Постанова 4851 № 592/5907/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 р.Справа № 592/5907/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми (головуючий суддя І інстанції Бичков І.Г.) від 05.08.2020 року по справі № 592/5907/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України, третя особа Інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України старший лейтенант поліції Фариба Олександр Дмитрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ковпаківського районного суду м.Суми із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України, третя особа Інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України старший лейтенант поліції Фариба Олександр Дмитрович, в якому просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2493969 від 06.05.2020 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у вигляді штрафу в сумі 255 грн., а провадження в адміністративній справі закрити; - стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2000 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Позивач вважає вказану постанову незаконною і такою, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, просить вказану постанову скасувати та провадження у справі закрити, оскільки правопорушення він не вчиняв і ним не було порушено ПДР України. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення суб`єкта владних повноважень постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2493969 від 06.05.2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Фарибою О.Д., закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 840,80 грн., понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Департамент патрульної поліції погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. та 2000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., оскільки вказані витрати є недоведеними та необґрунтованими. Також суд дійшов безпідставного висновку про стягнення на користь позивача 840 грн. 80 коп. судового збору, оскільки у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення розмір судового збору, який підлягає сплаті становить 420 грн. 40 коп. Представник позивача надав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України, у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. В апеляційній скарзі апелянт просив провести розгляд справи за його відсутності. У наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях, представник позивача просив провести розгляд справи без його участі та участі позивача. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2020 року Інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України старшим лейтенантом поліції Фарибою О.Д. винесено постанову серії ЕАК № 2493969 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Згідно вказаної постанови, 06.05.2020 року о 15 год 36 хв. ОСОБА_1 пересік подвійну горизонтальну розмітку 3.1, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України). Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Також, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, до матеріалів справи долучено копії Акту наданих послуг за договором 07/05/2020 про надання правової допомоги в адміністративній справі та Ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 15-17). Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17). Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано ані договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), ані документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), колегія суддів дійшла висновку про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню. З приводу стягнення судом першої інстанції на користь позивача сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір". Згідно ст. 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 визначено правову позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір" , які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 2102 грн. 00 коп. Відтак, оскільки розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 420 грн. 40 коп., висновки суду про стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 840,80 грн. є необґрунтованими. При цьому, в частині переплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, позивач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір із відповідним клопотанням. З приводу посилання скаржника, що Департамент патрульної поліції не було залучено до участі в розгляді цієї справи, а спір стосується його прав, інтересів та впливає на коло обов`язків, оскільки судові витрати стягнуті саме за нього, колегія суддів зазначає, що стягнення судових витрат із суб`єкта владних повноважень, посадова особа якого була відповідачем у справі, прямо передбачено частиною першою статті 139 КАС України. При цьому, імперативної вимоги щодо залучення відповідного суб`єкта владних повноважень, посадова особа є відповідачем у справі, для вирішення питання про розподіл судових витрат КАС України не передбачено. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України). Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 840,80 грн., понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., із прийняттям в цій частині нового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судового збору сплаченого за подання адміністративного позову у розмірі 420 грн. 40 коп. В іншій частині рішення суду скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.08.2020 року по справі №592/5907/20 скасувати в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції, його місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 840,80 грн., понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.08.2020 року по справі №592/5907/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 11.01.2021 року