Постанова КЦС ВС № 757/56675/18-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м. Київ справа № 757/56675/18-ц провадження № 61-1561св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідачі:Державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи:Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханчук Галини Валеріївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Батрин О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Немировської О.В., Махлай Л.Д., Ящук Т.І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (далі - ДП «СЕТАМ»), Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про визнання електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту державного виконавця про проведені електронні торги про реалізацію арештованого майна та свідоцтва недійсними. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовідповідно до виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому, для часткового задоволення вимог Пуболічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») у розмірі 251 712,57 дол. США, що станом на 05 вересня 2017 року становить 6 520 928,51 грн, процентів за користування кредитною лінією, нарахованими за період з 01 листопада 2014 року по 05 вересня 2017 року (включно). 14 травня 2018 року відбулись електронні торги, в ході яких було реалізовано належну йому квартиру АДРЕСА_1 , переможцем яких була визначена ОСОБА_2 . Вказував на те, що реалізація квартири здійснена на підставі незаконної оцінки, продаж квартири здійснено в погашення неіснуючої заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором. Так, у виконавчому написі вказано про звернення стягнення на квартиру для задоволення вимог банку за вимогами про стягнення 251 712,57 дол. США процентів за користування кредитною лінією, нарахованими за період з 01 листопада 2014 року по 05 вересня 2017 року. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі 760/3675/18 відмовлено у задоволенні позову банку до нього про стягнення відсотків, нарахованих на строкову заборгованість за період з 06 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року в сумі 25 369,86 дол. США, та нарахованих на прострочену заборгованість за період з 06 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року в сумі 31 092,43 дол. США. Київським апеляційним судом зроблено висновок про те, що банк використав своє право вимоги дострокового повернення всієї кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом, звернувшись у лютому 2013 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості. Відповідно до виконавчого напису, який був вчинений приватним нотаріусом Ковальчуком С. П. 15 лютого 2013 року, звернуто стягнення на належну йому квартиру у погашення заборгованості станом на 01 лютого 2013 року у розмірі 581 433,91 дол. США за кредитом, 323 225,13 дол. США за процентами, 6 536,68 дол. США за пенею за несвоєчасне повернення кредиту, 41 340,77 дол. США за пенею за несвоєчасне повернення процентів. Тому, звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. 18 січня 2018 року він подав до Голосіївського районного суду міста Києва позов про визнання виконавчого напису від 31 жовтня 2017 року таким, що не підлягає виконанню (справа № 757/3014/19-ц), та до Печерського районного суду міста Києва позов про визнання оцінки майна недійсною (справа № 757/3839/18-ц). Після подання вказаних позовів ні він, ні його представник не знайомились з матеріалами виконавчого провадження та не отримували повідомлення про проведення електронних торгів,початкову ціну лоту, про її зміну та про результати проведення торгів. Вказував на те, що його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження лише 05 жовтня 2018 року, а тому, звернувшись до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними 15 листопада 2018 року, він не пропустив строк, визначений статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Крім того, у порушення вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 за результатами проведення електронних торгів 25 травня 2018 року отримала акт державного виконавця про проведені електронні торги безпосередньо у відділі Печерського РВ ДВС, а не в ДП «Сетам». Отже, ДП «Сетам» здійснено реалізацію належної йому квартири з порушенням вимог законодавства. З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: - визнати недійсними електронні торги, проведені 14 травня 2018 року ДП «СЕТАМ» з реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; - визнати недійсним протокол проведення електронних торгів, складений ДП «СЕТАМ» № 332286 від 16 травня 2018 року з реалізації квартири; - визнати недійсним акт державного виконавця про проведенні електронні торги про реалізацію арештованого майна, виданий головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та затверджений 24 травня 2018 року начальником Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Коблош О. Й., з реалізації вказаної квартири; - визнати недійсним свідоцтво, видане 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дьомкіною Г. С., зареєстроване в реєстрі за № 742 ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимогщодо визнання електронних торгів недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів порушення норм закону під час проведення електронних торгів, які вплинули чи могли вплинути на результат торгів, а також не довів порушення його прав і законних інтересів під час проведення електронних торгів. Суд першої інстанції посилався на те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Також не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі 760/3675/18, оскільки не свідчать про порушення процедури проведення електронних торгів. На державного виконавця, а також на ДП «Сетам» не покладено обов`язок перевірки наявності боргу позивача перед банком. Вони лише відповідно до своїх обов`язків вчиняють дії щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та щодо здійснення реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Виконавчий напис нотаріуса від 31 жовтня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявною кредитною заборгованістю ОСОБА_4 перед АТ «Укрсоцбанк» судом не визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім того, суд першої інстанції вказував на те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів, пред`явив позов лише до однієї із сторін правочину - продавців: Печерського РВ ДВС та організатора електронних торгів ДП «Сетам». Переможець конкурсу ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_1 має статус третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не відповідача. Тобто, у цій справі в якості відповідачів залучені продавці, тобто лише одна сторона правочину (договору купівлі-продажу, оформленого за результатами торгів), та не залучено в якості відповідача покупця майна, що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неправильним визначенням кола учасників у справі, неподанням позову до особи, яка має бути відповідачем у справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про право власності на майно, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у позовній заяві не вказав на будь-яке порушення в діях як державного виконавця, який видав акт, так і приватного нотаріуса, який видав відповідне свідоцтво. Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності немає. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у листопаді 2019 року подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/3014/18-ц. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року поновлено провадження у справі. Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого 14 травня 2018 року відбулись електронні торги належної ОСОБА_1 квартири, був визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, а тому дійшов висновку про те, що електронні торги є недійсними і це призвело до порушення майнових прав позивача. Разом із тим, встановивши, що електронні торги з реалізації спірної квартири були проведені 14 травня 2018 року, а позивач звернулася до суду з цим позовом 15 листопада 2018 року, тобто з пропуском спеціальної позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку», про застосування якої заявив представник відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених ним вимог. Суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач звертався до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою, яка надійшла 09 серпня 2018 року у відповідь на вимогу про усунення порушення основного зобов`язання від 11 липня 2018 року, в якій вказував на те, що квартира по АДРЕСА_3 реалізована на електронних торгах ДП «СЕТАМ», що підтверджується протоколом № 332286 про проведення електронних торгів 16 травня 2018 року. Також до відповіді на ім`я позивача від Печерського управління поліції ГУ у місті Києві НП України від 24 вересня 2018 року додано матеріал за результатами перевірки заяви ОСОБА_1 , з яких вбачається, що 04 червня 2018 року він прийшов до вказаної квартири та дізнався, що власником квартири вже є ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коханчук Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови у цій справі виконавчий напис, який став підставою проведення торгів, був визнаний недійсним, що було безумовною підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що торги є недійсними і це призвело до порушення майнових прав позивача. Разом із цим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними. 10 січня 2018 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, а 19 січня 2018 року звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі № 757/3014/18-ц відкрито провадження у справі. 15 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними. При цьому представник позивача подавав до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду судової справи про визнанню виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, однак у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 рокуу справі № 757/3014/18-ц, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано виконавчий напис № 6858, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О., таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд не врахував, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з дати набрання чинності судовим рішенням, яким виконавчий напис було визнано недійсним. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18). Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Печерським РВ ДВС в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 вчинялись дії щодо примусового виконання виконавчого напису № 6858, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , у рахунок часткового задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 251 712,57 дол. США, що станом на 05 вересня 2017 року становить 6 523 928,51 грн. 13 листопада 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 від 13 листопада 2017 року з примусовим виконанням виконавчого напису про звернення стягнення на квартиру позивача, копія відповідної постанови направлена сторонам. 13 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, та внесене відповідне обтяження. 21 листопада 2017 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_5 , та встановлено, що двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт. Того ж дня на адреси боржника, зазначені у виконавчому документі, направлено вимоги про надання доступу до квартири АДРЕСА_1 , на 29 листопада 2017 року на 10 год. 20 хв. 29 листопада 2017 року здійснено опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 , відповідно до статей 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження». 30 листопада 2017 року надійшло клопотання стягувача про призначення суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група». 05 грудня 2017 року прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - ТОВ «Українська експертна група» для участі у виконавчому провадженні, для визначення вартості квартири АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією з відкритого реєстру суб`єктів оціночної діяльності Фонду державного майна України оцінювач ТОВ «Українська експертна група» має право здійснювати незалежну оціночну діяльність на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 1176/17, який виданий Фондом державного майна України 05 грудня 2017 року, серед яких передбачено оцінку нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них. 22 грудня 2017 року до відділу надійшов висновок ТОВ «Українська експертна група» від 20 грудня 2017 року про вартість квартири АДРЕСА_1 . Ринкову вартість квартири визначено на суму 3 491 294,00 грн та 26 грудня 2017 року сторонам направлено копії висновку для ознайомлення. ДП «СЕТАМ», виконуючи заявку Печерського РВ ДВС, виставило на електронні торги лот № 261101. Торги мали відбутися 15 лютого 2018 року за стартовою ціною - 3 491 294,00 грн., яка відповідала оціночній вартості квартири. Торги, призначені на 15 лютого 2018 року, не відбулись через відсутність допущених учасників торгів. ДП «СЕТАМ» квартиру позивача виставило на повторні електронні торги - лот № 267826, дата торгів - 30 березня 2018 року, зі стартовою ціною - 2 793 035,20 грн - 80 % від вартості оцінки майна. Торги, призначені на 30 березня 2018 року, не відбулись. ДП «СЕТАМ» квартиру позивача виставило на повторні електронні торги - лот № 274241, дата торгів - 14 травня 2018 року, зі стартовою ціною - 2 443 905,80 грн - 70 % від вартості оцінки майна. 14 травня 2018 року відбулись електронні торги, в ході яких було реалізовано належну йому квартиру АДРЕСА_1 , переможцем яких була визначена ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі 760/3675/18 відмовлено у задоволенні позову банку до ОСОБА_1 про стягнення відсотків, нарахованих на строкову заборгованість за період з 06 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року в сумі 25 369,86 дол. США, та нарахованих на прострочену заборгованість за період з 06 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року у сумі 31 092,43 дол. США з підстав відсутності боргу позивача за відсотками перед банком. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року у справі № 757/3014/18-ц, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано виконавчий напис № 6858, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О., таким, що не підлягає виконанню. АТ «Укрсоцбанк» з 17 вересня 2019 року перебував у стані припинення шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». За передавальним актом, затвердженим протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року та Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» набув все майно, права та обов`язки АТ Укрсоцбанк». АТ «Укрсоцбанк» припинено з 03 грудня 2019 року. 30 листопада 2022 року назву АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «СЕНС-БАНК».

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Щодо позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх недоведеності й незалучення до участі у справі в якості відповідача покупця майна. Апеляційний суд, змінюючи у мотивах рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, визначений статтею 48 Закону України «Про іпотеку». З такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок викладено у пунктах 61-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18). У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 пред`явив вимоги про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту державного виконавця про проведені електронні торги про реалізацію арештованого майна та свідоцтва до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та ДП «СЕТАМ». Переможець електронних торгів - ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідач позивачем не залучалась. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними слід було відмовити внаслідок їх пред`явлення до неналежного складу відповідачів. Такий висновок суду першої інстанції є правильним. Щодо позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення торгів, акту державного виконавця про проведені електронні торги про реалізацію арештованого майна та свідоцтва ро придбання майна Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. […] Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача». Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)). У справі, що переглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів у зв`язку з відсутністю підстав для визнання недійсними електронних торгів. Апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаних вимог з підстав пропуску позивачем строк звернення до суду з позовом. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що вимоги позивача про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів є неналежними (неефективними) способами захисту. У зв`язку з цим у задоволенні вказаних вимог належало відмовити саме з цієї підстави. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але оскаржені рішення судів попередніх інстанції частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; в іншій частині судові рішення - залишити без змін. Оскільки Верховний Суд змінює постанову суду апеляційної інстанції, але виключно у частині мотивів її прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханчук Галини Валеріївни задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець