Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/17444/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/17444/21 Суддя (судді) першої інстанції: Усатова І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив про скасування постанови серії ЕАН № 4362034 від 17.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити справу у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.06.2021 відносно нього працівником поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за те, що 17.06.2021 він керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 28.05.2021, чим порушив п.2.1.(а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року даний позов задоволено. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 17.06.2021 особа не вважалася позбавленою права керування транспортним засобом, а тому постанова ЕАН №4362034 від 17.06.2021 підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні частини позову про стягнення судових витрат відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що справа № 760/17444/21 розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Тому посилаючись на вищезазначене, предметом оскарження є постанова про накладення штрафу в розмірі 20 400 грн., враховуючи значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію позивача або публічний інтерес до справи, вказує, що відсутні підстави для задоволення заявлених вимог, зокрема, стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 9 400,00 грн. Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. На виконання вимог зазначеної статті та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, дану справу терміново призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено. Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4362034 від 17.06.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 100,00 гривень - скасовано. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст.126 КУпАП - закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) витрати на правничу допомогу у розмірі 9 400 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 1 135 грн. Як вбачається з апеляційної скарги, Департамент патрульної поліції не погоджується з рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9 400 грн.. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги (захисту) № 2-26/21 від 24 червня 2021 року, укладений між адвокатом Теренчуком А.П. та Девко В.П., додаткова угода до договору № 2-26/21 від 24.06.2021, акт здачі-прийняття наданих послуг з надання правової допомоги на підставі договору № 2-26/21 від 24.06.2021, квитанція № 3301308 на суму 9400 грн.. Отже, адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9400 грн.. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20. В рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а у своєму відзиві не довів, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними. При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача, що у відзиві на позовну заяву від 05.07.2022 №6160/41/11/3-2022 Департаментом патрульної поліції наведено загальні норми, що регулюють порядок стягнення витрат на правничу допомогу, співмірність таких витрат та практику Верховного Суду при вирішенні питань про відшкодування судових витрат. Разом з цим, відповідачем не заявлено про зменшення витрат на правничу допомогу в даній справі та не обґрунтовано чому такі витрати є неспівмірними при розгляді справи №760/17444/21. Крім того, слід вказати, що даний відзив не підписаний особою, яка його подала - Дідковською Д.Ю. Таким чином, з урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі встановив обставини в справі, що стосуються витрат на правничу допомогу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Колегією суддів апеляційної інстанції проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначено, що надані позивачем докази свідчать про відповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ч. 5 статті 134 КАС України критеріям з огляду на складність, об`єм справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів враховує ціну позову у справі, затрачений час в ході розгляду справи на підготовку документів, а також враховує інший витрачений адвокатом час під час надання позивачу правничої допомоги і доходить висновку, що вказана сума витрат є співмірною з наданою по справі правничою допомогою. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків