Постанова Київський апеляційний суд № 755/2230/23

Головуючий у І інстанції Гаврилова О.В. Провадження №22-ц/824/1993/2024 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «АК «Київводоканал», в якому просила суд зобов`язати ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за о/р НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири, що станом на 07 лютого 2023 року становить 56 739,15 грн. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилалась на те, що 28 січня 2022 року ОСОБА_2 , як попередній власник квартири, та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказувала, що станом на момент укладання цього договору продавець повідомила її про те, що за квартирою існує заборгованість за користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення, при цьому, згідно з пунктом 9 договору купівлі-продажу квартири продавець зобов`язалася погасити всі заборгованості до 14 квітня 2022 року, що виникли за період, коли вона користувалася квартирою до 28 січня 2022 року, а саме за користування послугами ПрАТ «АК «Київводоканал» в розмірі 66 647,34 грн. Разом з тим, продавець своїх зобов`язань до терміну, вказаного в договорі купівлі-продажу квартири, не виконала, заборгованість не погасила до цього часу, наразі перебуває за кордоном і на зв`язок із ОСОБА_1 не виходить. При цьому, позивачці надходять квитанції про оплату боргу на адресу квартири, в якій вона проживає, тобто ПрАТ «АК «Київводоканал» вимагає сплатити заборгованість попереднього власника квартири за користування комунальними послугами. У позові вказано, що представник позивача зверталась до відповідача із адвокатськими запитами та зверненнями щодо надання інформації про розмір заборгованості за користування послугами станом на момент купівлі квартири та з проханням виключити з обліку за о/р НОМЕР_1 заборгованість ОСОБА_2 . Однак, представники ПрАТ «АК «Київводоканал» у відповіді вказали, що станом на 07 лютого 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість зі сплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 56 739,15 грн. та зазначили, що особовий рахунок відкрито на конкретного споживача, він є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій і списання з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом товариства. Позивач в позові посилалась на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено в договорі купівлі-продажу. Вважає, що на неї не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, надані відповідачем попереднім власникам, що нараховані до 28 січня 2022 року, тобто до укладення ними договору купівлі-продажу цієї квартири. З вищенаведених підстав, з метою захисту своїх законних інтересів позивач звернулась до суду з даним позовом. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири за період до 28 січня 2022 року в розмірі 56 739,15 грн. Стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПрАТ «АК «Київводоканал» в особі т.в.о. голови правління - генерального директора Лисюка О. подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем його обов`язків, як це передбачено статтями 526, 530 ЦК України; позивачем не зазначені суб`єктивні права або інтереси споживача, які порушені, не визнані або оспорені відповідачем. Скаржник зазначає, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність наявної заборгованості за спожите централізоване водопостачання холодної води та централізоване водовідведення. Оскарження дій відповідача щодо нарахування платиза надані послуги, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту, а все, що зазначив позивач у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред`явлення до нього позову про стягнення суми заборгованості. Більш того, діями відповідача не порушені права позивача, як споживача; цими діями позивач не був позбавлений можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача повністю або частково. Сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг. Також вказує, що в повідомленні про оплату послуг не зазначено, що вони адресовані саме позивачці, що свідчить про безпідставність тверджень останньої про те, що саме їй надходять квитанції на оплату і цим порушено її права. Крім того, питання, пов`язані з перерахунками/списанням коштів з особових рахунків є питанням внутрішнього бухгалтерського обліку ПрАТ «АК «Київводоканал», і є правом, а не обов`язком підприємства, яке самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за адресою: АДРЕСА_1 в ПрАТ «АК «Київводоканал», є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача. При цьому, особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Відкриття нового особового рахунку відбувається лише в разі новозбудованого житлового приміщення на підставі ордеру або іншого документу, що засвідчує право власника на те чи інше житлове приміщення, а у випадку поділу квартири - за рішенням суду. Для закриття особового рахунку споживач зобов`язаний розрахуватися за надані йому послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. В зв`язку з тим, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням, відсутні законні підстави для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника квартири, що виникла до 28.01.2022 року. Також відповідач у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що відповідач не має технічної можливості виключити з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника, оскільки, з огляду на викладене вище, в разі вчинення дій щодо виключення з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованості попереднього власника, Товариство в майбутньому буде позбавлене можливості стягнення такої заборгованості з попереднього власника квартири АДРЕСА_2 . Крім того, у пункті 9 Договору купівлі-продажу квартири від 28.01.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 зазначено про існування заборгованості за комунальні послуги, які продавець зобов`язалась погасити до 14.04.2022 року. Відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу від 28.01.2022 року покупець зобов`язаний сплатити продавцю квартири залишкову суму в розмірі 183 565,00 грн. у разі та з моменту виконання ним п. 9 цього Договору протягом 3 днів. З контексту вказаних положень Договору купівлі-продажу від 28.01.2022 року вбачається, що вказане застереження є для того, щоб в разі непогашення продавцем квартири заборгованості за комунальні послуги, покупець вказаними коштами, замість продавця, зміг погасити таку заборгованість. Таким чином, на думку скаржника, позивач, зловживаючи своїм правом, ввела суд в оману за для отримання неправомірної вигоди у вигляді неповної сплати вартості купленої квартири та непогашення заборгованості за комунальні послуги за рахунок коштів, не сплачених продавцю квартири, які вона мала перерахувати за умови погашення продавцем заборгованості за комунальні послуги. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення позивачці за останньою відомою адресою копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, які нею були отримані 06.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.101). Таким чином, позивачка, повідомлена про розгляд справи, не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги відповідача до апеляційного суду не направила. В судовому засіданні представники відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» Голубенко С.В., Карандюк Ю.О., Халявка І.М.апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у реєстрі за № 1531, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила вказану квартиру (а.с.15). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 296937577, 28 січня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру (а.с.16). У п. 9 договору купівлі-продажу квартири від 28 січня 2022 року № 1531 сторони обумовили, що: продавець свідчить, що на момент укладення договору існує заборгованість з комунальних платежів та послуг за користування електричною енергією, гарячого та холодного водопостачання, послуг, пов`язаних з використанням квартири, яка є предметом цього договору, які продавець зобов`язується погасити до 14 квітня 2022 року. Судом також встановлено, що відповідно до повідомлення-рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг за грудень 2022 року сума до оплати становить 56 662,22 грн. (а.с.17). У відповіді № 389/18/36/02-23 від 30 січня 2023 року на адвокатський запит ПрАТ «АК «Київводоканал» повідомило, що станом на 28 січня 2022 року (на момент придбання квартири ОСОБА_1 ) по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковувалась заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 66 647,34 грн. Станом на 24 січня 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 56 396,12 грн. (а.с.17 зворот). У відповіді № 583/18/36/02-23 від 10 лютого 2023 року на адвокатський запит ПрАТ «АК «Київводоканал» повідомило, що станом на 28 січня 2022 року (на момент придбання квартири ОСОБА_1 ) по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковувалась заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 66 647,34 грн. Станом на 07 лютого 2023 року на особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість зі сплати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 56 739,15 грн. ПрАТ «АК «Київводоканал» зазначило, що особовий рахунок, що відкрито товариством на конкретного споживача, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій і списання з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом товариства (а.с.18). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 встановлено право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657св22) зазначено, що: «Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження №61-2572св22) зроблено висновок: «новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20), на який посилалася ОСОБА_1 у позовній заяві й посилається у свої касаційній скарзі; від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61-20547св19). При цьому у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20) зроблено висновок про те, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за теплопостачання попередніх власників вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов`язок зі сплати заборгованості за послуги теплопостачання, надані відповідачем попереднім власникам, що нараховані до 04 червня 2020 року, тобто до укладення нею договору купівлі-продажу квартири». Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 28 січня 2022 року за договором купівлі-продажу придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_2 . Продавець повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на 28 січня 2022 року існує заборгованість з централізованого водопостачання та водовідведення, пов`язаних з використанням квартири, у розмірі 66 647,34 грн., які продавець зобов`язалася погасити до 14 квітня 2022 року (п. 9 договору купівлі-продажу квартири). Проте продавець своїх зобов`язань не виконала, не сплатила заборгованість, а позивачу надходять квитанції про оплату боргу, за якими ПрАТ «АК «Київводоканал» вимагає сплатити заборгованість попередніх власників квартири за користування комунальними послугами. Позивач вважає, що на неї не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання, надані відповідачем попередньому власнику, що нараховані до 28 січня 2022 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу цієї квартири. У зв`язку із цим ОСОБА_1 просила зобов`язати ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за о/р НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири, що станом на 07 лютого 2023 року становить 56 739,15 грн. Судом першої інстанції під час розгляду справи обґрунтовано враховано, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Аналіз договору купівлі-продажу квартири від 28 січня 2022 року № 1531, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідчить про те, що цей договір не містить застережень про переведення боргу попереднього власника, а також згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). Положення пунктів 3 та 9 договору купівлі-продажу квартири встановлюють порядок розрахунку між сторонами та обов`язок продавця сплатити заборгованість по комунальним платежам і не передбачають застережень про переведення боргу попереднього власника. Таким чином, правильним є висновок суду про те, що позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за водопостачання та водовідведення попередніх власників вказаної квартири. Отже, на неї не може бути покладено обов`язок зі сплати заборгованості за централізоване водопостачання та водовідведення, надані відповідачем попередньому власнику, що нараховані до 28 січня 2022 року, тобто до укладення позивачкою договору купівлі-продажу квартири. У відповідях на адвокатські запити № 389/18/36/02-23 від 30 січня 2023 року та № 583/18/36/02-23 від 10 лютого 2023 року ПрАТ «АК «Київводоканал» повідомило, що станом на 28 січня 2022 року, на момент придбання квартири ОСОБА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковувалась заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 66 647,34 грн. ОСОБА_1 у позові просила суд зобов`язати ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за о/р НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири, що станом на 07 лютого 2023 року становить 56 739,15 грн., посилаючись на положення закону, згідно яких на неї, як нового власника квартири, не може бути покладено обов`язок зі сплати заборгованості за централізоване водопостачання та водовідведення, надані відповідачем попередньому власнику, що нараховані до 28 січня 2022 року, тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири. Враховуючи вищенаведені обставини, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову шляхом зобов`язання ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири за період до 28 січня 2022 року у сумі 56 739,15 грн., оскільки такий спосіб захисту законних інтересів позивача, хоча і не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «АК «Київводоканал» про те, що виключення (скасування) з обліку за особовим рахунком заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного. Задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу (п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657св22) зазначено, що «з урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Жовтоводський водоканал» ДОР» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 12 жовтня 2021 року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами до 12 жовтня 2021 року. Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079св21) вказано, що «оскільки позивач заперечувала проти вимог відповідача щодо наявності заборгованості, які сформульовані у претензіях, а відповідач належним чином не відреагував на звернення позивача та не звернувся з вимогами до попереднього власника квартири, а лише посилався на відсутність механізму списання боргів за спожиті комунальні послуги, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Теплоенерго» ДМР виключити з обліку по її особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості попередніх власників квартири за період до 04 вересня 2020 року є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем». Таким чином, заявлена позивачем вимога про зобов`язання ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість попереднього власника квартири є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача і встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем. Необґрунтованими є і доводи скарги відповідача про те, що у позові не наведено, які права та законні інтереси позивача порушено з боку відповідача, оскільки ПрАТ «АК «Київводоканал» не пред`являє до ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості, облік якої жодним чином не впливає на права позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657св22) зазначено, що: «суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, помилково вважаючи, що її права відповідачем не порушено, не звернувши уваги на те, що відповідач не визнав і активно заперечував щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22)». У даній справі ПрАТ «АК «Київводоканал» не визнав і заперечував проти задоволення позову про виключення з обліку заборгованості попереднього власника квартири з особового рахунку за № НОМЕР_1 , що свідчить про невизнання ним права позивача на мирне володіння майном. Відтак, безпідставними є посилання ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на відсутність порушених прав та законних інтересів позивача з боку відповідача. Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги відповідача про те, що списання з особового рахунку заборгованості попереднього власника унеможливить їхнє подальше звернення до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості, оскільки факт списання заборгованості, яку не має сплачувати позивач, як новий власник квартири, жодним чином не обмежує право відповідача звернутись до суду з відповідними вимогами про стягнення цієї заборгованості по наданим послугам з попереднього власника квартири та не буде підставою для відмови у її стягненні за умови виконання відповідачем обов`язку по наданню суду на підтвердження його вимог належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Інші доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому,докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтовано задоволено її позов. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ПрАТ «АК «Київводоканал» - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: