Постанова 4851 № 534/1940/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Морозов В.Ю. 16 січня 2024 р.Справа № 534/1940/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кушніра Івана Леонідовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: 22.09.2022 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шевцова Л.В. звернулася до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кушніра І.Л. (далі інспектор поліції), Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП), в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7693182 від 08.09.2023 та закрити провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08.09.2023 близько 14 годині ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом Hyundai Grander, д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Академіка Герасимовича в місті Кременчуці Полтавської області, проте, правил дорожнього руху не порушувала. В цей час її зупинили працівники поліції та повідомили, що нею нібито було перевищено встановлені обмеження руху більше як на 24 км/год, що зафіксовано показаннями приладу TRUCAM. Посилається на відсутність правових підстав для використання лазерного вимірювача швидкості TRUCAM з рук, оскільки автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, обирається за допомогою системних опцій і не допускає втручання людини в процес фіксації правопорушень, інакше, результат виміру швидкості можна поставити під сумнів. Також зазначає, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70», лише за наявності якого, можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму Посилається на те, що в матеріалах справи міститься лише постанова від 08.09.2023 серії ЕАТ № 7693182 про накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано пояснення позивача, надано можливість скористатися юридичною допомогою, враховано особу порушника, розглянуто клопотання в разі їх наявності. Позивач просила суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на її користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на адміністративний позов відповідач ДПП НП України, зазначає, що порушення позивачем п.п. 12.4 ПДР було зафіксовано на прилад TRUCAM ТС000344. Фото та відео записані на диск та додані до відзиву. Відомості про технічний засіб, в порядку ст. 283 КУпАП зазначено в фабулі п. 5 постанови. Зазначає, що водієві було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитись з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується особистим підписом позивача в п. 8 Постанови. Відповідач зазначає, що письмові пояснення під час розгляду справи водій не надала, клопотань не заявляла. Посилається на те, що розміщення поліцейським приладу TRUCAM з метою фіксації порушень швидкісного режиму в руках не є порушенням вимог чинного законодавства. Словосполучення, наведене у п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) в частині права поліції «монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку» не вказує на спосіб її розміщення, а лише вказує на спосіб такого розміщення. Зазначив, що дорожній знак 5.76 розділу 33 ПДР України по вул. Академіка Герасимовича у м. Кременчуці відповідають вимогам Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Правила застосування» ДСТУ 4100:2021 не закриті сторонніми предметами та є видимими учасникам дорожнього руху. Обставина, на яку посилається позивач в адміністративному позові, що «на дорозі був відсутній і не розміщений дорожній знак 5.70»» не заслуговує на увагу, не спростовує факту вчиненого правопорушення, оскільки дана обставина не звільняє водія від адміністративної відповідальності, так як п.л. 12.4 ПДР України, який порушила позивач, встановлює максимально дозволену швидкість руху для транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год. Також відповідачем було подано клопотання в порядку ст. 134 КАС України про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 31.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАТ № 7693182 від 08.09.2023. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито в зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення. За рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 2 000.00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 536.80 грн. Висновок суду вмотивований тим, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, тому суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПП НП України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог позову. Вимоги апеляційної скарги ДПП НП України обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені у відзиві на позов. Зазначив, що на підтвердження правомірності дій інспектора поліції та з метою всебічного та об`єктивного дослідження обставин у справі відповідачем, до відзиву на позовну заяву було надано до суду DVD-диск, який містить фото та відео, здійснені за допомогою приладу TRUCAM ТС000344, фотознімки дорожніх знаків 5.76 розділу 33 ПДР України, відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції. Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, - ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 по відкриття апеляційного провадження у справі № 534/1940/23 та призначення справи до розгляду оприлюднені 01.01.2024. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Постановою поліцейського від 08.09.2023 серії ЕАТ № 7693182 позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що вона 08.09.2023 о 14 год. 09 хв. керуючи транспортним засобом Hyundai Grander, д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Кременчук по вул. Академіка Герасимовича 60, рухалась зі швидкістю 74 км/год, перевищуючи встановлену швидкість руху на 24 км/год, чим порушила п. 12.4 ПДР України (а.с. 10). В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCAM ТС 000344, який зазначений в оскаржуваній постанові (а.с. 55). Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII). Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті

122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованого в Мінюсті України 10.11.2015 № 1408/27853, - у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП. Частиною другою ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення. Частина 3 ст. 283 КУпАП встановлює, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач, керуючи транспортним засобом у межах міста Кременчук, порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач зазначив доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача, це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000344. З наданих до суду матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб Hyundai Grander, д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Кременчук по вул. Академіка Герасимовича 60, рухався зі швидкістю 74 км/год, швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000344. Судова колегія звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові зазначено інформацію про технічний засіб, яким було зафіксовано, порушення визначене п. 12.4 ПДР, а саме міститься посилання на прилад TruCAM TC 000344. В якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано відеозапис з приладу TruCAM TC 000344, файли на якому підписані кваліфікованим електронним підписом, а тому цей відеозапис є належними та допустимим доказом у справі. Щодо підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 000344 колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 000344 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Відповідно до копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012, затверджений тип засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки за № У3197-12. (а.с. 45). Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/25809 від 20.07.2022, виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономрозвитку України, чинного до 20.07.2023, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCamLTI 20/20 № ТС 000344 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год. (а.с. 46). При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Відповідно до експертного висновку № 04/05/02-2522 від 07.09.2021, в лазерному вимірювачі LTI 20-20 TruCAM, в тому числі і № ТС 000344, правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 101116:2019, із довжиною ключа 128 біт. (а.с. 47). Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вимірювачі TruCAM, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20-20 TruCAM внесено до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на вимірювач видано сертифікат перевірки типу UA.TR.001 241-18, який діє до 26.12.2028 (а.с. 48-51). Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС 000344 пройшов періодичну повірку, свідоцтво якого чинне на дату винесення оскаржуваної постанови. Доводи позивачки, що пристрій для вимірювання швидкості руху патрульні поліцейські тримали в руках, що суперечить положенням ст. 40 Закону № 580-VIII, колегій суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. У відповідності ч. 1 до ст. 40 Закону № 580-VIII (в редакції закону на час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень можуть розміщуватися поліцейськими наступним шляхом: - закріплюватися на однострої, - закріплюватися у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, - монтуватися/розміщуватися по зовнішньому периметру доріг і будівель. Отже, вказана норма не містить імперативного припису щодо розміщення відеотехніки виключно стаціонарно вмонтованим способом. Зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель. При цьому вимірювання швидкості руху відбувалося за допомогою приладу TruCAM ТС 000344 розміщеного по зовнішньому периметру дороги. Колегія суддів зазначає, що у свідоцтві про повірку приладу TruCAM ТС 000344 від 18.07.2023 зазначено про можливість використання вказаного приладу в ручному режимі. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі (а.с. 52). З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що прилад TruCam LTI 20/20 міг бути застосований поліцейським в ручному режимі для виявлення та фіксування правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові. Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ДПП НП України, скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, приписи ч. 1 цієї статті встановлюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Заперечуючи факт наявності дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів, позивач судам першої та апеляційної інстанцій не надав жодних доказів в обґрунтування таких заперечень, так само і заперечень стосовно інформації, що мається в означених медіафайлах з цього приводу. Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 жовтня 2023 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц