Постанова 4855 № 753/5448/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/5448/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кулик Д.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Татаржинського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом адвоката Калька Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Гаркуша Микола Миколайович, про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В : 05 жовтня 2023 року адвокат Калько Д.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Гаршкуша М.М., про визнання протиправним та скасування постанови серії ЕАС № 6684054 від 15.03.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням прав позивача та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята без належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19 липня 2023 р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6684054 від 15.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУпАП. Відповідач зауважив, що наданим відеозаписом підтверджено вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким в спірній частині підтримав висновки суду першої інстанції. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою ЕАС № 6684054 від 15.03.2023 року ОСОБА_1 , було про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Із зазначеної постанови вбачається, що 15.03.2023 року об 15:40 год., в м. Київ по вул. Набережна Дніпровська 29, водій ОСОБА_1 , під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку тримаючи його в руках, чим порушив п. 2. 9 ПДР України. 16.03.2023 року позивачем на ім`я начальника УПП у м. Києві було подано скаргу на постанову ЕАС № 6684054. Відповідно до відповіді з УПП у м. Києві від 27.03.2023 року, вбачається, що зазначену скаргу було розглянуто, у ході перевірки, фактів порушення вимог чинного законодавства під час виявлення та документування правопорушення зі сторони працівників поліції не виявлено, тому постанову про адміністративне правопорушення серія ЕАС № 6684054 залишено без змін. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону). Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Пунктом 2.9 «д» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) Диспозиція ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність зокрема за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). У той час, відповідачем надано відеозапис на підтвердження факту порушення позивачем п. 2.9 «д» ПДР, але, як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказаний відеозапис не містить факту вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого правопорушення, зокрема, відсутній факт керування позивачем транспортного засобу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з наданих відповідачем доказів не можливо встановити чи дійсно позивачем було скоєно зазначене правопорушення. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв`язку з відсутністю достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи скаржника про те, що водій на відеозаписі визнав вчинене ним адміністративне правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17). Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 липня 2023 р. - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом адвоката Калька Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Гаркуша Микола Миколайович, про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.М. Кузьмишина