Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/861/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/861/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Колцун В.В., за участю представників: від ОСОБА_1 участі не брали, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023, прийняте суддею Цісельським О.В., м. Одеса, повний текст складено 31.08.2023, у справі №916/861/23 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про визнання недійсним рішення ВСТАНОВИВ: У березні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформлене протоколом б/н від 07.10.2019, про внесення змін до відомостей про учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" щодо зміни прізвища учасника ОСОБА_2 у зв`язку з одруженням на ОСОБА_3 та внесення відповідних змін у зв`язку з отриманням нових паспортів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; прийняття Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"; збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" за рахунок додаткового внеску Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) у сумі 29234542,43 грн; затвердження розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у сумі 58323477,43 грн та перерозподіл часток між учасниками у статутному капіталі товариства; затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у новій редакції; надання повноважень на державну реєстрацію змін до установчих документів ОСОБА_6 . За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.04.2023 відкрито провадження у справі №916/861/23. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23 у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати покладено на ОСОБА_1 . 09.08.2023 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 07.08.2023 (вх.№2-1190/23 від 09.08.2023), в якій відповідач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява мотивована тим, що відповідачем у зв`язку з судовим розглядом даної справи були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 (суддя Цісельський О.В.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" б/н від 07.08.2023 (вх.№2-1190/23 від 09.08.2023); стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. Дане судове рішення обґрунтоване тим, що заявлені до стягнення витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими що пов`язані з розглядом даної справи, у зв`язку з чим мають бути компенсовані відповідачу за рахунок позивача. Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 грн. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності відповідачем обсягу наданих йому адвокатом послуг та самого факту їх надання, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" до поданої ним заяви про ухвалення додаткового рішення не було додано акту надання послуг, рахунку на оплату та доказів фактичної оплати вартості послуг за договором про надання правової допомоги. Крім того, апелянт зазначає про відсутність у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги конкретизації видів наданих послуг та їх вартості, а у детальному описі робіт (наданих послуг) часу, витраченого на надання кожної окремої послуги, у зв`язку з чим, за твердженням скаржника, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 10.10.2023 (вх.№2997/23/Д1 від 10.10.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23. Зокрема, відповідач посилається на те, що чинним законодавством передбачена можливість визначення у договорі про надання правової допомоги конкретної грошової суми, що підлягає сплаті за договором, та при цьому не встановлено обов`язку сторони надавати акти виконаних робіт (якщо це не передбачено договором) та докази оплати таких послуг (якщо строк їх оплати ще не настав). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 25.09.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №916/861/23 для розгляду вищенаведеної апеляційної скарги на 13.12.2023 о 10:30. У судовому засіданні 13.12.2023 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.126, 127). 13.12.2023 каналами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 12.12.2023 (вх.№2997/23/Д2 від 13.12.2023) про відкладення розгляду справи №916/861/23, мотивована зайнятістю представника апелянта в іншому судовому процесі. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З огляду на те, що явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні 13.12.2023 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція апелянта викладена в його апеляційній скарзі, при цьому вищенаведена заява про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого скаржника, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги і те, що завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач має декількох представників, які брали участь у розгляді цієї справи місцевим господарським судом, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 12.12.2023 (вх.№2997/23/Д2 від 13.12.2023) про відкладення розгляду справи, про що у судовому засіданні 13.12.2023 було постановлено протокольну ухвалу. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. 06.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" ("Клієнт") та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем ("Адвокат") укладено додаткову угоду б/н до договору про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020, згідно з пунктами 1-3 якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області) у справі №916/861/23, з прийняття участі в судових засіданнях та здійснення інших дій, необхідних для представництва інтересів Клієнта з питання, визначеного в пункту 1 цієї додаткової угоди. Клієнт та Адвокат узгодили, що гонорар (вартість наданих послуг) за представництво інтересів Клієнта з цього питання в суді першої інстанції складає 30000 грн, які підлягають виплаті Адвокату протягом 30 днів з дати винесення Господарським судом Одеської області рішення у справі №916/861/23. Колегія суддів зауважує, що договір про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020, до якого було укладено вищенаведену додаткову угоду, у матеріалах справи відсутній. З детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем в межах надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" правової допомоги у справі №916/861/23 були виконані наступні роботи: 06.03.2023 - попередній аналіз документів і матеріалів у справі; 03.04.2023 - визначення правової позиції з урахуванням норм законодавства України, рішень Верховного Суду і рішень ЄСПЛ з використанням платформи Ліга: Закон (verdictum); 25.04.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 26.04.2023-28.04.2023 - підготовка відзиву на позовну заяву; 28.04.2023 - підготовка заяви про застосування строків позовної давності; 28.04.2023 - підготовка клопотання про витребування оригіналів документів; 16.05.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 27.06.2023 - підготовка заперечень у справі; 29.06.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 01.08.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні. У матеріалах справи також міститься акт здавання-приймання наданих послуг б/н від 18.08.2023 за додатковою угодою б/н від 06.03.2023, який безпідставно врахований місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення, оскільки вказаний доказ був поданий відповідачем з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та без клопотання про поновлення цього строку, при цьому згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, зазначений акт здавання-приймання наданих послуг б/н від 18.08.2023 за додатковою угодою б/н від 06.03.2023 судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" до Господарського суду Одеської області подано не було. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг, зазвичай укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність") та за своєю правовою природою виступає договором про надання послуг, при цьому на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись, главою 52 Цивільного кодексу України. В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що гонорар (розмір, порядок обчислення і сплати тощо) та порядок приймання-передачі наданих послуг узгоджуються сторонами договору про надання правової допомоги безпосередньо у такому договорі. При цьому сам по собі договір свідчить лише про намір виконання дій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у зв`язку з чим за фактом надання послуг (виконання робіт) складаються відповідні первинні документи (зокрема, але не виключно: акт приймання-передачі тощо), якими сторони підтверджують обставину фактичного надання послуг (виконання робіт) однією стороною правочину та їх прийняття (отримання) іншою стороною за відсутності претензій щодо їх обсягів та якості. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Колегія суддів вбачає, що Разумовим Віталієм Вікторовичем до суду першої інстанції було подано клопотання б/н від 14.08.2023 (вх.№27705/23 від 15.08.2023) про зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на професійну правничу допомогу у справі №916/861/23. Вказане клопотання мотивоване, зокрема, відсутністю у матеріалах справи документа, що підтверджує факт надання адвокатом та, відповідно, прийняття відповідачем послуг з надання професійної правничої допомоги у цій справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18. Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18. При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" було надано лише копії укладеної між відповідачем та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем додаткової угоди б/н від 06.03.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020 та детального опису робіт (наданих послуг) без будь-яких поміток про прийняття таких робіт Клієнтом. Водночас, як зазначалося вище, ні самого договору про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020, ні будь-яких первинних документів на виконання додаткової угоди б/н від 06.03.2023 відповідачем в межах встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку до місцевого господарського суду подано не було. Колегія суддів зазначає, що відсутність у матеріалах справи самого договору про надання правової допомоги унеможливлює встановлення судом умов/порядку його виконання, а також перевірку його чинності станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції (будь-які відомості щодо строку його дії відсутні; додаткова угода такої інформації не містить) тощо. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги, зокрема, договору надання правової допомоги, є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Саме така правова позиція Верховного Суду відображена в ухвалі від 19.07.2023 у справі №924/1351/20(924/619/21). Водночас правовий висновок щодо необхідності підтвердження факту надання професійної правничої допомоги актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), оформленими на виконання відповідного договору про надання правової допомоги, міститься у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №671/1957/20. Між тим, зазначене безпідставно залишилось поза увагою Господарського суду Одеської області під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення. Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи належного документального підтвердження надання відповідачу правової допомоги, вартість якої була заявлена до стягнення з позивача, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" б/н від 07.08.2023 (вх.№2-1190/23 від 09.08.2023). Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з порушенням норм процесуального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому зазначене додаткове рішення підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" б/н від 07.08.2023 (вх.№2-1190/23 від 09.08.2023). При цьому, з огляду на те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 грн, апеляційний господарський суд, встановивши факт відсутності у матеріалах справи належного документального підтвердження надання відповідачу правової допомоги, що, в свою чергу, зумовлює необхідність відмови у стягненні вказаних витрат у повному обсязі, зазначає про те, що вказана апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню. Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/861/23 скасувати. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" б/н від 07.08.2023 (вх.№2-1190/23 від 09.08.2023) відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук