Постанова 4855 № 760/8825/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/8825/21 Суддя (судді) першої інстанції: О.М. Букіна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Парінов А.Б. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. при секретарі судового засідання Андрейченко К.Е. за участю учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача (апелянт): не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії серії ДП18 № 818056 від 18.01.2021 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено: - постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 818056 від 18.01.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 гривень скасовано; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 400,00 грн. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невірним застосуванням судом норм матеріального та грубим порушенням норм процесуального права, крім того при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, відтак підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на порушенні судом норм процесуального права, оскільки в силу вимог ст. 123 КАС України позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає залишенні без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.01.2019 р. по справі №576/1434/17. Крім того, апелянт посилається на неповне зв`язування обставин справи судом при задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 30.09.2025 о 12:00, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №818056 від 18.01.2021, складеною інспектором ВБДР БПП в м. Бориспіль, УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Дикушою В.В., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1020 грн. Згідно із вищезазначеною постановою, « 18.01.2021 року о 12 год. 50 хв. у м. Бориспіль на перехресті вул. Завокзальна та вул. Запоріжська, директор КП ВУКГ м. Бориспіль - ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив своєчасно заходи по обробці протиожеледними матеріалами проїзної частини, на якій мається ожеледиця та сніговий накат, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.16 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. (а.с. 10). Відповідно до Графіку чергування відповідальних ІТР по КП «ВУКГ» на січень 2021 року, 18.01.2021 чергування у КП «ВУКГ» здійснював головний інженер ОСОБА_2 , а не директор ОСОБА_1 (а.с. 11). Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що в межах даної позивачем доведено неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, зокрема відповідно до наданого позивачем Графіку чергування відповідальних ІТР по КП «ВУКГ» на січень 2021 року та посадової інструкції головного інженера КП «ВУКГ» особою, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення є ОСОБА_2 . Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як вже було встановлено судом, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга не містить посилань щодо протиправності рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року в частині висновків про протиправність винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 818056 від 18.01.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 гривень. Доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строків звернення до суду оцінюються колегією суддів критично з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України). Пунктом 8 частиною першою статті 240 КАС України встановлено, що суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Частиною другою статті 291 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу. Правова позиція щодо відліку десятиденного строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, за умови відмови від її отримання, викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №686/28291/19. Так, відповідно до висновку, викладеного у цій постанові, який зробленого на основі аналізу норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Отже, під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови. З обставин справи вбачається, що позивач оскаржувану постанову про постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 818056 від 18.01.2021 в день її прийняття фактично не отримував. Відповідно наданих відповідачем доказів (фіскальний чек від 19.01.2021 та список №40 рекомендованих листів) останнім було виконано обов`язок щодо направлення оскаржуваної постанови шляхом направлення рекомендованого листа за допомогою ПАТ «Укрпошта» (трек-номер відправлення № 0830104504500). Однак, зазначений лист було повернуто відправнику з відміткою невручення через закінчення терміну зберігання, однак з копії конверту неможливо встановити дату повернення конверту до відправника, не зазначено таких відомостей і самим апелянтом. Водночас до суду з позовом позивач звернувся 05.04.2021 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №64724829 тобто з дотриманням десятиденного строку звернення до суду. Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 31.01.2020 в справі №755/7433/19, від 25.02.2021 у справі №953/2781/20, від 16.11.2023 у справі №290/606/23. Суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови ще 18.01.2021 у момент її винесення, проте він відмовився від її отримання, оскільки зазначені норми законодавства не пов`язують право позивача на звернення до суду з позовом про оскарження відповідної постанови саме з моментом її проголошення. Також, суд відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 576/1434/17, оскільки у справі, що є предметом розгляду, питання строку звернення до суду врегульовано положеннями КАС України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, однак у справі № 576/1434/17 Верховний Суд застосував положення КАС України у попередній редакції. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. Щодо доводів в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Судом встановлено, що 26 січня 2021 року між адвокатом Кальним Д.І. та ОСОБА_1 було укладено Договір № 26-01/21 про надання правової (правничої) допомоги від відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити таку роботу. 31 березня 2022 року між адвокатом Кальним Д.І. та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 26-01/21 про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2021 із якої вбачається, що сторони погодили наступний перелік послуг, які виконавець буде надавати замовнику в рамках надання правової допомоги, та розмір гонорару Виконавця, а саме: підготовка та написання адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 № 818056 від 18 січня 2021 року , тривалістю 2 год. та загальною вартістю 2 400,00 грн.; представництво інтересів замовника у судді, сплачується за кожне судове засідання у розмірі 1 200,00 грн. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) складеного адвокатом Кальним Д.І. від 08 червня 2021 року, адвокатом надані наступні послуги: ознайомлення із документами (доказами) наданими позивачем; огляд судової практики з предмету спору; підготовка та написання адміністративного позову. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 31 березня 2021 року, замовник сплачує гонорар вказаний в п. 1 даного Додатку протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі послуг до даного договору. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат не було надано платіжних доручень про передачу коштів адвокату, оскільки у КАС України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 та від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, чого не було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, не висловлено відповідних доводів і в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року. Так, згідно із ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 250, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А. Б. Парінов Судді О. О. Беспалов В.Ю. Ключкович (Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2025 року)