Постанова 4805 № 274/4032/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/4032/20 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 69 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №274/4032/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 18 листопада 2020 року суддею Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 22 червня 2016 року Печерським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1004. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що подружнє життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені, примирення не можливе. Спору з приводу місця проживання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - немає. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 22 червня 2016 року Печерським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що його не було повідомлено про розгляд справи, він не отримував копії позовної заяви, яка суперечить дійсним обставинам, оскільки як до подання позовної заяви, так і після, він та позивачка вели і ведуть спільний побут та виховують сина. Також, вказав, що судом першої інстанції не вживалися заходи з метою примирення подружжя. Зауважив, що бажає зберегти сім`ю та у зв`язку з неповідомленням його про розгляд даної справи, він був позбавлений можливості повідомити про це суд. З оскаржуваного ним рішення, вбачається, що суд не встановлював обставин відносин між подружжям, які в дійсності побудовані на взаємоповазі, довірі та коханні. При вирішенні справи судом також не враховано інтереси дитини, участь у житті, вихованні та утриманні якої він бажає приймати. На підтвердження своїх доводів щодо шлюбно-сімених відносин до апеляційної скарги додав фотографії, виписки про перерахунок грошових коштів дружині. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2016 року Печерським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис № 1004. Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Встановивши з позовної заяви, що сторони спільного господарства не ведуть, подружні стосунки не підтримують, а шлюб існує формально, суд дійшов правильного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а тому шлюб підлягає розірванню. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що він не був повідомлений про місце та час розгляду справи спростовуються трекінгом Укрпошти, відповідно до якого судова повістка на судове засідання, призначене 18.11.2020, вручена 28.10.2020 особисто відповідачу (а.с. 29-30). Доводи апеляційної скарги про те, що встановлені судом обставини не відповідають дійсності, оскільки на час розгляду справи, ухвалення рішення та на час подання апеляційної скарги шлюбно-сімейні відносини не припинялись, не підтверджені належними доказами. Крім того, позивачка не була позбавлена можливості відмовитись від позову в суді апеляційної інстанції, подавши про це відповідну заяву, проте цього не зробила. Участь у вихованні дитини є не тільки правом але й обов`язком батька, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині на правильність висновків суду не впливає. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Рішення суду є законним і обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Дана справа згідно п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, а тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 01 березня 2021 року.