Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5741/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 р. Справа № 520/5741/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, по справі № 520/5741/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: 3 доби оплачуваної відпустки за 2021 рік, 34 доби оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб оплачуваної відпустки за 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 02.08.2023 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: 3 доби оплачуваної відпустки за 2021 рік, 34 доби оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб оплачуваної відпустки за 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на виключення зі списків особового складу - 02.08.2023 року; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 02.08.2023 по день прийняття рішення у справі, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 547,53 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік . Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік . В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №520/5741/24 в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 № 520/5741/24 залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що наказом начальника ГУНП в Харківській області від 02.08.2023 № 343 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції з 02.08.2023 за пунктом 6 частини 1 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" та виплачено компенсацію за невикористану в році звільнення щорічну відпустку. Тобто, на момент звільнення позивача діяла нова редакція статті 60 Закону України «Про Національну поліцію», яка зобов`язувала застосовувати тільки нормативно правові акти з питань проходження служби в поліції. Тому з 01.05.2022 і до 04.10.2023 застосовувати норми Закону України «Про відпустки» було неможливо. Проте, в порушення норм матеріального права судом першої інстанції були застосовані приписи КЗпП та Закону України «Про відпустки». На думку відповідача на момент звільнення позивача грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило, що грошова компенсація виплачується тільки за невикористані в році звільнення відпустки. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, не скористався. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 25.07.2023 №616 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області №343о/с від 02.08.2023 по особовому складу «Про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 », поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звільнено з посади з 02.08.2023. Позивач оскаржував вказані накази, рішенням ХОАС у справі №520/21670/23 від 26.10.2023 відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів. Звільнення позивача здійснювалось з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2023 по 02.08.2023 у кількості 20 діб. Відповідно до листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області від 19.03.2024 № 636/119-29/02-2024 встановлено, що компенсація за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2023 по 02.08.2023 у кількості 20 діб нарахована та виплачена у серпні 2023 року в розмірі 1722,63грн. (без урахування військового збору 1,5 %) та у вересні 2023 року в розмірі 2105,44грн. (без урахування військового збору 1,5 %). Таким чином компенсація за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2023 по 02.08.2023 у кількості 20 діб нарахована та виплачена ОСОБА_1 в загальному розмірі 3827,07 грн. на картковий рахунок. З огляду на лист та інформацію, яка була надана від управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 12.03.2024 № 1416вс/119-12/01-2024, встановлено, що у ОСОБА_1 за 2021 рік не використано щорічну додаткову відпустку у кількості 3 доби, та за 2022 рік не використано 30 діб основної та 04 доби додаткової щорічної відпустки. ОСОБА_1 на момент звільнення мав право на відпустку у кількості 20 діб, адже останній відпрацював неповний календарний рік, і таким чином не може претендувати на виплату компенсації за невикористану відпустку у кількості 15 діб. Він відпрацював тільки 7 місяців з 12, а отже не повний календарний рік, і не до кінця року. Вважаючи, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області при звільненні 02.08.2023 року протиправно не здійснено виплату грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки, а саме: 3 доби оплачуваної відпустки за 2021 рік, 34 доби оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб оплачуваної відпустки за 2023 рік. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи установлює та визначає Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки". Частина 1 ст.24 Закону України "Про відпустки" визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію". Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.60 Закону України "Про Національну поліцію", в редакції до 01.05.2022). Відповідно до ст.60 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону №2123-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 01.05.2022) відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Згідно з ч.ч. 1-3 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Відповідно до ч. ч.9-10 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" (до 05.10.2023) поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відповідно до ч. ч.9-10 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону №3379-IX від 06.09.2023, який набрав чинності 05.10.2023) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Частиною 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06 квітня 2016, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО). Пунктом 3 розд. І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абз. 7, 8 п. 8 розд ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Колегія суддів зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2021 року в справі №160/10875/19, від 04.11.2021 року по справі №440/5244/19. Колегія суддів зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст.92 Закону України "Про Національну поліцію". Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 380/16768/22. У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки" 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі по тексту - Закон №504/96-ВР). Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР і ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної та додаткової відпустки. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20, від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020, від 04.11.2021 у справі №440/5244/19. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №640/85/20. Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №820/5122/17 від 07.08.2019 та №808/2122/18 від 31.03.2020, то колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі. Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. При цьому, щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги зміни, які були внесені до ст.60 Закону України "Про Національну поліцію", через що суд дійшов до помилкового висновку, застосовуючи попередню редакцію норми вказаної статті, не врахувавши те, що з 01.05.2022 по 04.10.2023 не передбачені умови та підстави виплати поліцейському грошової компенсації за невикористані дні щорічних чергових відпусток не у році звільнення зі служби в поліції, то колегія суддів відхиляє такі посилання, оскільки Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2123-IX (набрав чинності 01.05.2022) не було змінено правове регулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському. В даному випадку обґрунтованим є застосування судом першої інстанції до спірних відносин приписів норм Законів №504/96-ВР та КЗпП України. Як вже зазначалося вище, наказом ГУНП в Харківській області №343о/с від 02.08.2023 по особовому складу «Про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 », поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звільнено з посади з 02.08.2023 (а.с. 13). Звільнення позивача здійснювалось з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2023 по 02.08.2023 у кількості 20 діб. Згідно довідки начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 12.03.2024 №1416вс/119-12/01-2024 за час проходження служби в ГУНП в Харківській області з 06.02.2020 по 02.08.2023 ОСОБА_1 не використав 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік, 34 доби (30 діб основної та 04 доби додаткової) щорічної відпустки за 2022 (а.с.55). Матеріалами справи підтверджується, те що відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2021 та 2022 рік (а.с. 57). Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік . Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Враховуючи наведені вище висновки суду щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 доби щорічної додаткової відпустки за 2021 рік та за невикористані 30 діб основної та 4 доби додаткової щорічної відпустки за 2022 рік. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у даній справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/5741/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін