Постанова 4857 № 380/14450/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14450/23 пров. № А/857/15365/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (суддя Карп`як О.О., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Генерального прокурора Костіна Андрія Євгеновича про визнання дії та бездіяльності протиправними,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора в особі Генерального прокурора Костіна Андрія Євгеновича, в якому просив:визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001; ел. адреса: office@gp.gov.ua) незаконними, які полягають у ненаданні запитуваних документів; зобов`язати юридичну особу Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001) надати відповідь на інформаційний запит у вигляді документу, наступних документів: витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 28, 182 ККУ (Судове рішення у справі № 184/216/22); витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 ККУ (Судове рішення у справі № 184/2122/22);витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 364, 367 ККУ (Судове рішення у справі № 184/137/23). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 червня 2023 року, позивач надіслав електронною поштою до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адресою вул. Різницька, 13/15, місто Київ, 01001, ел.адреса: office@gp.gov.ua) запит на отримання публічної інформації. У своєму запиті В.Новицькийпросив керівника Офісу Генерального прокурора надати наступну інформацію: Витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.28, 182 ККУ (справа №184/216/22), надати Витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.382 ККУ (справа №184/2122/22; надати Витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.364, 367 КК України (справа №184/137/23). 22 червня 2023 року позивачем було отримано відповідь Офісу Генерального прокурора від 22.06.2023 № 27/3-1075 вих.23 за підписом начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію ОСОБА_5 , якою відмовлено у наданні Витягу з ЄРДР щодо кримінальних правопорушень вчинених щодо нього особисто. Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та законні інтереси, та такі дії суперечать вимогам діючого законодавства. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, який затверджений наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 №298, власником і розпорядником Реєстру є держава в особі Офісу Генерального прокурора; володільцем інформації, що обробляється в Реєстрі, є Офіс Генерального прокурора. Вказує, що відповідач в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації є розпорядником інформації. Зазначає, що відповідачем не надано жодного документу, відповідно до якого запитувана інформація є з обмеженим доступом. Вважає що відповідь розпорядника інформації не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, щодо Офісу Генерального прокурора надійшов запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 , поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», стосовно надання витягу з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 28, 182 ККУ (Судове рішення у справі № 184/216/22); витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 ККУ (Судове рішення у справі № 184/2122/22); витягу з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 364, 367 ККУ (Судове рішення у справі № 184/137/23)». В.Новицький у даному запиті на отримання публічної інформації зазначив, зокрема про те, що «Ухвалою Орджонікідзевського міського суду у справі №184/216/22 , яка набрала силу закону «зобов`язано Відділ поліції №2 Нікопольського районного управління поліції ГУ НП України у Дніпропетровській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 26.01.2022р. та вимог Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань,порядок його формування та ведення ,затвердженого до Наказу Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020р «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення». Станом на 15.06.2023р. жодних слідчих дій не здійснено. Відповідно до Наказу Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020р «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» «Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України; призначення слідчого, дізнавача (уповноваженої особи іншого підрозділу), процесуального керівника, прийняття до провадження (при фактичному отриманні матеріалів кримінального провадження) - невідкладно;» Згідно п.8 Розділу 2 Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим, дізнавачем чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.». За результатами розгляду запиту Офісом Генерального прокурора 22.06.2023 листом за № 27/3-1075 вих. 23, В.Новицькому повідомлено наступне: «Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною є відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством. Закон не передбачає проведення перевірок, з`ясування обставин за наведеними запитувачами критеріями, тобто створення нової інформації. Визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Відповідно до п.п. 1, 2 гл. 4 розд. І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, за відповідною формою. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у Положенні параметрами, які є актуальними на момент його формування. Згідно з п.п. 4, 5 гл. 4 розд. І Положення надання витягу з Реєстру досудових розслідувань на всіх стадіях кримінального провадження здійснюється лише реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому, які самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру та посвідчують його своїм підписом. Крім того роз`яснюємо що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» його дія не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Ваш запит по суті є зверненням та, відповідно, буде розглянутий у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». У разі незгоди з отриманою відповіддю, відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Ви маєте право оскаржити її до керівництва Офісу Генерального прокурора або до суду.». Так, не погоджуючись діями Офісу Генерального прокурора, позивач звернувся із відповідним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація у конкретному кримінальному провадженні містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, а не в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5, ст. 12, п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Згідно із ч.1, 2-5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Згідно із ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з ч.1-4 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Таким чином, публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, зазначеним Законом не передбачено надання роз`яснень з будь-яких питань та надання правової оцінки певним фактам. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Предметом спірних правовідносин є оскарження дій відповідача, які полягають у ненаданні запитуваних документів, а саме витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 28, 182 ККУ (Судове рішення у справі № 184/216/22); витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 ККУ (Судове рішення у справі № 184/2122/22); витяг з ЄРДР щодо реєстрації заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 364, 367 ККУ (Судове рішення у справі № 184/137/23). Конституційний Суд України неодноразово висловлював в своїх рішеннях позицію щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності органів та посадових осіб під час розслідування кримінальних справ, вирішення заяв і повідомлень про злочин. Відповідно до ч. ч. 4, 5 п.п. 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № б-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами: КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до управлінської сфери. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп, положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права. Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Статтею 2 цього Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України. Відповідно до п.п.1, 2 гл. 4 розд. І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 (далі Положення №298), відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою згідно з додатком 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. У пунктах 4,5 глави 4 розділу І Положення №298, зазначено, що реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом. Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому. Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу І Положення №298 внесення відомостей до Реєстру здійснюється на підставі матеріалів кримінального провадження. Як вірно зазначає суд першої інстанції, інформація, що міститься в ЄРДР є такою, яка має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути надана на запит лише в порядку, передбаченому КПК України. Апелянт покликається на те, що згідно з Положенням №298, власником і розпорядником Реєстру є держава в особі Офісу Генерального прокурора; володільцем інформації, що обробляється в Реєстрі, є Офіс Генерального прокурора. Наведене не заперечується судом, однак згідно з вищенаведеними нормами Положення №298 витяг з ЄРДР надається у порядку встановленому КПК України, а відтак в даному випадку положення Закону «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на отримання інформації з ЄРДР. В даній справі предметом запиту позивача було надання відповіді на інформаційний запит у вигляді Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 28, 182 КК України (Судове рішення у справі № 184/216/22), передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (Судове рішення у справі № 184/2122/22), про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 364, 367 КК України (Судове рішення у справі № 184/137/23)». З огляду на вищенаведене, колегія суддів резюмує, що саме КПК України регулює питання отримання таких Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Хоч відповідач є власником і розпорядником з ЄРДР, проте Витяг з нього надається в спеціальному порядку визначеному КПК України. Стосовно покликань апелянта на те, що відповідачем не надано жодного документу, відповідно до якого запитувана інформація є з обмеженим доступом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідно до ч.2 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч. 1 ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. При цьому, відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Отже, запитувана позивачем інформація у конкретному кримінальному провадженні містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, а не в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тобто, Кримінальний процесуальний кодекс України є спеціальним законом, який регулює порядок надання вказаної інформації. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 29.04.2020 року у справі №826/2106/17 у межах кримінального провадження, яке складається зі стадій досудового розслідування і судового провадження, під час здійснення процесуальних дій у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законодавством України про кримінальну відповідальність, здобуваються, фіксуються й оформляються відомості та документи про фактичний й юридичний склад діяння, яке посягає на об`єкти захисту права. Проте, відомості про кримінальне правопорушення (про злочин), обставини його скоєння, про процесуальні дії у зв`язку із вчиненням такого діяння, про конкретний склад суб`єктів одного чи кількох кримінальних проваджень, про статус, права та обов`язки учасників таких відносин, про стадії та етапи кримінального провадження, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, про порядок вчинення процесуальних дій, пов`язаних з наданням міжнародної правової допомоги на території України та оскарження рішення, дій чи без діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у зв`язку з наданням такої допомоги та інші відомості, які охоплюються предметом кримінально-правового регулювання, за їх змістом, значенням, сферою виникнення та функціонування, за причинами їх виникнення, за правовим механізмом регулювання цих відносин, за способом, а також джерелами встановлення відомостей про вчинення забороненого нормами закону України про кримінальну відповідальність діяння, або виконання процесуальний дій у зв`язку із вчиненням діяння, не можуть ототожнюватися й охоплюватися загальним поняттям інформації в сенсі положень Закону України «Про інформацію». Відомості і документи в кримінальному провадження - це конкретне індивідуально виражене знання чи річ про подію порушення об`єкта права, який перебуває під охороною кримінально-правової норми права. Ці відомості встановлюються спеціальними процесуальними засобами. За їх допомогою відбувається вирішення справи, під яким у кримінально-правовому значенні може розумітися встановлення наявності або відсутності події із зовнішніми і внутрішніми ознаками, які мають певне кримінально-правове значення, а також застосування до події відповідної правової норми через пізнання її шляхом тлумачення або аналогії. Процесуальні ж дії провадяться в порядку, встановленому саме кримінальним процесуальним законом. Вони провадяться за наявності для цього відповідних підстав та передумов, передбачених законом. При цьому, вони не можуть провадитися за межами кримінального провадження. Сторона обвинувачення не повинна порушувати права особи, щодо якої здійснюється процесуальна дія. Особа, яка вважає, що під час досудового розслідування, яке провадиться на території України, або під час здійснення процесуальної дії у зв`язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України), має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування до суду. У той же час, адміністративне судочинство не можна позиціонувати як альтернативний спосіб захисту прав, щодо яких визначено інший порядок судового провадження, тоді, коли останній не дав очікуваного (бажаного) результату. Стосовно покликань апелянта на висновки Верховного Суду у постанові від 16 березня 2023 року у справі №380/15492/21, апеляційний суд зазначає наступне. У справі №380/15492/21 предметом запиту позивача було надання запитуваної інформації, а саме тексти судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень за 2006-2020 роки у формі відкритих даних. В даній справі предметом запиту позивача є надання відповіді на інформаційний запит у вигляді Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно яких, як встановлено судом вище, КПК України встановлений спеціальний порядок доступу. Відтак, апелянт покликається на висновки Верховного Суду у справі, яка має інший предмет розгляду, а відтак не є релевантними в даному випадку. Апеляційний суд резюмує, що оскільки нормами КПК України чітко регламентований спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування відповідної кримінальної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі №380/14450/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим