Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/4216/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/16/24 Справа № 705/4216/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Прудивуса М.А. на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 02.08.2023 о 22 год. 04 хв. в м. Умань по вул. Київська, 25, керував т/з ВАЗ 210700-20, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено після продуття останнім приладу Драгер, який показав результат 0,94 ‰, чим порушив п. 2.9а ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Прудивус М.А. просять скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважають, що дана постанова є незаконною та необґрунтованою. Стверджують, що суд першої інстанції оцінюючи відеозапис з нагрудних камер поліцейських встановив взаємовиключні факти. Разом з тим на відеозапису відсутні зафіксовані обставини керування ОСОБА_1 означеним автомобілем. Приводять показання ОСОБА_1 , котрий той надав в суді першої інстанції, з яких випливає, що 02.08.2023 той перебував в автомобілі ВАЗ-2107 свого знайомого та чекав на останнього. Працівники поліції, що під`їхавши до автомобіля, стали розпитувати про інструменти для будівництва, що знаходились в цьому автомобілі. Він пояснював, що автомобіль належить його знайомому. Поліцейські повідомили, що вже темно та вони мають право затримати автомобіль. Запропонували йому пройти тест на вживання алкоголю, на що він спочатку відмовився, адже повідомив їх, що не їхав за кермом, автомобілем керував його знайомий. У той день близько 17.00 години він вживав 0,5 л. світлого пива. Утім стану сп`яніння по проходженні значного часу в нього не було. Поліцейські наполягали, що якщо він не пройде огляд, то заберуть автомобіль з інструментом на штраф майданчик та на армію. Побоюючись за це, він погодився. Через 10 хвилин прийшов знайомий, але вже були документи складені і їх поліцейські відпустили. Окрім того з протоколу слідує, що здійснювався запис на боді-камеру №121, хоча до суду надано запис з двох відеокамер, звідкіля взявся другий відеозапис йому не відомо, про його здійснення не було попереджено. Вказує, що на місці складення протоколів бачив, що спеціальний технічний прилад Alcotest Drager-6810 був не працюючим, поліцейські неодноразово після тесту замінювали батарейки, привозили інший прилад, з якого саме приладу долучено квитанцію і чи належить означена квитанція йому невідомо, адже відеозапис неодноразово переривався. Дата та час на квитанції також можуть вказувати, що квитанцію прикладено з іншого освідування, за результатами якого означені поліцейські можливо «відпустили водія без протоколу». Водночас суд першої інстанції у цій справі приймав рішення про повернення протоколу про адміністративне правопорушення через відсутність відеозаписів з бодікамери. Внаслідок чого, на думку апелянтів, нові відеозаписи з відеокамер, файли яких датовані значно пізніше, а ніж було освідування та складення протоколів, також можуть свідчити про монтування таких відеозаписів. Ще зауважують, що у відповідності до постанови судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2021 року в справі №705/2359/21 ОСОБА_1 вже було позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік. До цього часу ОСОБА_1 не повернув означене право та не здав іспит на право керувати транспортним засобом, а відтак, рахується особою без права керувати транспортними засобами. Власне і через означену причину не міг керувати автомобілем в епізоді даної справи. Таким чином переконані, що неможливо позбавити особу того, чого в неї немає, а відтак і позбавлення права керувати як вид додаткового покарання за санкцією даної статті застосовано судом невірно. В обґрунтування апеляційних вимог приводить зміст ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відзначає на порушенні судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини. Заслухавши захисника Прудивуса М.А., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їхньому змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 339695 від 02.08.2022. Апеляційний суд визнає, що це протокол, котрий підписаний ОСОБА_1 без зауважень, відповідає положенням ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким результат такого огляду склав 0,94 ‰. Окрім того, суддею міськрайонного суду наданий аналіз відеозаписам з бодикамер патрульних поліцейських, з яких вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_1 , запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці, на що водій погодився, результат показав 0,94‰. Разом з тим той не заперечував, що керував цим автомобілем та вказував, що їхав додому. З результатом тесту погодився та вказав, що в лікарню їхати не потрібно. В матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що зміст відеозапису, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідає обставинам його складання. Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а отже на нього не може бути накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, були предметом перевірки суддею суду першої інстанції, втім свого підтвердження не знайшли. Апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не вказував, що транспортним засобом керувала інша особа та погодився пройти огляд на стан сп`яніння. Посилання в апеляційній скарзі, що цим автомобілем керувала інша особа є безпідставним, адже не підтверджується будь-якими об`єктивними доказами. За таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 у даному випадку є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Попри доводи апелянта про наявності сумнівів про достовірності показників технічного приладу «Drager Alcotest 6810», будь-яких даних про невідповідність роздруківки результатів цього приладу наявним матеріалам справи немає. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведений поліцейським з дотриманням положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Щодо накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, апеляційний суд зауважує на такому. Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним. Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортним засобом ст. 130 КУпАП не містить. Частини 2 та 3 статті 30 КУпАП визначають, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Отже частина 3 наведеної статті цього Кодексу передбачає можливість позбавляти особу права керування транспортними засобами, у тому випадку, коли особа вже позбавлена цього права. Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. 30 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зауважує, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Прудивуса М.А. залишити без задоволення, постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук