Постанова Київський апеляційний суд № 757/16813/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року місто Київ Справа № 757/16813/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/17347/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О. В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року (ухвалено у складі судді Вовк С.В., інформація щодо складення повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ВСТАНОВИВ У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спільне життя між сторонами не склалося, у зв`язку із різними поглядами на життя та різними правилами співжиття, спільну мову знайти не можливо. Подальше сумісне життя, примирення між позивачем та відповідачем, збереження сім`ї є неможливим та таким, що буде суперечити інтересам сторін. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідний актовий запис № 1166. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 26 вересня 2023 року подала через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що суддя першої інстанції спотворив інформацію, вказавши, що відповідач в судове засідання не з`явилась і не написав стислий виклад позиції відповідача, адже остання подавала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала підстави для надання їм часу для примирення. Зазначає, що суддя першої інстанції спотворив інформацію про відчуття відповідача, зазначивши, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї буде суперечити інтересам відповідача. Зазначає, що в резолютивній частині рішення зазначений невірний номер актового запису реєстрації шлюбу позивача та відповідача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні 19.12.2023 року представник позивача ОСОБА_3 доводи скарги підтримала . Відповідачка до суду не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується трекінгом поштового відправлення на аркуші справи № 78 відповідно до якого судова повістка вручена відповідачу 15.12.2023 року. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2019 року сторони зареєстрували шлюб у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідний актовий запис № 1157. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживали однією сім`єю, проте як зазначає позивач, вони як подружжя тривалий час не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов`язків. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказував, що між сторонами сімейні відносини відсутні, обґрунтованих підстав вважати, що сторони примиряться судом не встановлено. За таких обставин, суд зробив висновок, що збереження сім`ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. За змістом положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Частиною 3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Враховуючи принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Однак, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінки» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. За таких обставин, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення норм закону не надав сторонам строку на примирення є безпідставними. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання права особи вимагати розірвання шлюбу. Відповідно до позовної заяви позивач з відповідачем разом не проживають, що підтверджує і сама відповідач. У судовому засіданні 28 червня 2023 року у суді першої інстанції суд підняв питання щодо відкладення розгляду справи для надання часу сторонам для примирення, на що позивач категорично зазначив, що примирення не відбудеться через різні погляди сторін, а тому підстав для таких дій немає. В апеляційному суді сторона позивача також підтвердила, що разом сторони давно не живуть, позивач не бажає відновлювати шлюбні відносини. Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. З часу подачі позову минуло 8 місяців, проте сторони не примирились, що додатково підтверджує, що збереження сім`ї є не можливим. Помилкове зазначення судом першої інстанції невірного номеру актового запису реєстрації шлюбу не впливає на законність рішення є очевидною опискою, враховуючи, що в матеріалах справи та в мотивувальній частині рішення вказаний вірний номер. Інші доводи скарги висновків суду про неможливість збереження сім`ї та відсутність волевиявлення позивача перебувати у шлюбі з відповідачем, не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена 20 грудня 2023 року. Головуючий О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська