Ухвала КГС ВС № 914/466/23

УХВАЛА 18 грудня 2023 року м. Київ cправа № 914/466/23 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г. перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; визнано вимоги кредитора Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "MADISON PACIFIC TRUST LIMITED" у розмірі 15 081 357,98 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича; інше. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 лютого 2023 року у справі №914/466/23 залишено без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» і Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення. 30.11.2023 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №914/466/23, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; винести постанову, якою відмовити у заяві Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» від 03.02.2023 про відкриття провадження у справі №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», провадження у справі №914/466/23 закрити. Обгрунтовуючи звернення з касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» зокрема зазначає, що є учасником справи про банкрутство, оскільки звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на суму 295 090 291,90 грн., а тому оскаржувана ухвала стосується прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника. 06.12.2023 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від розпорядника майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження. Заперечення мотивоване тим, що касаційну скаргу подано особою яка не має статусу «сторони»/«учасника» у справі про банкрутство. Скаржник не має права на касаційне оскарження судових рішень у справі, оскільки не набув процесуальної дієздатності у справі про банкрутство боржника. Крім того, скаржником порушено строк на касаційне оскарження, а саме звернення до суду касаційної інстанції через 9 місяців з дня винесення оскаржуваної ухвали та понад 5 місяців з дня винесення оскаржуваної постанови. Зміст доводів щодо поновлення строку не містить обгрунтувань поважності підстав пропуску. З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко», з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Таким чином, із прийняттям КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) універсальних приписів ГПК України. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України). Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Таким чином, саме стосовно осіб, які не брали участі у справі, право на апеляційне оскарження обумовлено необхідністю довести, що у оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо (див. постанови Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 908/976/19, від 22.02.2021 року у справі № 907/6/13, від 31.01.2023 у справі № 5011-24/724-2012). Натомість, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі в силу закону, згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України, отже при поданні апеляційної чи касаційної скарг не мають доводити зв`язок з оскарженим рішенням, оскільки зазначене з огляду на статус учасника справи презюмується процесуальним законом. Так, зокрема, за частиною другою статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство. При цьому процесуальний закон не встановлює такого додаткового критерію для реалізації права на оскарження, як обґрунтування учасником справи того, що оскаржена ухвала стосується прав, інтересів чи обов`язків суб`єкта оскарження. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Такий правовий висновок не має законодавчого утілення у ГПК України чи в КУзПБ, однак є усталеним під час перегляду справ про банкрутство та викладений суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 02.03.2023 у справі № 922/2654/21, від 09.03.2023 у справі № 908/3077/21, від 16.09.2023 у справі № 913/567/19 . Ця позиція також підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19. Окремий виняток з цього правила стосовно можливості оскарження рішень у справі про банкрутство учасником іншої справи про банкрутство того ж самого боржника, який сформулював Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 26.04.2023 у справі № 904/2154/22, лише підтверджує актуальність сталої правової позиції щодо звуженого кола суб`єктів оскарження у такій категорії справ. З огляду на те, що статус учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом - КУзПБ, зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства. Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 КУзПБ (у редакції на час ухвалення оскаржуваної ухвали) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац двадцять другий статті 1 КУзПБ). За змістом абзацу одинадцятого статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Порядок набуття конкурсним кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13). За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформульованого у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України). Тобто, лише за сукупністю, передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку. Право учасника справи на апеляційне оскарження - це диспозитивне право, яке реалізується таким суб`єктом на власний розсуд у встановлених процесуальним законом межах, які є процесуальними фільтрами і визначають, зокрема, ухвали, що підлягають апеляційному оскарженню, та строки подання апеляційних скарг. Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство. Відповідно до частини другої статті 9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом. Частиною третьою цієї статті прямо передбачено можливість оскарження у касаційному порядку ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (лише після її перегляду апеляційним судом). При цьому з норм КУзПБ чи ГПК України не вбачається, щоб вони встановлювали заборону на оскарження ухвал, які були постановлені господарським судом до вступу певної особи у справу чи набуття нею процесуального статусу учасника справи про банкрутство. Отже особа, після її вступу у справу, як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ набуває процесуальних прав і обов`язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі протягом розумного строку з дня визнання їх грошових вимог до боржника за умови поновлення господарським судом строку на апеляційне оскарження (висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20). Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» зазначає, що є учасником справи про банкрутство тому оскаржувана ухвала стосується його прав, інтересів та (або) обов`язків. Водночас на підтвердження вказаних доводів не надає жодного належного та допустимого доказу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною четвертою статті 287 ГПК України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Тобто зазначені положення Господарського процесуального кодексу України надають право особам, які не брали участь у справі, але щодо прав, інтересів та (або) обов`язків яких суд прийняв рішення, на касаційне оскарження лише за умови попереднього оскарження останнім такого рішення до суду апеляційної інстанції. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» не було залучено як учасника справи №914/466/23 під час її розгляду судами попередніх інстанцій, а оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 якою ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у справі №914/466/23 залишено без змін, ухвалена за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» і Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Таким чином у суду касаційної інстанції відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №914/466/23 без попереднього перегляду судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у цій справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко». У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду. Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №914/466/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Жуков С.В. Пєсков В.Г.