Постанова 4851 № 520/12187/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 р. Справа № 520/12187/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 (суддя Зоркіна Ю.В.; м. Харків) по справі № 520/12187/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУНП в Харківській області) в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2022 по 29.09.2022; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2022 по 29.09.2022 в розмірі 71184.61 грн. (сімдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири гривні 61 копійка). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду ГУНП здійснило нарахування та виплату 29.09.2022 одноразової грошової допомоги при звільненні. Водночас ГУНП не нарахувало та не виплатило позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03.06.2022 по 29.09.2022 (по час повного розрахунку). Позивач вважає вказані дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2022 по 28.09.2022 Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2022 по 28.09.2022 в розмірі 16083 (шістнадцять тисяч вісімдесят три ) грн,47 грн В іншій частині вимог позов залишено без задоволення. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 40 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні частини позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що починаючи з моменту введення на території України воєнного стану до часу внесення доповнень від 19.08.2022 № 384 о/с до пункту наказу від 02.06.2022 № 272 о/с, велика кількість особового складу поліцейських, працівників, державних службовців ГУНП в Харківській області звільнялась за власним бажанням, велика кількість працівників поліції ГУНП в Харківській області були звільненні через вчинення дисциплінарних проступків, а також велика кількість поліцейських в цей період перебували під окупацією військ агресора. Деякі працівники поліції взагалі перейшли на бік військ агресора, та служили в лавах незаконної російської поліції. Тому за для забезпечення швидкого, своєчасного та належного оформлення наказів про звільнення, працівниками управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області було здійснено видачу наказу про звільнення позивачки від 03.06.2022 без зазначення її стажу служби в поліції на день звільнення, а саме на 03.06.2022, для встановлення їй надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Окрім зазначеного відповідач вказує, що з 21.08.2020 змінено порядок обчислення та строки виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Враховуючи дату звільнення позивача зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (03.06.2022), застосуванню при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні підлягають норми Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених наказом МВС № 539, за якими обов`язок виплати спірної допомоги у відповідача виникає не з дня звільнення з поліції, а не пізніше двох місяців з дня його звільнення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження. При цьому лише факт відсутності коштів надає можливість відповідачу виплатити спірну допомогу протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження. Відповідно до платіжного доручення № 3580 від 28.09.2022 ГУНП в Харківській області на розрахунковий рахунок отримало грошові кошти в розмірі 75 484 615,59 грн., а вже 29.09.2022, тобто на наступний день, позивачці на її картковий рахунок нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 84091, 50 грн. Отже, апелянтом виконано обов`язок у строк зазначений в пункті 8 розділу VI Порядку № 260, тобто нарахування одноразової грошової допомоги протягом п`яти робочих днів після надходження грошових коштів. Також відповідач вказує, що судом першої інстанції не було враховано позицію відповідача, щодо розрахунку середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні, яка ґрунтувалась на розрахунку, що був приведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що наказом ГУНП в Харківській області від 02.06.2022 № 272 о/с ОСОБА_1 звільнена з посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Харківській області з 03.06.2022 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2022 по 03.06.2022 у кількості 18 діб. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, складає 5 563,89 грн. Підстава: рапорт ОСОБА_2 від 26.05.2022, подання т.в.о. начальника СУ ГУНП в Харківській області від 26.05.2022 року. Наказом ГУНП в Харківській області від 19.08.2022 року № 384 о/с доповнено пункт наказу ГУНП в Харківській області від 02.06.2022 року № 272 о/с в частині звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 77 /за власним бажанням/ таким змістом: зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки 19 рок. 10 міс. 01 дн., у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 19 рок. 10 міс. 01 дн., у пільговому обчисленні (без урахування вислугу в календарному обчисленні) немає, час навчання немає. В довідці управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області визначено, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 85372,08 грн. - 1280,58 грн. (військовий збір) = 84091,50 грн. Копією платіжного доручення №3580 від 28.09.2022 року підтверджено перерахування ГУНП в Харківській області (Платник) АТ КБ "Приватбанк" (Одержувач) 75 484 615,59 грн., призначення платежу "100702021112, грошове забезпечення за вересень 2022 року". Проведено банком 29.09.2022 року. В листі управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області від 11.11.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена 29.09.2022 одноразова грошова допомога у розмірі 85372,08 грн., з урахуванням утримання 1,5 % військового збору в сумі 1 280,58 грн. (85372,08*1,5%) було перераховано 84091,50 грн. (85372,08-1280,58) в безготівковій формі на зарплатну картку АТ КБ "Приватбанк". Так, Витягом з відомості за вересень 2022 року, на якому міститься підпис головного бухгалтера та проставлено штамп ГУНП в Харківській області, підтверджено, що вказану суму грошової допомоги 84091,50 грн. зараховано на банківську картку ОСОБА_1 . Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач звернулася до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши дату звільнення позивача зі служби в поліції, дійшов висновку, що обов`язок виплати спірної допомоги у відповідача виник не з дня звільнення з поліції, а не пізніше двох місяців з дня його звільнення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження. Оскільки виплата допомоги відбулася через три місяця після звільнення позивача, з огляду на ненадання відповідачем доказів відсутності надходження коштів для такої виплати пізніше спливу двох місяців з дня звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про несвоєчасність здійснення відповідачем на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні та наявність підстав для стягнення на її користь середнього заробітку, врахувавши при цьому принцип справедливості та співмірності. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Частиною першою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Згідно з частиною другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби в поліції здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС, від 06.04.2016, № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260", який набрав чинності з 21 серпня 2020 року, внесено зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі - наказ МВС № 539), внаслідок чого Порядок № 260 доповнено розділом VI. Водночас цим наказом виключено пункт 23 розділу І Порядку № 260, яким передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що з 21.08.2020, змінено порядок обчислення та строки виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, враховуючи дату звільнення позивача зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (03.06.2022), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача застосуванню підлягають норми Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених наказом МВС № 539, за якими обов`язок виплати спірної допомоги у відповідача виникає не з дня звільнення з поліції, а не пізніше двох місяців з дня його звільнення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження. При цьому лише факт відсутності коштів надає можливість відповідача виплатити спірну допомогу протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження. Таким чином, нормами спеціального законодавства, якими у спірних відносинах є положення Порядку № 260, передбачено інший термін для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ніж статтею 116 КЗпП України, яка у цих відносинах є загальною в частині визначення дати кінцевого розрахунку з позивачем щодо виплати спірної допомоги та відмінною від положень вказаного Порядку. Аналогічні висновки, щодо строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні викладені у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 160/19339/21, Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення), у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 далі - КЗпП в частині, що не суперечить спеціальному законодавству. У той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, які можуть та повинні бути застосовані до спірних відносин. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 по справі № 806/1899/17, від 04.12.2019 по справі № 825/66/16. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. Колегія суддів враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов`язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору. Судовим розглядом встановлено, що позивачу 29.09.2022 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 84091,50 грн, в той час як звільнено її зі служби в поліції 03.06.2022. При цьому спір щодо розміру виплаченої одноразової грошової допомоги між сторонами відсутній. Отже, виплата допомоги відбулася 29.09.2022, тобто через три місяця після звільнення, що з урахуванням пункту 8 розділу VI Порядку № 260, з огляду на ненадання відповідачем доказів відсутності надходження коштів для такої виплати пізніше спливу двох місяців з дня звільнення, дає підстави стверджувати про несвоєчасність здійснення відповідачем на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні. При цьому, посилання відповідача на обставини ведення на території України воєнного стану, звільнення великої кількості працівників поліції ГУНП в Харківській області тощо, не звільняють відповідача від відповідальності встановленої статтею 117 КЗпП, адже жодних змін у чинне законодавство, що стосується розрахунків при звільненні працівників, у зв`язку з наведеними відповідачем обставинами, внесено не було. Як встановлено судом, днем звільнення позивача зі служби є 03.06.2022; кінцевою датою для виплати вищевказаної допомоги, з урахуванням пункту 8 розділу VI Порядку № 260 (двомісячний строк з дня звільнення) є 03.08.2022, а датою проведення остаточного розрахунку 29.09.2022, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 57 днів, а невиплачена сума одноразової грошової допомоги за вказаний період 84091,50 грн, що в свою чергу становить 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з довідкою про доходи ГУ НП у Харківській області № 156, виданої позивачу розмір середньоденного грошового забезпечення заявника складає 598,19 грн. З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 57 днів, складає 34096,83 грн (57 (час затримки)* 598,19 (розмір середньоденного грошового забезпечення). При вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 480/2577/20 зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, судам необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація вартості не отриманого речового майна у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності. Застосовуючи означені правові позиції до обставин даної справи, суд першої інстанції встановив, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 180970,30 грн, з яких: 95598,26 грн, що нараховано позивачу безпосередньо при звільненні та протягом липня 2022 року та підтверджується доповідною від 17.03.2023 № 472/119-28/03-2023 (наданою на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2023), що сумарно складає 52,83 % виплат, належних позивачу при звільненні, а також одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 85372,08 грн., що складає 47,17 % від загальної суми належної позивачу при звільненні. Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, становить 34096,83 грн. Разом з тим, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, а також розміру майнових втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшити розмір середнього грошового забезпечення з врахуванням істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Так, за висновком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 16083,47 грн. (47,17% від 34096,83 грн.), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. Враховуючи доводи апеляційної скарги відповідача стосовно визначеного судом розміру відшкодування, варто додати, що зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов`язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №821/2093/16. З урахуванням того, що суд першої інстанції, застосувавши принцип пропорційності, визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає відшкодуванню позивачу, на рівні 16083,47 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком, що є значно меншою сумою, ніж сума розрахована відповідно до ст. 117 КЗпП України, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що вказана сума не є справедливою, не пропорційною і такою, що не відповідає критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення в частині, що стосується задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині, в межах розгляду цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі № 520/12187/22 - залишити без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова