Постанова 4824 № 369/7659/22

П О С Т А Н О В А 17 січня 2024 року м. Київ Справа №369/7659/22 Апеляційне провадження №33/824/902/2024 Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Соколової В.В., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року за матеріалами, що надійшли від ВРПП Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притянення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмір 496, 20 грн. Не погодився із зазначеною постановою ОСОБА_1 , 08 січня 2024 року ним на електронну адресу суду першої інстанції направлено апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи, зокрема, про судові засідання призначені на 12.10.2022, 25.10.2022, 30.11.2022. Матеріали справи містять бланки повісток, проте не містять доказів їх надсилання та доказів їх отримання. Також вказує на те, що він дійсно отримав смс-повідомлення про виклик в судове засідання призначена на 26 вересня 2022 року, а тому мав розумні очікування, що у наступні судові засідання його викличуть аналогічними смс-повідомленнями, однак жодних смс-повідомлень про наступні судові засідання він не отримував. Зазначає, що оскаржувану постанову було завантажено до ЄДРСР лише 28 грудня 2022 року, однак ОСОБА_1 копію постанови не отримав. Про наявність копії постанови останній дізнався лише 02 січня 2023 року після укладення договору з адвокатом, який протягом десятиденного строку з дня ознайомлення з її змістом подав до суду апеляційну скаргу. Проте постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу йому було повернуто, оскільки до ордеру не було додано договору або витягу з договору. Після цього, захисниками Радченка В.В. та ним особисто неодноразово подавались апеляційні скарги на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року, які постановами Київського апеляційного суду були повернуті заявнику, у зв'язку з відмовою у поновленні строку на апеляційне оскарження. Однак, ОСОБА_1 вважає, що є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема, про судове засідання призначене на 30 листопада 2022 року, а тому знову звертається з апеляційною скаргою. На підставі викладеного, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року. Перевіривши доводи наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу повернути, з таких підстав. Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Таким чином, згідно з положеннями КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України). З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП була розглянута 30 листопада 2022 року за відсутності ОСОБА_1 , однак останній був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується змістом його клопотання від 25 вересня 2022 року про відкладення розгляду та копіями судових повісток про виклик його до суду. При цьому судом неодноразово відкладався розгляд справи у зв'язку з його неявкою та вживалися заходи для його виклику до суду. За таких обставин, винесення судом першої інстанції постанови за відсутності ОСОБА_1 через три місяці від дати її надходження до суду з урахуванням того, що останній був обізнаний про наявність судового провадження, узгоджується з вимогами ст. 268 КУпАП. В матеріалах провадження відсутні відомості про дату отримання ОСОБА_1 копії постанови у справі про адміністративне правопорушення, тобто його твердження про те, що зі змістом судового рішення він ознайомився 02 січня 2023 року нічим не спростовані. Однак, ОСОБА_1 не повідомив про перешкоди в ознайомленні в розумні строки з матеріалами справи в суді, беручи до уваги ту обставину, що він був обізнаний про судовий розгляд, однак не цікавився ані станом розгляду справи, ані результатами розгляду понад три місця. Таким чином, сам по собі факт отримання копії постанови в суді 02 січня 2023 року, з урахуванням того, що положення ст. 294 КУпАП пов'язують обчислення строку на оскарження саме з днем винесення постанови, а не з днем отримання її копії, не свідчить про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Отже, наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть вважатися поважними, тобто такими, що об'єктивно перешкоджали вчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановами Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, 03 квітня 2023 року, 21 квітня 2023 року, 13 червня 2023 року, 02 серпня 2023 року, 20 жовтня 2023 року, 27 листопада 2023 року, 26 грудня 2023 року, вже було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року, та повернуто апеляційні скарги особі, яка її подала. Доводи наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є тотожними доводам, яким судом апеляційної інстанції вже неодноразово було надано відповідну правову оцінку, яка не підлягає перегляду цим судом. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, оскільки скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.