуна до 3 кВ. Вважає, що вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 був в межах допустимої похибки, а тому відсутні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності по вище вказаній статті. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що адвокат отримав копію оскаржуваної постанови 10 липня 2025, що підтверджується розпискою від 10.07.2025 (а.с. 101). Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Василюка А.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 278 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Об`єктивна сторона складу порушення це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Факультативними ознаками є: час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28.07.2024 убачається, що 28 липня 2024 року о 16 год. 05 хв. у смт. Полянка по вул. Соборна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електротрициклом «FADA ВОЛ» без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія проводився із застосування приладу Алктостер Драгер-6820 з результатом 0,25% проміле, тест №766, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП (а.с. 2). Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальності за даною нормою підлягають особи, які керують транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само особи, які керували транспортним засобом та які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Так, доводи апеляційної скарги відносно того, що вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 був в межах допустимої похибки, а тому відсутні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності по вище вказаній статті є необґрунтованими та не виходять за межі припущень, оскільки відповідно до змісту пункту 7 розділу ІІ зазначеної Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, та вважається позитивним, коли показники технічного засобу після проведення тесту мають результат більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Так, показники газоаналізатора, яким проводився огляд на місці зупинки складав 0,25‰, що перевищують вказану норму, що підтверджує стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6820, вказаний засіб вимірювальної техніки може вказувати результат з певною похибкою. Так, межі допустимої абсолютної похибки ( в інтервалі діапазону вимірювання від 0 до 0,4 ‰) - ±0,04‰; відносної ( в діапазоні вимірювання понад 0,4‰)-±, тоді як вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі перевищував допустиму норму, тобто поза межами похибки приладу Drager Alcotest 6820 відповідно до свідоцтва про повірку приладу (а.с. 41). Натомість, на момент використання технічного приладу Drager Alcotest 6820, яким проводилося освідування ОСОБА_1 строки технічного обслуговування не пройшли, що підтверджується свідоцтвом про повірку приладу №12-01/5625, чинним до 15.10.2025 (а.с. 41). Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп`яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає. Постанови судів в інших справах, на які посилається захисник, не впливають на правильність судового рішення по суті, оскільки не мають преюдиціального значення. Разом з тим, відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Пунктом 1.10 ПДР розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що: транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього не передбачено (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к). Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Згідно з п. 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Таким чином, до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3кВт до 4кВт і саме вони належать до механічних транспортних засобів в розумінні зазначеного законодавства, а за приписами п. 2.1 ПДР водій такого механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб. Суд звертає увагу, що ПДР розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». Різниця полягає у наявності двигуна внутрішнього згоряння або потужності електродвигуна: транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. Хоча пункт 2.13 ПДР відносить до категорії А1 транспортні засоби, які мають електродвигун потужністю до 4 кВт, обов`язок мати посвідчення водія встановлений п. 2.1 а ПДР саме водіїв механічних транспортних засобів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наявного талону №10 транспортний засіб «FADA ВОЛ», на якому рухався ОСОБА_1 , має потужність двигуна 1000 Вт, а тому він не належить до механічних транспортних засобів. Отже, обов`язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією (зокрема, категорії А1) на водія такого транспортного засобу не покладався. Відповідно до аб. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України № 3220-IX від 30.06.2023 «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено термін - легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. В зв`язку із прийняттям вищезазначеного Закону внесені зміни до Закону України «Про дорожній рух», але будь-яких змін чи доповнень до Правил Дорожнього Руху внесені не було. Правила Дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Оскільки трицикл «FADA ВОЛ» - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, суд дійшов до висновку, що вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 . Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно останнього відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Василюка Андрія Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь