Постанова Київський апеляційний суд № 755/5806/21

Справа № 755/5806/21 Головуючий 1 інстанція- Галаган В.І. Провадження № 22-ц/824/10732/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 03 грудня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 05 травня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення,- в с т а н о в и в: У березні 2021 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносини) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання виконавцем ПАТ «АК «Київводоканал», на даний час перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал», послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа власник або квартиронаймач жилого приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього Договору. А відмова споживачавід отримання цих послуг має бути оформлена письмово та направлена до АК «Київводоканал» для оформлення припинення їх надання. Вказував, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає у квартирі АДРЕСА_1 і за вказаною адресою отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки після розміщення в газеті повідомлення та договору жодних заяв або повідомлень на адресу АК «Київводоканал» про відмову від надання зазначених послуг від відповідача не надходило. При цьому відповідач в порушення вимог закону та умов договору не проводить оплату спожитих послуг, внаслідок чого за період з 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року у нього виникла заборгованість у - 2 - розмірі 53143,79 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням 3 % річних у розмірі 4194,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14161,58 грн. У зв`язку з наведеним просив стягнути із відповідача на його користь 71499,44 грн. боргу та судові витрати у розмірі 2270 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 05 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про недоведеність споживання відповідачем послуг за адресою АДРЕСА_1 . Суд не врахував, що позивач позбавлений можливості вимагати у споживача послуг документи про права, в тому числі право власності, на займане ним помешкання, а тому документи про право власності відповідача на кв. АДРЕСА_1 у позивача відсутні. Вважає, що посилання суду на відсутність реєстрації відповідача у вказаній квартирі як підстави відмови у позові є помилковим, оскільки довідка про відсутність реєстрації видана станом на 06 квітня 2021 року, а борг, який просить стягнути позивач, виник із 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року. При цьому зміна відповідачем реєстрації після 31 січня 2021 року не звільняє його від сплати боргу, який виник до цієї дати. До скарги позивачем додано клопотання про витребування у КП Київської міської ради «Київське міське БТІ» відомостей про право власності відповідача на вказану вище квартиру. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 71499,44 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю того факту, що ОСОБА_1 є споживачем послуг позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у справі відсутні правовстановлюючі документи на квартиру на ім`я відповідача як і не надано доказів того, що відповідач відкривав особовий рахунок, що обліковує заявлену позивачем заборгованість. Колегія суддів погоджується із такими висновками, які є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Спірні правовідносини в даній справі виникли в період, коли був чинним як Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, так і Закон - 3 - України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року, який уведений в дію з 01 травня 2019 року. Відповідно до ст.1 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно ч.1 ст.13 цього Закону до житлово-комунальних послуг в тому числі відносяться комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення. Згідно положень ч.3 ст.20 вказаного Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року, згідно п.6 ч.1 ст.1 якого індивідуальним споживачемє фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. З положеннями п.2 ст.5 цього Закону до комунальних послуг віднесені в тому числі послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.ст.64, 67 68 ЖК України, ч.3 ст.815 ЦК України наймач в члени його сім`ї, або орендар зобов'язанісвоєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що стягнення плати за комунальні послуги можливо із двох категорій осіб, по-перше із власника нерухомого майна, незалежно від його проживання, реєстрації чи фактичного отримання комунальних послуг в силу положень ст.322 ЦПК України, яка покладає на власника тягар утримання майна. І по-друге, на осіб, які не є власниками нерухомого майна, проте правомірно користується об`єктом нерухомого майна і отримують житлово-комунальну послугу для власних потреб, до яких відносяться орендарі, наймачі (піднаймачі) та члени їх сімей (ст.ст.64, 67 68 ЖК України, ч.3 ст.815, 823 ЦК України). Позивачем не надано доказів і такі у справі відсутні, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , або мешкає без реєстрації, однак фактично отримує комунальні послуги. Так на запит суду орган реєстрації повідомив, що відповідач у спірній квартирі не зареєстрованний (а.с.22). Докази про те, що відповідач хоча і не зареєстрований у квартирі, проте мешкає в ній без реєстрації і фактично отримує комунальні послуги, зокрема акти обстеження, пояснення сусідів, документи щодо сплати ОСОБА_1 вартості послуг тощо, які б зафіксували такий факт, позивачем не надані. Окрім того, встановленно, що позивачем не надано доказів, що відповідач ОСОБА_1 є власником (співвласником) квартири № АДРЕСА_1 . При цьому з урахуванням мотивів відмови суду першої інстанції у задоволенні позову, апеляційним судом було задоволено клоптання позивача і ухвалою від 14 вересня 2021 року задоволено викладене у апеляційній скарзі клопотання ПрАТ «АК «Київводоканал» про - 4 - витребування у КП КОР «Київське міське БТІ» відомостей про те чи є ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 , в тому числі чи був він власником в період нарахування боргу, а саме із 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року. Після повторних нагадувань, КП КОР «Київське міське БТІ» листом повідомило апеляційний суд про відсутність відомостей щодо права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . За таких обставин з урахуванням недоведеності передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті комунальних послуг щодо водопостачання та водовідведення, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги щодо хибності висновків суду про недоведеність споживання відповідачем послуг за адресою АДРЕСА_1 колегія суддів відхиляє з викладених вище підстав, а саме недоведеності того, що відповідач є власником квартири, або, що зареєстрованний чи фактично мешкає у квартирі. Будь-яких доказів з цього приводу позивачем не надано. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач позбавлений можливості вимагати у споживача послуг документи про права, в тому числі право власності, на займане ним помешкання, а тому документи про право власності відповідача на кв. АДРЕСА_1 у позивача відсутні, апеляційним судом враховані і задоволено клопотання про витребування вказаних відомостей у КП КОР «Київське міське БТІ». Доводи скарги про помилковість висновків суду щодо відсутності реєстрації відповідача у квартирі як підстави відмови у позові, оскільки довідка про відсутність реєстрації видана станом на 06 квітня 2021 року, а борг, який просить стягнути позивач, виник із 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року недоречні та невірні. Посилаючись на вказані обставини, позивач не надав доказів, що відповідач був зареєстрований у спірній квартирі до 06 квітня 2021 року. У довідці виданій на запит суду про відсутність реєстрації, також дані обстаивни не вказані. Даючи оцінку доводам позивач, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у - 5 - п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 05 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: