Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/366/22

Справа № 131/366/22 Провадження № 33/801/471/2022 Категорія: 155 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 рокуСправа № 131/366/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В., розглянувши за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мовчана В. В., апеляційну скаргу захисника адвоката Мовчана Володимира Васильовича, подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 320349, складеного 30 квітня 2022 року о 18 год 05 хв, - ОСОБА_1 30 квітня 2022 року о 17 год 30 хв у с. Жорнище, Вінницького району Вінницької області по вул. Центральна, керував автомобілем Volkswagen passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, результат 1,30 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу. Адвокат Мовчан В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову суду, в якій, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, оскільки копія оскаржуваної постанови була отримана ОСОБА_1 23 травня 2022 року. Крім того, додатковою підставою для поновлення строку вважає наявність в даний час в Україні воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив всі обставини справи, доказом чого є те, що на аркуші 3 постанови суду посилання робиться на справу відносно ОСОБА_2 , а не на справу відносно ОСОБА_1 , тому можна зробити висновки, що судове рішення постановлене на матеріалах іншої справи. Крім того, в резолютивній частині постанови суду на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але в грошовому еквіваленті ця сума визначена як 34 000 грн., що не відповідає дійсності, оскільки 600х17=10200. Також, судом першої інстанції не враховано, що оплатне вилучення транспортного засобу є альтернативним видом покарання, а сам транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя. Дружина ОСОБА_1 має посвідчення водія і використовувала спільний автомобіль для забезпечення інтересів трьох малолітніх дітей, одна з яких є хворою. Враховуючи викладене, просить постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Мовчан В. В. підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мовчана В. В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. В апеляційній скарзі представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , адвокат Мовчан В. В. просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено 18 травня 2022 року, тому перебіг строку закінчується 28 травня 2022 року, який є вихідним днем (субота). Апеляційну скаргу подано 30 травня 2022 року (понеділок), тобто у перший робочий день після закінчення строку. За наведених обставин, строк на апеляційне оскарження поновленню не підлягає, оскільки він не пропущений. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною другою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. За правилами ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 320349 від 30 квітня 2022 року, із якого слідує, що 30 квітня 2022 року о 17 год 30 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився відповідно до встановленого законом порядку на місці зупинки у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер»; результат огляду 1,30 проміле. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказано «Випив 150 гр водки після чого керував автомобілем вину визнаю» (а. с. 2); - роздруківкою з технічного приладу Drager Alcotest 6810 результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного 30 квітня 2022 року о 17 год 39 хв, тест № 1476, результат тесту 1,30 проміле (а. с. 1); - відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, що підтверджує інформацію відтворену в протоколі(а. с. 3); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 9-11). З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків та з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису. Доводи апеляційної скарги не спростовують факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння вчиненого повторно протягом року, однак апеляційний суд погоджується з тим, що постанова суду першої інстанції містить ряд недоліків, що можуть слугувати причиною її скасування. А саме, що через посилання в мотивувальній частині постанови суду на наявність в діях ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , складу адміністративного порушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП можна зробити висновки, що судове рішення постановлене на матеріалах іншої справи. Суд першої інстанції прийшовши до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, визнав його винним за цієї статтею і наклав на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу. Призначене судом адміністративне стягнення не відповідає санкції даної статті за скоєння саме такого правопорушення та не відповідає завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбаченим статтею 245 КУпАП, оскільки через відсутність повноти, зрозумілості та чіткості викладення інформації, можуть виникнути перешкоди щодо забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до частини 2 статті 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Тому за скоєне ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 130 КУпАП, на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складатиме 34 000,00 грн. Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що вилучений транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя та що дружина ОСОБА_1 , яка має посвідчення водія, використовувала спільний автомобіль для забезпечення інтересів трьох малолітніх дітей. Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. З аналізу санкції цієї статті слідує, що оплатне вилучення транспортного засобу не є обов`язковим, а лише може застосовуватись за внутрішнім переконанням суду. Враховуючи, що транспортній засіб спільно використовується подружжям для забезпечення інтересів сім`ї, в якій є троє малолітніх дітей, його вилучення є недоцільним, оскільки воно суперечитиме співмірності адміністративного стягнення та вчиненого правопорушення, так як наслідки покарання в такому випадку стосуватимуться прав та інтересів інших осіб, зокрема дружини ОСОБА_1 і його трьох малолітніх дітей. З урахуванням викладеного та з метою дотримання принципу законності і обґрунтованості, недопустимості різного тлумачення змісту оскарженого судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову. За наведених обставин, дослідивши матеріали справи апеляційний суд доходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. При визначені стягнення, що підлягає застосуванню до ОСОБА_1 судом враховується його особа, його майновий стан, склад сім`ї та наявність трьох малолітніх дітей, що потребують догляду, у тому числі з використанням транспортного засобу. Водночас враховується наявність обставини, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу було вже піддано адміністративному стягненню згідно постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 16 грудня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тому, доцільним буде накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу захисника адвоката Мовчана Володимира Васильовича, подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову. Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська