Постанова 4851 № 520/2613/2020

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р. Справа № 520/2613/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020, по справі № 520/2613/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 05 діб відпуски за 2015, 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2016 та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2016 в день звільнення 06.08.2019;зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 05 діб відпуски за 2015, 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2016 та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2016. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 05 діб відпуски за 2015 рік, 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік в день звільнення 06.08.2019. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 05 діб відпуски за 2015, 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки за 2016 та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2016. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства, що не перебачає такі виплати за минулі роки, не роки звільнення зі служби. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, наказом ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 № 45 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) Ленінського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 11.02.2016 № 40 о/с у зв`язку з реорганізацією ГУНП в Харківській області, позивача призначено на посаду оперуповноваженого Ленінського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 19.07.2016 № 237 о/с у зв`язку з реорганізацією ГУНП в Харківській області, позивача призначено на посаду оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 10.01.2017 № 13 о/с позивача було призначено на посаду оперуповноваженого 2-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Харківській області з 03.01.2017. Наказом ГУНП в Харківській області від 06.08.2019 № 235 о/с позивача було звільнено з посади оперуповноваженого 2го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Харківській області за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 06.08.2019, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2019 по 06.08.2019 у кількості 22 діб. В подальшому позивач звернувся із запитом до відповідача щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в ГУНП в Харківській області, а також відомостей щодо надання позивачеві відпусток за весь час проходження служби. Листом від 06.02.2020 №19із/119-12/01-2020 та від 04.02.2020 №38із/119-29/02-2020 ГУНП в Харківській області повідомило позивача, що згідно обліків УКЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 перебував в черговій щорічній оплачуваній відпустці за 2015 з 05.04.2015 до 14.05.2015 (наказ ГУНП в Харківській області від 06.04.2015 №141 о/с). Щорічну чергову оплачувану відпустку за 2016 під час проходження служби в органах та під час проходження служби в органах та підрозділах ГУНП в Харківській області не використовував. Не погодившись із розрахунком, проведеним відповідачем при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки", Порядку №

100. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Закон України "Про національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №

260. Так, положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 3 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 8 розділу ІІІ установлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Отже, компенсація за невикористані відпустки за попередні роки, не за рік звільнення, поліцейським при звільненні відповідно до приписів Порядку № 260 не передбачена. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 року по справі № 818/1276/17. Таким чином, враховуючи, що рік звільнення позивача 2019, підстави для нарахування і виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у 2015-2016 відсутні. Судовим розглядом встановлено, що позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2019. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на положення КЗпП України, оскільки за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Так, спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, Порядок №

260. Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та саме зазначені норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі викладеного колегія суддів вказує, що внаслідок неврахування зазначених вище обставин суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі № 520/2613/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов