Постанова 4805 № 287/943/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №287/943/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В. Номер провадження №33/4805/934/25 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника адвоката Зарицького А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, а саме 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 21 квітня 2025 року о 03 год. 30 хв. в м. Олевську, по вул. Князя Олега, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом автомобілем марки АУДІ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та в медичному закладі Олевській ЦЛ відмовилася. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що вона не керувала транспортним засобом та перебувала у ньому як пасажир, а керував транспортним засобом ОСОБА_2 . Вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування нею транспортним засобом, то всі подальші дії уповноважених осіб, зокрема, вимога щодо проходження огляду є незаконними. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Зарицького А.І., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що остання від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовилася; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4546597 від 21.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони зазначеного правопорушення є встановлення факту керування транспортним засобом. Крім того, як вбачається з дослідженого апеляційним судом відеозапису обставин події, зокрема, із відеореєстратора службового автомобіля поліції та із нагрудних камер поліцейського, слідує за транспортним засобом та за допомогою ввімкненого проблискового маячка синього кольору зупиняє автомобіль, але хто знаходився за кермом автомобіля поліцейськими не зафіксовано. Поліцейське авто зупиняється в дворі, а автомобіль марки AUDI А6 повертає за кут будинку, поки підбігли поліціянти, то біля машини стояли 3 особи чоловічої статті, а дівчина в стороні подалі від них. Сама ОСОБА_1 пояснила, що вона не керувала автомобілем, а за кермом був ОСОБА_3 («Луник»). На відеозаписі взагалі не зафіксовано особу водія, яку можливо ідентифікувати. Сумніви в тому, що дівчина дійсно знаходилася в стані алкогольного сп`яніння були обґрунтовані, але жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 в такому стані здійснювалося керування транспортним засобом, матеріали справи не містять. Наявність в справі постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР за ст. 126 КУпАП, як доказ на спростування доводів ОСОБА_1 , суперечностей та сумнівів не усуває за наведених вище підстав. Тобто, працівниками патрульної поліції неналежним чином встановлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адресу її місця проживання, та інші обставини, які мають істотне значення для розгляду справи. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що наявний в справі протокол про адміністративне правопорушення є непридатним до читання (видно лише інформація внесена кульковою ручкою). Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції. Таким чином, відеозаписом обставин події у повній мірі підтверджені доводи апелянта про відсутність доказів керування автомобілем ОСОБА_1 за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 04 липня 2025 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь