Постанова КГС ВС № 922/774/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ Справа № 922/774/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№847/2026) на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025) у справі № 922/774/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Ліцей Професіонал" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи засновників боржника на постанову про визнання боржника банкрутом. Обставини справи 21.04.2025 Господарський суд Харківської області відкрив провадження у справі №922/774/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Центр" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Ліцей Професіонал" Харківської області (далі - НВК "Ліцей Професіонал"). 09.06.2025 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, призначив дату підсумкового засідання суду на 23.06.2025. 23.06.2025 постановою Господарського суду Харківської області припинено процедуру розпорядження майном боржника - НВК "Ліцей Професіонал". Припинено повноваження розпорядника майна боржника - арбітражної керуючої Венської О. О. Визнано НВК "Ліцей Професіонал" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Венську О. О. 30.06.2025 Господарський суд Харківської області ухвалою затвердив мирову угоду у справі № 922/774/25, що укладена 27.06.2025 між кредиторами ТОВ "Рент Центр", ТОВ "БІК "Марін Констракшн", ТОВ "Бізнес Консалтинг АК" та ТОВ БК "Феско Д" та боржником; закрив провадження у справі про банкрутство НВК "Ліцей Професіонал". Розгляд справи у суді апеляційної інстанції та короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , зазначаючи, що є уповноваженою особою засновників (учасників) НВК "Ліцей Професіонал", звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025, а справу № 922/774/25 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. 20.01.2026 ухвалою Східного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 у справі № 922/774/25. Аналізуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив про те, що із системного тлумачення норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) вбачається, що реалізація такого права можлива виключно в межах відкритого та незавершеного провадження у справі про банкрутство. Саме відкриття провадження у справі є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення процесуальної можливості уповноваження представника засновників. Суд вказав, що призначення особи уповноваженою особою засновників після закриття провадження у справі про банкрутство саме по собі не створює для неї права на перегляд судових актів, постановлених до набуття такого статусу, та не змінює її процесуального становища щодо вже завершеного провадження. Суд також зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, набуття уповноваженою особою засновників статусу учасника справи про банкрутство можливе виключно на підставі ухвали суду про залучення такої особи до участі у справі. Станом на дату подання апеляційної скарги жодної ухвали суду про залучення ОСОБА_1 до участі у справі № 922/774/25 не постановлялося, що додатково підтверджує відсутність у неї процесуальної легітимації на апеляційне оскарження. За таких обставин суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки, за оцінкою суду, у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі № 922/774/25 (провадження № 2659 Х); справу передати до Східного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду. ОСОБА_1 стверджує про наявність обставин, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України для скасування оскаржуваного судового рішення, а саме: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; 3) порушення норм процесуального права судом першої та апеляційної інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 1) суд не дослідив зібрані у справі докази: 5) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував: правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, від 28.05.2024 у справі № 914/759/23; від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14; від 09.07.2024 у справі № 910/2217/23; від 16.10.2024 у справі № 916/887/23 (916/2996/23) від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 25.03.2025 у справі № 913/375/23, від 06.09.2023 у справі № 914/466/23, від 20.08.2024 у справі № 910/10854/23, від14.01.2025 № 921/740/21 у питанні можливості оскарження уповноваженими представниками працівників боржника та представниками засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше прийнятих судових рішень у справі про банкрутство. ОСОБА_1 зазначає про наявність таких підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. На переконання скаржниці, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її заяви про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду; 2) суд апеляційної інстанції в порушення статей 2, 13, 269 ГПК України не розглянув клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про визнання учасником провадження уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника ОСОБА_1 , не надав жодного правового обґрунтування відмови у задоволені клопотання про долучення доказів, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; 3) суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність в уповноваженої особі засновників (учасників, акціонерів) боржника ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 у цій справі. ОСОБА_1 зазначає, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника не позбавлена права на оскарження судових рішень, ухвалених у справі про банкрутство до набуття нею процесуального статусу учасника провадження. За доводами скарги, після належного підтвердження своїх повноважень така особа має право оскаржувати раніше ухвалені судові рішення, зокрема у разі доведення об`єктивної неможливості вирішити питання щодо її уповноваження у межах строків апеляційного оскарження. На думку скаржниці, після встановлення наявності підстав для поновлення строку й прийняття скарги до розгляду суд не мав правових підстав надалі закривати провадження з мотивів відсутності права на апеляційне оскарження. Також зазначено, що ОСОБА_1 була належним чином уповноважена загальними зборами учасників боржника на представництво їхніх інтересів у справі про банкрутство, а тому апеляційний суд повинен був дослідити подані нею докази та вирішити питання про її процесуальний статус. Скаржниця вважає, що закриття апеляційного провадження після його відкриття та поновлення строку на оскарження є непослідовною процесуальною поведінкою суду та суперечить вимогам правової визначеності і передбачуваності судового процесу; 4) закриваючи апеляційне провадження без розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції залишив без дослідження порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення постанови Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 та за відсутності у матеріалах справи належних у розумінні процесуального закону доказів повідомлення засновників (учасників) боржника, порушення затвердженою у цій справі мировою угодою прав засновниці (учасниці) боржника, яка є громадянкою США, тобто іноземним інвестором з долею в статутному капіталі боржника у розмірі 49,54 %; відсутності у представника кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент-центр" повноважень діяти від імені цього товариства; безпідставне включення арбітражним керуючим та судом першої інстанції до реєстру кредиторів з правом вирішального голосу кредитора, заінтересованого стосовно боржника, а також поточного кредитора; нелегітимність засідання комітету кредиторів та зборів кредиторів; невідповідність висновку про відсутність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; під час розгляду справи судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що є підставою для постановлення окремої ухвали. Короткий зміст письмових пояснень 14.05.2026 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 . У поясненнях заявниця підтримала доводи поданої касаційної скарги та зазначила про наявність порушень під час провадження у справі про банкрутство боржника, зокрема під час затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Також ОСОБА_1 на ознаки штучного створення заборгованості, узгоджених дій кредиторів, боржника та арбітражного керуючого, а також на порушення прав засновників боржника на участь у процедурі банкрутства. 01.06.2026 до Суду надійшли письмові пояснення від НВК "Ліцей Професіонал". У поясненнях товариство заперечило проти доводів касаційної скарги та пояснень ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність у неї статусу учасника справи про банкрутство та, відповідно, права на оскарження судових рішень. Заявник підтримав висновки апеляційного суду про правомірність закриття апеляційного провадження та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін. 01.06.2026 арбітражна керуюча Венська О. О. подала письмові пояснення із запереченнями проти доводів касаційної скарги, зокрема, що права ОСОБА_1 на оскарження судових рішень суду першої інстанції, розгляду справи неповноважним складом суду апеляційної інстанції, порушення прав учасників боржника. 02.06.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на подання додаткових пояснень у відповідь на додаткові пояснення боржника та арбітражної керючої, а 05.06.2026 - письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 зазначає про зловживання процесуальними правами та протиправниість дій представника боржника адвоката Кулаковського О. М. та заперечення посилань арбітражної керуючої про необґрунтованість доводів про розгляд справи неповноважним судом. Враховуючи, що подані скаржницею додаткові пояснення за своїм змістом є доповненнями до касаційної скарги, поданими з порушенням вимог частин першої, другої статті 298 ГПК України, Верховний Суд залишає їх без розгляду. Що ж стосується письмових пояснень інших учасників (НВК "Ліцей Професіонал" та арбітражної керуючої Венської О. О.), то їх зміст є по своїй суті відзивами на касаційні скарги, поданими з пропуском строку, встановленого в ухвалу про відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим суд також залишає їх без розгляду. З наведених підстав відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання додаткового часу для підготовки та подання до суду додаткових письмових пояснень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи засновників боржника на постанову про визнання боржника банкрутом. Право на оскарження ухвали закриття апеляційного провадження передбачено у пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України. За змістом абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до приписів статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). З огляду на зазначене, касаційний суд надає оцінку доводам касаційної скарги у контексті правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Щодо доводів про розгляд справи неповноважним складом суду ОСОБА_1 стверджує, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брали участь судді, якому було заявлено відвід. На переконання скаржниці, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її заяви про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду. Так, 20.01.2026 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: Істоміної О.А., Попкова Д.О. та Тихого П.В. від розгляду справи № 922/774/25. Заява про відвід мотивована тим, що: - визначення складу суду у справі відбулося з порушенням порядку автоматизованого розподілу справ, оскільки протоколи автоматизованого розподілу від 12.12.2025 та повторного розподілу від 29.12.2025, які містяться у матеріалах справи, за твердженням заявника, не містять електронного цифрового підпису та не відповідають вимогам до електронних документів, у зв`язку з чим, на переконання заявника, не можуть вважатися належним підтвердженням формування складу суду у встановленому законом порядку; - відсутність у зазначених протоколах електронного цифрового підпису може свідчити про можливе стороннє втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду, в зв`язку з чим визначений для розгляду справи склад суду, на думку заявника, є неповноважним, а процесуальні рішення, прийняті таким складом суду, можуть підлягати скасуванню судом вищої інстанції; Заявниця також посилалася на загальні доводи щодо необхідності забезпечення гарантій права на справедливий суд, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, вважаючи, що наведені нею обставини породжують сумніви у безсторонності та об`єктивності визначеного складу суду.Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 з відповідними змінами (далі - Положення) визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (далі - автоматизована система), яка забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження). Відповідно до Розділу ІІ Положення автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, в тому числі, розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів), визначення запасного судді, слідчого судді, присяжних та народних засідателів. Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням. Підпунктом 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачено, що результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду, що автоматично створюється автоматизованою системою. Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Доступ для коригування протоколу та звіту щодо автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою. Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи №922/774/25, первинний автоматизований розподіл справи було здійснено 19.09.2025, що підтверджується відповідним протоколом автоматизованого розподілу, на підставі якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Медуниця О.Є. та Попков Д.О. У подальшому, у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., 29.12.2025 у справі було проведено повторний автоматизований розподіл, що також підтверджується протоколом автоматизованого розподілу від 29.12.2025 у складі колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Тихий П.В. Саме з цього моменту сформовано склад суду, який розглядав вказану вище апеляційну скаргу. Паперові примірники протоколів автоматизованого розподілу судової справи містять власноручний підпис начальника відділу документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду, що узгоджується з вимогами пункту 2.3.30 Положення. Водночас Положення не містить вимог щодо підписання відповідного протоколу електронним цифровим підписом. Як зазначалося вище, Положенням передбачено, що доступ для коригування протоколу та звіту щодо автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано доводи стосовно можливості коригування змісту протоколу. При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про особисту заінтересованість суддів у результаті розгляду справи, їх упередженість або наявність інших передбачених статтею 35 ГПК України підстав для відводу, заявницею не було наведено. Щодо доводів про необґрунтовану відмову у зупиненні провадження у справі Відповідно до матеріалів справи 20.01.2026 від ОСОБА_1 до Східного апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №922/774/25 на час проведення судової оціночно-будівельної експертизи, призначеної 05.01.2026 начальником відділення СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції Марченко О. М., в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001109 від 02.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України. Заявниця зазначила, що в межах кримінального провадження, відкритого за фактами, пов`язаними з відчуженням та подальшим використанням майна боржника, виникла необхідність у встановленні ринкової вартості відповідних об`єктів нерухомого майна, а також перевірці обставин їх оцінки та передачу клопотанні вказувалося про те, що результати такої експертизи можуть мати значення для оцінки правомірності затвердження мирової угоди ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 та підтверджувати доводи апеляційної скарги щодо порушення майнових інтересів боржника і його учасників. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначив, що сам факт існування іншого провадження (у тому числі кримінального), так само як і здійснення в його межах окремих процесуальних дій, не є достатньою підставою для зупинення провадження у господарській справі, якщо такі обставини не унеможливлюють розгляд спору судом. При цьому суд виходив з того, що призначена у межах кримінального провадження № 12025221130001109 від 22.12.2025 судова оціночно-будівельна експертиза: - стосується обставин, які виникли та досліджуються після постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 30.06.2025, що є предметом апеляційного перегляду у даному провадженні; - не існувала та об`єктивно не могла існувати на момент розгляду справи судом першої інстанції і, відповідно, не могла бути предметом оцінки під час вирішення питання про затвердження мирової угоди; - сама по собі постанова слідчого від 22.12.2025 про призначення експертизи не встановлює жодних юридично значимих фактів, не підтверджує та не спростовує дійсність чи недійсність умов мирової угоди, а лише свідчить про здійснення досудового розслідування у межах кримінального провадження; - не перебуває у такому правовому зв`язку з предметом апеляційного перегляду, який би унеможливлював перевірку апеляційним судом законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та наявних матеріалів справи. Звідси, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що без отримання результатів зазначеної судової експертизи апеляційний суд позбавлений можливості здійснити апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Харківської області від 30.06.2025, а також не наведено обставин, які б свідчили про існування об`єктивної неможливості розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та враховує, що у клопотанні про зупинення провадження у справі заявниця послалася узагальнено на статті 227 (обов`язок суду зупинити провадження у справі) і 228 (право суду зупинити провадження у справі) ГПК України, жодна з яких не передбачає такої підстави зупинення провадження у справі (апеляційного провадження) як на час проведення судової експертизи, призначеної слідчим у рамках кримінального провадження. Зазначаючи про помилковість висновків суду щодо розгляду зазначеного клопотання, ОСОБА_1 , окрім загального посилання на приписи статті 269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції), не зазначила у чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться лише до незгоди з окремими висновками суду апеляційної інстанції. Щодо доводів про інші процесуальні порушення У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання (вх. № 13840 від 01.12.2025) про визнання учасником провадження уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника ОСОБА_1 . Проте колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки зазначене клопотання було подане та зареєстроване у межах іншого апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у цій справі, а відтак у суду апеляційної інстанції були відсутній обов`язок надавати такому клопотанню оцінку саме у межах цього апеляційного провадження. Зазначене також підтверджується тим, що клопотання про визнання учасником провадження уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника подане 01.12.2025, а апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову про визнання боржника банкрутом - 11.12.2025 (зареєстровано в суді 12.12.2025), тобто після подання вказаного клопотання. У скарзі також зазначено про те, що суд апеляційної інстанції не надав жодного правового обґрунтування відмови у задоволені клопотання про долучення доказів. 20.01.2026 Східний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження (вх.№738 від 19.01.2026) у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №922/774/25 (вх.№804 від 20.01.2026). В ухвалі суду зазначено про те, що: 13.01.2026 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" направила на адресу Східного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі (вх.№506), в яких також просила долучити до матеріалів справи звіт про оцінку майна, зроблений ТОВ "Оцінка24" від 08.01.2026, призначення про проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 22.12.2025 та супровідний лист щодо проведення судово-економічної експертизи від 05.01.2026. 19.01.2026 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" направила на адресу Східного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів (вх.738), в якому просить долучити до матеріалів справи постанову про доручення проведення судово-економічної експертизи від 05.01.2026. Нижче по тексту ухвали було зазначено, що розглянувши клопотання апелянта про долучення доказів до матеріалів справи, судова колегія також дійшла висновку про відмову в його задоволенні. В ухвалі від 20.01.2026 суд вказав, що докази, які заявниця просить долучити, виникли після постановлення оскаржуваної ухвали та не існували і об`єктивно не могли існувати на момент розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, постанова слідчого про призначення експертизи про призначення експертизи свідчить лише про здійснення процесуальних дій у межах досудового розслідування та не підтверджує і не спростовує наявність чи відсутність підстав для ухвалення Господарським судом Харківської області постанови від 23.06.2025. Отже, в ухвалі від 20.01.2026 судом було вирішено питання щодо клопотання вх. №

738. Разом з тим, інші клопотання ОСОБА_1 (про долучення справи Звіту про оцінку майна, зробленого ТОВ "Оцінка24", призначення про проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 22.12.2025 та супровідний лист щодо проведення судово-економічної експертизи від 05.01.2026 та Технічно правового дослідження (Technical Legal Research №009-09/25 від 28.09.2025)) були розглянуті судом апеляційної інстанції ухвалою від 20.01.2026, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявниці. Так, суд зазначив про відсутність підстав для їх прийняття та долучення до матеріалів справи, виходячи з вимог статті 269 ГПК України та меж апеляційного перегляду. Крім того, розглядаючи клопотання, подане ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою про долучення до матеріалів справи Технічно правового дослідження (Technical Legal Research №009-09/25 від 28.09.2025), суд зазначив, що зазначені документи також не можуть бути прийняті апеляційним судом як додаткові докази у розумінні статті 269 ГПК України, оскільки вони складені після постановлення оскаржуваної ухвали та стосуються обставин, які не були і не могли бути предметом дослідження суду першої інстанції. Тож доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав жодного правового обґрунтування відмови у задоволені клопотання про долучення доказів є необґрунтованими. Щодо доводів про необґрунтованість закриття апеляційного провадження За змістом статей 55, 129 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та КУзПБ. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: 1) учасники справи, 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14. Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. КУзПБ визначає уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника - особу, уповноважену вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу або у процедурі превентивної реструктуризації. У постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство сформував такі правові висновки щодо правового статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство. З огляду на те, що правове регулювання статусу учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом - КУзПБ, зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства. Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника з дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство. У цьому процесі можливість ефективного захисту інтересів власників частки у статутному капіталі боржника пов`язана із своєчасним, у правомірний спосіб визначенням представника їх спільних інтересів у справі про банкрутство - уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Право на уповноваження такої особи може бути реалізовано вищим органом управління боржника на будь-якій стадії справи про банкрутство, позаяк така правомочність за змістом є спеціальною, виникає саме у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпосередньо не пов`язана з управлінням боржником чи розпорядженням його майном, тому не зазнає змін через обмеження (зупинення/припинення) корпоративних прав та повноважень органів управління боржника, що застосовуються у такій справі поетапно відповідно до приписів частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 59 КУзПБ. КУзПБ не регламентує відбору такого представника за суб`єктною ознакою або зв`язками з боржником, тому, за загальними нормами про представництво, будь-яка наділена повною правосуб`єктністю особа може бути уповноважена рішенням вищого органу управління боржника на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) у справі про банкрутство. Стаття 1 КУзПБ в частині уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) має бланкетний характер, оскільки відсилає до спеціальних норм, що регламентують прийняття рішень органами управління підприємницьких товариств. Зазначена норма КУзПБ пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство. За наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси в розумінні статті 1 КУзПБ. Ураховуючи правовий зміст інституту представництва та положення параграфу 2 глави 4 ГПК України, у документі (протоколі, рішенні), яким оформлено рішення вищого органу управління боржника, має бути ідентифіковано особу, уповноважену на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів); зазначено реквізити справи про банкрутство, у якій надано такі повноваження, та застереження щодо обмеження повноважень за умови їх встановлення таким рішенням. Припинення (втрата) повноважень уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника відбувається у тих самих формах, що і його набуття: за рішенням вищого органу управління боржника або в разі втрати юридичної сили рішенням про уповноваження цієї особи внаслідок визнання його недійсним (скасування) - за рішенням суду. Хоча КУзПБ не регламентує особливостей вступу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справу, в частині першій статті 47 КУзПБ законодавець зазначає стосовно інших учасників провадження у справі про банкрутство про визнання їх такими відповідно до цього Кодексу, отже, передбачає певну процесуальну фіксацію статусу учасника справи про банкрутство та моменту його набуття. Зі змісту господарських процесуальних правовідносин в цілому і у справах про банкрутство зокрема видається правильним, що за загальним правилом набуття процесуального статусу заінтересованими суб`єктами схвалюється судом за наслідками перевірки підстав його набуття. З таким підходом погодився Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, а також у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, наголосивши, що було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство зазначив, що вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника. Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений КУзПБ від 21.10.2019, залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника. У постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство також зазначено, що набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України. Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи. Зазначене також дає підстави для висновку, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство, та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи. У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідками участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 , яку рішенням від 21.11.2025 загальні збори НВК "Ліцей Професіонал" обрали уповноваженою особою учасників боржника, 01.12.2025 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 про визнання НВК "Ліцей Професіонал" банкрутом. Процесуальний статус зазначеної особи не було формалізовано відповідною ухвалою суду першої інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 навела низку обставин, які у своїй хронологічній сукупності, за доводами скаржниці, свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Східний апеляційний господарський суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку, що причини пропуску строку подання скарги є об`єктивними, а тому клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, за висновком цього суду, підлягало задоволенню. Проте суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки дійшов висновку про те, що на момент ухвалення оскаржуваного судового акта ОСОБА_1 не була учасником справи про банкрутство у розумінні КУзПБ та не мала процесуальних прав учасника провадження, у тому числі права на апеляційне оскарження судових рішень. Суд врахував, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 провадження у справі №922/774/25 про банкрутство НВК "Ліцей Професіонал" закрито. Суд вказав, що призначення особи уповноваженою особою засновників після закриття провадження у справі про банкрутство саме по собі не створює для неї права на перегляд судових актів, постановлених до набуття такого статусу, та не змінює її процесуального становища щодо вже завершеного провадження. Разом з тим, у постанові від 16.10.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23) Верховний Суд зазначив, що наведені правові висновки були сформовані судовою палатою під час дослідження питання набуття саме повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника як учасника справи про банкрутство, зокрема права брати участь у судових засіданнях та одержувати копії судових рішень (пункти 1, 2 частини першої статті 42 ГПК України). Тож викладена у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 правова позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство щодо процесуального порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника у справі про банкрутство стосується моменту виникнення повного обсягу процесуальної дієздатності та не може обмежувати таку особу без її попередньої легітимізації відповідною ухвалою суду у реалізації гарантованого Конституцією України (пункт 8 частини другої статті 129) права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Тобто уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 ГПК України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів. У постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у cправі № 910/2217/23, в якій встановлено, що особа була обрана рішенням загальних зборів учасників товариства уповноваженою особою на представництво інтересів засновників (учасників) боржника у справі про банкрутство та звернулася з касаційною скаргою на судове рішення, ухвалене без набуття нею процесуального статусу учасника провадження. При цьому Верховний Суд врахував раніше сформовані висновки, викладені, зокрема, у постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, про необхідність процесуальної легітимації уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника шляхом звернення до суду із відповідною заявою та постановлення ухвали про її залучення до участі у справі. Разом із тим, з огляду на те, що у справі № 910/2217/23 апеляційним судом було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство, що фактично унеможливлювало набуття заявником статусу учасника провадження у загальному порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність ухвали про залучення такої особи до участі у справі не може бути підставою для позбавлення її права на касаційне оскарження. За таких обставин суд визнав допустимим касаційне оскарження судового рішення уповноваженою особою засновників боржника за наявності належного рішення про її уповноваження та правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та інтересами учасників боржника. Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 лише з підстав того, що на момент її постановлення ОСОБА_1 ще не була обрана уповноваженою особою засновників (учасників) боржника. Ключовим у такому випадку є встановлення наявності правового зв`язку між оскаржуваним судовим рішенням та інтересами засновників (учасників) боржника, які така особа представляє. Звертаючись з апеляційною скаргою постанову про визнання боржника банкрутом, ОСОБА_1 посилалася на те, що наслідки затвердження такої угоди безпосередньо впливають на майнові інтереси засновників боржника, представником яких вона є. Проте суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, фактично обмежився констатацією відсутності у ОСОБА_1 статусу учасника справи про банкрутство на момент постановлення оскаржуваної ухвали та не надав належної оцінки доводам щодо наявності правового зв`язку між оскаржуваним судовим рішенням та правами й інтересами засновників боржника. У справі про банкрутство уповноважена особа особи засновників (учасників, акціонерів) боржника як учасник такої справи представляє не особисті інтереси - а інтереси засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому сам по собі факт набуття особою повноважень представника інтересів засновників після постановлення судового рішення не виключає можливості його оскарження такою особою за умови підтвердження того, що відповідне рішення стосується інтересів засновників боржника та впливає на їх правове становище. При цьому суд апеляційної інстанції у контексті свого висновку про ненабуття ОСОБА_1 статусу уповноваженої особи засновників (учасників) боржника не надав належної оцінки обставинам щодо об`єктивної можливості засновників (учасників) боржника реалізувати передбачене КУзПБ право на визначення уповноваженої особи для представництва їхніх інтересів у справі про банкрутство. Висновок про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження був зроблений виключно з огляду на те, що на момент ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про банкрутство вона ще не була обрана уповноваженою особою засновників (учасників) боржника, без з`ясування причин, з яких такий статус не був набутий раніше, та без оцінки того, чи не була відсутність відповідного рішення наслідком особливостей перебігу самої процедури банкрутства та достатньо коротких строків її здійснення. При цьому колегія суддів звертає увагу, що питання про наявність у особи права на апеляційне оскарження та питання дотримання нею строку на таке оскарження є різними процесуальними інститутами, які мають самостійні підстави та різні правові наслідки. Питання про те, чи могла уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізувати право на апеляційне оскарження раніше, підлягає оцінці у взаємозв`язку з обставинами набуття такого статусу, особливостями перебігу процедури банкрутства та законодавчо визначеними строками її здійснення. Сам по собі факт того, що на момент постановлення оскаржуваної постанови суду першої інстанції особа ще не була обрана уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також факт закриття провадження у справі про банкрутство не можуть автоматично свідчити про відсутність у неї права на апеляційне оскарження, якщо потребують з`ясування обставини, чи існувала об`єктивна можливість реалізувати це право на більш ранній стадії провадження. Водночас з метою запобігання процесуальним зловживанням з боку учасників (засновників) боржника такі обставини мають досліджуватися насамперед при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можливості його поновлення. Відтак, якщо суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені заявником доводи, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку та відкрив апеляційне провадження, то подальший висновок про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження лише з мотивів ненабуття відповідного статусу на момент постановлення оскаржуваної ухвали без надання оцінки зазначеним обставинам є передчасним та суперечливим. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 є передчасним та зробленим без урахування правових висновків Верховного Суду щодо процесуального статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство. Водночас касаційний суд не надає оцінки іншим аргументам касаційної скарги, які стосуються перевірки законності судового рішення суду першої інстанції, оскільки таке судове рішення не було переглянуто по суті в апеляційному порядку. Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 частково підтвердилися. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України). З огляду на викладене у цій постанові, ухвала суду апеляційної інстанції 2026 (про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025) підлягає скасуванню, а справа в цій частині - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Розподіл судових витрат Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№847/2026) задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025) скасувати.

3. Справу № 922/774/25 у скасованій частині направити для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді К. Огороднік В. Погребняк