Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14438/2020

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 р. Справа № 520/14438/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.03.21 по справі № 520/14438/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неправильного нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з розрахунку 25 відсотків місячного грошового забезпечення, станом на дату звільнення за 25 повних календарних років служби, щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити доплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 75 330,73 грн.; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік складає 22 852,90 (652,94 грн. х 35 днів), за невикористану відпустку за 2017 рік складає 29 382,3 (652,94 грн. х 45 днів), за невикористану відпустку за 2018 рік складає 13 058,8 (652,94 грн. х 20 днів), за невикористану відпустку за 2019 рік складає 29 382,3 (652,94 грн. х 45 днів). В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням положень ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 75 330,73 грн., а не 25%, як виплатив відповідач. Щодо компенсації за невикористану відпустку зазначив, що щорічну чергову оплачувану відпустку за 2016 рік використав частково, невикористана частина основної відпустки за 2016 рік складає 20 днів та додаткової - 15 днів, за 2018 рік невикористана частина основної відпустки - 5 днів та додаткової - 15 днів, за 2017 рік невикористана частина основної відпустки - 30 днів та додаткової 15 днів, за 2019 рік невикористана частина основної відпустки - 30 днів та додаткової - 15 днів. Відповідно до ч.10 ст. 93 Закону "Про Національну поліцію", за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація. Отже, за невикористані дні основної та додаткової відпуски за 2016 - 2019 роки відповідач повинен виплати компенсацію. Також відповідач повинен виплатити середній заробіток за 27 днів затримки виплати допомоги при звільненні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016 рік (за 35 днів), за 2018 рік (за 20 днів), за 2019 рік (за 45 днів). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням положень ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 75 330,73 грн., а не 25%, як виплатив відповідач. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, Головне управління Національної поліції у Харківській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством. Стосовно компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпуски зазначив, що така компенсація виплачується поліцейському лише за невикористану у році звільнення відпустку, а не за всі попередні роки. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління НП в Харківській області від 28.01.2020 року №22 о/с, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 /0087598/, поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУ НП в Харківській області, з 31.01.2020 року звільнено згідно п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". В наказі зазначено, що позивачу підлягає виплата компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 у кількості 4 діб. В листі управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області від 17.07.2020 року №73аз/119-29/02-2020 зазначено, що на день звільнення позивач отримав, в т.ч., компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 року в сумі 12 580,65 грн. Також визначено суму до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні 75 330,73 грн. (12 052,92 грн. (сума грошового забезпечення на день звільнення) х 25 (повні календарні роки служби позивача) х 25% (відсоток від місячного грошового забезпечення, установлених на день звільнення). Позивач з цим не погодився та вважає, що до ч.10 ст. 93 Закону "Про Національну поліцію" Головне управління НП в Харківській області повинно виплатити йому компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпуски також за попередні роки перед звільненням - за 2016 - 2019 роки. Крім того, позивач вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні повинна бути виплачена виходячи з 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а не з 25 відсотків, як визначив відповідач. Позивач також зазначив, що оскільки наказом ГУНП в Харківській області від 28.01.2020 року №22 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 31.01.2020 року, одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено 27.02.2020 року, період з 31.01.2020 року по 27.02.2020 (27 днів) є періодом затримки розрахунку при звільнені отже наявні підстави для стягнення з Головного управління середнього заробітку за 27 днів затримки при звільненні. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з метою належного захисту прав позивача та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19, зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016 рік (за 35 днів), за 2018 рік (за 20 днів), за 2019 рік (за 45 днів) є обгрунтованим. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення з органів внутрішніх справ позивач був прийнятий на посаду поліцейського з присвоєнням спеціального звання поліції, а не продовжував роботу на посаді державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", тому положення ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на позивача не поширюються. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач використав 45 днів щорічної основної відпустки за 2017 рік, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації за таку відпустку. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Стосовно правомірності дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неправильного нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, з розрахунку 25% місячного грошового забезпечення станом на дату звільнення за 25 повних календарних років служби, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача зі служби в поліції), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В позовній заяві та доводах апеляційної скарги позивач, стверджуючи, що відповідач повинен був йому виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, посилався на частину 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Проте, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги не доведеними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Як встановлено з послужного списку позивача, відповідно до п.9 розд. 11 Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено за пунктом 63 "к" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади установи, організації) наказом ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 року № 666 а/с, з 06.11.2015 року та відповідно до п.9 та 12 розділу 11 Закону України "Про національну поліцію" призначено на посаду поліцейського БПП (з обслуговування метрополітену м. Харків) ГУ НП в Харківській області як вибувшого з МВС з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування, з 07.11.2015 року (наказ ГУ НП в Харківській області від 07.11.2015 №29 о/с) (а.с. 57 - 67). Таким чином, враховуючи, що після звільнення з органів внутрішніх справ 06.11.2015 позивач з 07.11.2015 був прийнятий на посаду поліцейського в ГУ НП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання поліції, а не продовжував роботу на посаді державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", в даному випадку положення ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на позивача не поширюються. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при звільненні позивачу правомірно виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в даній частині. Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги стосовно зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та здійснити доплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вказаних вище. Стосовно стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області компенсації за невикористану відпустку за 2016 - 2019 роки у відповідних сумах, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 р. № 260 (далі - Порядок№260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Таким чином, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як свідчать матеріали справи, в листі управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області від 17.07.2020 року №73аз/119-29/02-2020 зазначено, що на день звільнення позивач отримав, в т.ч., компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 року в сумі 12 580,65 грн. Враховуючи вищевикладене, з метою належного захисту прав позивача та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016 рік (за 35 днів), за 2018 рік (за 20 днів), за 2019 рік (за 45 днів). При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь компенсацію за невикористану відпустку у відповідних сумах за 2017 рік (за 45 днів), з огляду на наступне. В матеріалах справи наявна копія витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.11.2017 № 678 о/с, згідно якого ОСОБА_1 надано частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік 26 діб, з 01. до 26.11.2017 року. Невикористаними залишились 19 діб чергової відпустки за 2017 рік. Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.02.2018 № 29 о/с, позивачу також надано частину невикористаної щорічної відпустки за 2017 рік строком 19 діб, з 05. до 23.02.2018 року. Копії витягів містяться в матеріалах справи. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач використав 45 днів щорічної основної відпустки за 2017 рік, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 у відповідних сумах за 2017 рік (за 45 днів). При цьому, здійснення розрахунків сум компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2016, 2018 та 2019 роки відноситься до компетенції відповідача. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року по справі №520/14438/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/14438/2020 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко