Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/861/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/861/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Колцун В.В., за участю представників: від ОСОБА_1 участі не брали, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" Коломійчук А.С., Каназірський Ю.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2023, прийняте суддею Цісельським О.В., м. Одеса, повний текст складено 11.08.2023, у справі №916/861/23 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про визнання недійсним рішення ВСТАНОВИВ: У березні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформлене протоколом б/н від 07.10.2019, про внесення змін до відомостей про учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" щодо зміни прізвища учасника ОСОБА_2 у зв`язку з одруженням на ОСОБА_3 та внесення відповідних змін у зв`язку з отриманням нових паспортів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; прийняття Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"; збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" за рахунок додаткового внеску Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) у сумі 29234542,43 грн; затвердження розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у сумі 58323477,43 грн та перерозподіл часток між учасниками у статутному капіталі товариства; затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у новій редакції; надання повноважень на державну реєстрацію змін до установчих документів ОСОБА_6 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", на яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення, взагалі не проводились. Крім того, за твердженням позивача, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про прийняття Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", про збільшення статутного капіталу цього товариства та про перерозподіл часток у статутному капіталі останнього стало створення у учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" хибного уявлення про наявність у відповідача кредиторської заборгованості перед Компанією "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) в сумі 29234542,43 грн. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.04.2023 відкрито провадження у справі №916/861/23. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати покладено на ОСОБА_1 . Судове рішення мотивоване неефективністю обраного позивачем способу захисту, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, натомість належним способом захисту у разі прагнення ОСОБА_1 відновити склад учасників товариства відповідача та розміри їх часток у статутному капіталі, які існували до прийняття оскаржуваного рішення, виступає позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що наявні у матеріалах справи висновки Аудиторської фірми "АУДІКОН" та Компанії "LUDAZERVU L.L.C.", які суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, підтверджують факт відсутності у Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) можливості внести додатковий вклад у статутний капітал відповідача та, відповідно, введення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" в оману щодо існування у відповідача кредиторської заборгованості перед вказаною компанією у розмірі 29234542,43 грн. Крім того, апелянт зазначає про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", на яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення, фактично взагалі не проводились. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 03.10.2023 (вх.№2745/23/Д1 від 03.10.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що оспорюване рішення загальних зборів, яке оформлено нотаріально посвідченим протоколом, підписаним самим ОСОБА_1 , жодним чином не порушує корпоративні права позивача, а також на тому, що наявність у відповідача перед Компанією "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) кредиторської заборгованості, яка в подальшому була переведена в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", підтверджена первинними документами. Відповідач також посилається на неефективність обраного позивачем способу захисту і на те, що наявні у матеріалах справи висновки Аудиторської фірми "АУДІКОН" та Компанії "LUDAZERVU L.L.C." не є належними доказами у цій справі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 18.09.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №916/861/23 для розгляду вищенаведеної апеляційної скарги на 13.12.2023 о 10:00. У судовому засіданні 13.12.2023 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" висловили заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник ОСОБА_1 участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи. 13.12.2023 каналами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 12.12.2023 (вх.№2745/23/Д2 від 13.12.2023) про відкладення розгляду справи №916/861/23, мотивована зайнятістю представника апелянта в іншому судовому процесі. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З огляду на те, що явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні 13.12.2023 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція апелянта викладена в його апеляційній скарзі, при цьому вищенаведена заява про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого скаржника, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги і те, що завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач має декількох представників, які брали участь у розгляді цієї справи місцевим господарським судом, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 12.12.2023 (вх.№2745/23/Д2 від 13.12.2023) про відкладення розгляду справи, про що у судовому засіданні 13.12.2023 було постановлено протокольну ухвалу. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 23.05.1997 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15311200000000661 від 30.12.2005. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом б/н від 07.10.2019 (далі статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"), дане товариство діє згідно з чинним законодавством України на підставі підприємницької ініціативи громадян України. Учасники товариства визначаються згідно з відомостями про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Товариство є юридичною особою за законодавством України та набуває права юридичної особи з часу його державної реєстрації. В силу пунктів 4.1, 5.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" учасники товариства, розмір статутного капіталу товариства та розмір частки учасника (часток учасників) товариства у статутному капіталі товариства визначаються згідно з відомостями, які містяться про товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Положеннями пункту 8.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" передбачено, що органами управління товариства є загальні збори учасників та директор. Діяльність товариства направляється і координується загальними зборами учасників, які є вищим органом управління товариства (пункт 8.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"). 28.02.2014 між Компанією "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) ("Позикодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" ("Позичальник") укладено договір позики б/н (далі договір б/н від 28.02.2014), за умовами якого Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у розмірі 1000000 доларів США шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника на строк до 01.03.2017 під 3,5% річних, а Позичальник зобов`язується після підписання цього договору зареєструвати його у Національному банку України та повернути Позикодавцю вказані грошові кошти. Управління Національного банку України в Одеській області листом №18-28/2367 від 26.03.2014 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" про те, що договір б/н від 28.02.2014 був зареєстрований 26.03.2014 за №15. У період з 11.04.2014 по 25.07.2014 Компанія "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) перерахувала на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" грошові кошти у загальному розмірі 1000000 доларів США, що підтверджується копіями відповідних меморіальних касових ордерів. Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформленим протоколом б/н від 07.10.2019, одноголосно вирішено: -внести зміни до відомостей про учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у зв`язку зі зміною прізвища учасника ОСОБА_2 на " ОСОБА_3 " та отриманням нових паспортів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; -прийняти Компанію "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"; -збільшити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" за рахунок додаткового внеску Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) у сумі 29234542,43 грн (коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки учасника у статутному капіталі становить: ОСОБА_7 4,020; ОСОБА_8 НОМЕР_1 ; ОСОБА_5 4,020; ОСОБА_4 4,020; ОСОБА_1 20,100); -затвердити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у сумі 58323477,43 грн та перерозподіл часток між учасниками у статутному капіталі товариства наступним чином: розмір частки ОСОБА_8 5817787 грн, що становить 9,98% від загального розміру статутного капіталу товариства; розмір частки ОСОБА_7 7272233,75 грн, що становить 12,47% від загального розміру статутного капіталу товариства; розмір частки ОСОБА_1 1454446,75 грн, що становить 2,49% від загального розміру статутного капіталу товариства; розмір частки ОСОБА_9 7272233,75 грн, що становить 12,47% від загального розміру статутного капіталу товариства; розмір частки ОСОБА_4 7272233,75 грн, що становить 12,47% від загального розміру статутного капіталу товариства; розмір частки Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) 29234542,43 грн, що становить 50,12% від загального розміру статутного капіталу товариства; -затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у новій редакції; -надати повноважень на державну реєстрацію змін до установчих документів ОСОБА_6 . Відповідно до вищенаведеного протоколу б/н від 07.10.2019 на вказаних загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" були присутні всі учасники даного товариства, які у сукупності володіють 100% голосів, всі учасники товариства були повідомлені про переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі, але всі заявили про відмову від реалізації такого права і погоджуються з рішенням прийнятому по третьому питанню порядку денного, в підтвердження чого скріплюють цей протокол своїми підписами. Справжність підписів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та директора Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) Адамовського Дмитра у протоколі б/н від 07.10.2019 засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П. 07.10.2019 між Компанією "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) ("Компанія") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" ("Аффіліат") укладено угоду про порядок конверсії займу у статутний капітал б/н (далі угода б/н від 07.10.2019), згідно з якою на виконання рішення загальних зборів Аффіліату від 07.10.2019 Компанія зобов`язана збільшити статутний капітал Аффіліату шляхом внесення додаткового внеску грошовими коштами у сумі 29234542,43 грн. В силу пункту 3 угоди б/н від 07.10.2019 з моменту підписання цієї угоди зобов`язання Аффіліата по поверненню відповідно до договору позики суми позики у розмірі 1187825,25 доларів США, в тому числі відсотки з 14.04.2014 по 28.02.2017 у сумі 96633,56 доларів США та за період нарахування до повного погашення з 01.03.2017 по 07.10.2019 у сумі 91191,69 доларів США, а всього 187825,25 доларів США, вважаються такими, що припинились внаслідок їх належного виконання, а зобов`язання Компанії перед Аффіліатом по внесенню додаткового внеску до статутного капіталу Аффіліата вважаються виконаними належним чином в розмірі 29234542,43 грн. Додатковою угодою б/н від 07.10.2019, укладеною у зв`язку з підписанням угоди б/н від 07.10.2019, викладено пункт 1.2 договору б/н від 28.02.2014 у новій редакції, а саме: "Позичальник приймає від Позикодавця позику в сумі 1000000 доларів США, а Позичальник приймає позику від Позикодавця під відсотки в розмірі 3,5% річних, які нараховуються з дати отримання грошових коштів на рахунковий рахунок Позичальника й до дня здійснення повної виплати суми позики по річній процентній ставці, що зазначена вище". У липні місяці 2022 року ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", у зв`язку з чим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про вказану юридичну особу. У матеріалах справи також містяться копії: -адресованого Акціонерному товариству "Укрексімбанк" листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" б/н від 07.11.2019, в якому повідомлено про реальних кінцевих бенефіціарних власників вказаного товариства; -структури власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" №7/11 від 07.11.2019; -поданої відповідачем до податкових органів фінансової звітності малого підприємства за 2019 рік, за перший квартал 2020 року та за перше півріччя 2020 року; -звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" №82 від 18.01.2021 до Акціонерного товариства "Укрексімбанк" щодо внесення змін до облікового запису за договором до автоматизованої інформаційної системи НБУ "Кредитні договори з нерезидентами"; -фінансової звітності Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) за 2019 рік; -звіту про фактичні результати Компанії "Зінделус Лімітед" (ZINDELUS LIMITED) б/н від 19.12.2022, складеного Аудиторською фірмою "АУДІКОН" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на замовлення позивача; -юридичного висновку Компанії "LUDAZERVU L.L.C." б/н від 20.06.2023. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оформленого протоколом б/н від 07.10.2019. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на неправильність та неефективність обраного позивачем способу захисту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється. Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 наголосив на тому, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", на яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення, взагалі не проводились. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що рішення загальних зборів учасників товариства, які насправді не було проведено, хоча на підтвердження такого рішення складений протокол (помилковий, підроблений тощо), не може створювати правових наслідків. У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності (зокрема, щодо рішень, які приймалися або не приймалися органом юридичної особи). Водночас такий інтерес можуть мати лише актуальні учасники товариства. Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 реалізував своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" задовго до моменту звернення до суду з позовом у цій справі, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення своїх корпоративних прав або інтересів на час звернення з позовом до суду, що, в свою чергу, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб. Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на відновлення становища, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав, а саме: він прагне відновлення складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" та розміру їх часток у статутному капіталі, які існували до 07.10.2019, тобто до прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів відповідача. Отже, апеляційний господарський суд вбачає, що у даній справі фактично існує спір між сторонами щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" та розміру часток учасників вказаного товариства, що безпосередньо підтверджується змістом поданих учасниками справи заяв по суті справи та самого рішення загальних зборів, що оспорюється позивачем у цій справі. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених, за твердженням позивача, корпоративних прав останнього у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства відповідача. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.08.2021 у справі №909/722/16. Тривалий час обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним рішення загальних зборів вважався ефективним, між тим 22.10.2019, тобто набагато раніше за звернення ОСОБА_1 з позовом у даній справі, Велика Палата Верховного Суду внаслідок змін, що відбулися у чинному законодавстві, своєю постановою у справі №923/876/16 змінила цей підхід та визначила, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів з метою поновлення становища у товаристві, яке призводить до зміни складу учасників, розміру статутного капіталу або часток учасників у статутному капіталі, не є ефективним способом захисту. Зміна правової позиції щодо вищенаведених способів захисту відбулася у жовтні місяці 2019 року та була обумовлена змінами, що відбулися у чинному законодавстві, зокрема, у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; з того часу судова практика з цього питання є усталеною, відтак, звертаючись у березні місяці 2023 року з позовом у даній справі, позивач мав би врахувати відповідну правову позицію. 17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина перша статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Цим Законом були внесені зміни до законів України, у тому числі до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018). Зокрема, стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" була доповнена частиною п`ятою, яка визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю. Відповідно до підпунктів "д" та "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. У розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Таким чином, у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та від 18.12.2019 у справі №840/3447/18). Отже, належним способом захисту прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав (зокрема, відновити розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/11768/19(910/6116/20). З огляду на викладене, а також беручи до уваги спірність правовідносин щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" та розміру часток учасників вказаного товариства, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів у даній справі не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги не є підставою для внесення відповідних змін щодо розміру статутного капіталу та/або розміру часток у статутному капіталі та/або складу учасників товариства відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 , які він вважає порушеними. Натомість належним способом захисту у такому спорі з урахуванням підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" виступає вимога про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" та розмірів часток учасників цього товариства. Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправильність та неефективність обраного позивачем способу захисту. При цьому, беручи до уваги те, що заявлена позивачем у даній справі позовна вимога не відповідає належним та ефективним способам захисту, остання, відповідно, не підлягає і розгляду по суті, адже обрання позивачем неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20. За таких обставин, беручи до уваги неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, оцінка доводам сторін, які стосуються суті позовних вимог (зокрема, як твердженням позивача про незаконність оскаржуваного ним рішення загальних зборів, так і доводам відповідача про протилежне), апеляційним господарським судом не надається. Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи місцевим господарським судом Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" було подано заяву б/н від 28.04.2023 (вх.№14825/23 від 04.05.2023) про застосування до позову у даній справі наслідків спливу строку позовної давності. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позову у зв`язку з недоведеністю наявності порушеного права та неправильністю/неефективністю обраного способу захисту, підстави для застосування до вказаного позову наслідків спливу строку позовної давності відсутні. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 01.08.2023 у справі №916/861/23 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2023 у справі №916/861/23 без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук