Постанова Житомирський апеляційний суд № 291/912/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/912/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В. Номер провадження №33/4805/68/26 Категорія ч.5 ст.126 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника адвоката Остапчука І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 02 серпня 2025 року о 19:55 год у с.Шпичинці по вул. Спортивній керував трактором МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року (постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА 2905468 від 24.08.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП). Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення пункту п. 2.1.а ПДР, за що ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підставі ст. 276 КУпАП він звернувся до суду з клопотанням про направлення справи на розгляд до Києво-Святошинського районного суду м. Києва за місцем реєстрації та фактичного проживання. Однак, суд в порушення його прав визначених ст. 268 КУпАП, відхилив клопотання, не врахувавши те, що його приїзд та приїзд адвоката-захисника на розгляд справи до Ружинського районного суду ускладнений територіальною віддаленістю та суворою трудовою дисципліною за місцем його роботи, а також потягне значні фінансові витрати та розглянув справу по суті. В судовому засіданні адвокат Остапчук І.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, зазначив, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності його довірителя, без належних доказів вчинення правопорушення та відеофіксації подій. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Так, положеннями частин 2, 3, 4 статті 126 КУпАП, передбачена відповідальність за: - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Як на докази винуватості ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410388 від 02.08.2025 (а.с. 2); постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2905468 від 24.08.2024 з якої убачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн; лист начальника ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Новаківського І., відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія НОМЕР_2 (категорія В) (а.с. 4); рапорт інспектора СРПП ВП№2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Кормана П.П. (а.с. 5). Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи із наступного. Як вбачається з наданих матеріалів, співробітниками поліції у якості доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, до протоколу додано лише копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2905468 від 24.08.2024 та рапорт інспектора СРПП ВП№2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Кормана П.П. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на технічний засіб відеозапису 857247, натомість всупереч вимогам ст. 251 КУпАП до справи не долучено будь-якого відеозапису з нагрудних камер поліцейських, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинку, процедуру складання (оформлення) протоколу та інші обставини, що мають значення для справи. Наявний протокол, як і його копія містять лише відмітку про відмову особи під підпису. У той час як захисник факт керування транспортним засобом його довірителем заперечує, а матеріали справи таких доказів взагалі не містять. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, описаних у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 ЕПР1 №410388 від 02.08.2025, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути визнані належними, допустимими та достатніми доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства рф така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно останнього відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини останнього, в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь