Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/8903/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/8903/22 Номер провадження 22-ц/814/4388/23Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем та ліквідатором Пічугіним Ігорем Вячеславовичем, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року (повний текст рішення складено 03 серпня 2023 року) та за апеляційними скаргами державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем та ліквідатором Пічугіним Ігорем Вячеславовичем, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», Полтавської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно та зустрічною позовною заявою державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» до ОСОБА_1 про виселення, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 . У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» (далі ДК ЖЕП «Будівельник»), Полтавської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно. Позовна заява обґрунтована тим, що 13 січня 1999 року ОСОБА_1 на підставі ордеру №95 від 13 січня 1999 року вселився і зареєструвався до житлового приміщення, а саме гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №336 від 17 листопада 2006 року приміщенню надано статус житлового будинку, а кімнати отримали номери. Квартирі, де позивач мешкав з 1999 року надано № 43, де 21 травня 2008 року він зареєструвався. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року визнано об`єкти житлового фонду, у тому числі й будинок, у якому мешкає позивач, що мають бути передані у власність територіальної громади м. Полтави. Однак, до теперішнього часу будинок не передано у власність територіальної громади м. Полтави. Дана квартира не відноситься до службового житла. На думку позивача, він має право на приватизацію спірного помешкання, тому ним протягом декількох місяців було направлено на адреси відповідачів листи з проханням прийняти рішення, яким визнати ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_2 . Листи адресовані ДК ЖЕП «Будівельник» повернулися неврученими, а управлінням майном Полтавської обласної ради у задоволенні прохання позивача було відмовлено. У зв`язку з вищевказаним, позивач прохав суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Короткий зміст зустрічних позовних вимог ДК ЖЕП «Будівельник» У січні 2023 року ДК ЖЕП «Будівельник» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виселення. В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказував, що ДК ЖЕП «Будівельник» правомірно володіє будинком за адресою: АДРЕСА_3 . У квартирі АДРЕСА_4 даного будинку проживає ОСОБА_1 , якому на підставі ордеру №95 від 13 січня 1999 року були надані кімнати №9,

10. Після надання гуртожитку статусу житлового будинку ордер на квартиру не видавався. Правовстановлюючих документів на право користування та розпорядження даною квартирою позивач не має. Тому, позивач самоправно займає дану квартиру та підлягає виселенню. Крім того, з позивачем не укладено договір найму. Згідно технічного паспорту на квартиру загальна її площа на 9,9 кв.м. більша від фактичного надання раніше наданих кім. № 9, АДРЕСА_5 , а також встановлено, що позивач за первісним позовом здійснив переобладнання квартири. У зв`язку з вищевказаним, позивач за зустрічним позовом прохав суд виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДК ЖЕП «Будівельник», Полтавської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви ДК ЖЕП «Будівельник» до ОСОБА_1 про виселення відмовлено. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення 26 липня 2023 року до місцевого суду надійшла заява від представника ДК ЖЕП «Будівельник» про ухвалення додаткового рішення, у якому заявник прохав суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 9600,00 грн витрат на послуги адвоката Плеханова І.О. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Позиції учасників справи Короткий зміст вимог апеляційних скарг З вищевказаними судовими рішеннями не погодилися сторони справи, а тому звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, а саме: ОСОБА_1 , ДК ЖЕП «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року; ДК ЖЕП «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року. В апеляційних скаргах ДК ЖЕП «Будівельник», які подані від імені особи представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., прохав суд скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року у частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ДК ЖЕП «Будівельник» до ОСОБА_1 про виселення та ухвалити у цій частині нове рішення про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення; скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДК ЖЕП «Будівельник» 9600,00 грн витрат на послуги адвоката. ОСОБА_1 у поданій ним апеляційній скарзі прохав суд скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року у частині відмови його позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , а в іншій частині лишити рішення без змін. Узагальнені доводи апеляційних скарг ДК ЖЕП «Будівельник», які подані від імені особи представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року У поданих апеляційних скаргах висловлено незгоду з ухваленим місцевим судом рішенням, оскільки, на думку осіб, що їх подали, воно постановлено без врахування всіх фактичних обставин справи. Позивачем за зустрічним позовом зауважено, що Полтавська міська рада не виконала свій обов`язок та не здійснила необхідних заходів для забезпечення виконання судового рішення Господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року у справі №8/471-23/1, яким було зобов`язано орган місцевого самоврядування прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Полтави без додаткових умов об`єкти житлового фонду, які обліковуються на балансі банкрута, відтак саме ДК ЖЕП «Будівельник» має виключне право господарського відання на володіння, користування і розпорядження спірним житловим приміщенням. Наголошено, що факт реєстрації місця проживання особи не дає їй жодних прав щодо володіння і розпорядження таким майном, а також на отримання у власність квартири чи її частки, у якій вона зареєстрована. Вказано, що ОСОБА_1 ордер на квартиру АДРЕСА_4 не видавався після надання гуртожитку статусу житлового будинку, правовстановлюючих документів на право користування чи розпорядження цією квартирою він не має, а тому позивач за первісним позовом займає спірну квартиру без правових підстав і підлягає виселенню. З урахуванням збільшення площі спірного житла, первісний позивач при здійсненні перепланування свідомо припустився порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому гуртожитку. Узагальнені доводи апеляційних скарг ДК ЖЕП «Будівельник», які подані від імені особи представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року Позивач за зустрічним позовом зауважує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення через відсутність в матеріалах справи доказів перерахунку з боку відповідача адвокату витрат на правничу допомогу, оскільки згідно практики Верховного Суду, що висловлена у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення допустився порушень, а саме: невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права; незастосування законодавства, яке підлягає застосуванню. Позивач за первісним позовом наголошує про порушення його права на приватизацію квартири, яка є державною власністю та в якій він мешкає і є зареєстрованим, оскільки власник спірного приміщення Полтавська обласна рада, відмовила йому у здійсненні приватизації такого помешкання. Наголошено, що ОСОБА_1 не було заявлено позовних вимог до ДК ЖЕП «Будівельник», оскільки він не є суб`єктом розгляду заяв про здійснення приватизації. Щодо відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційні скарги відповідача за первісним позовом, ОСОБА_1 прохав суд апеляційні скарги ДК ЖЕП «Будівельник» відхилити як безпідставні, а подану ним апеляційну скаргу задовольнити. Позивач за первісним позовом наголошував на невідповідності форми та змісту поданих ДК ЖЕП «Будівельник» апеляційних скарг вимогам цивільного процесуального законодавства. На думку ОСОБА_1 , відсутність дій відповідачів за первісним позовом щодо передання спірного житла у власність територіальної громади м. Полтави позбавляє його реалізації права на приватизацію такого помешкання. Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції Представник ОСОБА_1 , взявши участь у судовому засіданні, прохав суд задовольнити вимоги апеляційної скарги позивача за первісним позовом та визнати за ним право власності на спірне майно; проти задоволення апеляційних вимог ДК ЖЕП «Будівельник» заперечував, вважаючи їх безпідставними. Представник ДК ЖЕП «Будівельник» - адвокат Плеханов І.О. прохав подані позивачем за зустрічним позовом апеляційні скарги задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників ОСОБА_1 та ДК ЖЕП «Будівельник», перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та довідкою про реєстрацію місця проживання особи Департаменту з питань реєстрації від 07 лютого 2022 року (т.1, а.с. 5, 9). На ім`я ОСОБА_1 13 січня 1999 року було видано ордер № 95 на право заселення до кімнат АДРЕСА_7 , що мають площу 13,5 кв.м. та 13,6 кв.м. (т.1, а.с. 6, зворот). Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 17 листопада 2006 року №336 «Про зміну статусу гуртожитків по АДРЕСА_8 , та АДРЕСА_3 , на жилі будинки», гуртожитку по АДРЕСА_3 , надано статус жилого будинку із залишенням його на балансі ЖЕП «Будівельник» (т.1, а.с. 12). Також встановлено, що будинок по АДРЕСА_3 належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Полтавської області, знаходиться в господарському віданні ДК ЖЕП «Будівельник» (т.1, а.с. 70-71). Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23 серпня 2007 року №199 «Про дозвіл на оформлення документів на раніше проведену реконструкцію гуртожитків під житлові будинки по АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , та АДРЕСА_3 » вирішено було погодитися з реконструкцією вказаних гуртожитків під житлові будинки (т.1, а.с. 125-126). Рішенням Полтавської міської ради від 11 вересня 2007 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП «Будівельник» надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Полтави, у тому числі, й гуртожитку ЖЕП «Будівельник», що розтасований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 14-17). 19 жовтня 2007 року рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №269 «Про затвердження акта державної комісії по прийняттю в експлуатацію житлового будинку після реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_3 » було вирішено затвердити акт державної комісії по прийняттю в експлуатацію житлового будинку після реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 127). В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №8/471-23/1 про банкрутство ДК ЖЕП «Будівельник». На балансі ДК ЖЕП «Будівельник», щодо якого порушено справу про банкрутство, обліковується майно (в тому числі житлові будинки, гуртожитки, до переліку яких належить і будинок по АДРЕСА_3 ), яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області (обласної комунальної власності). Суб`єктом права комунальної власності від імені територіальних громад області виступає Полтавська обласна рада (т.1, а.с. 70-71). Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року у справі №8/471-23/1 зобов`язано Полтавську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Полтави без додаткових умов, у тому числі, й гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 89-94). У вище вказаному судовому рішенні зазначено, що об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури не включаються до складу ліквідаційної маси, оскільки мають бути передані до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуватися в установленому порядку. Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради повідомило 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 , що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади не перебуває (т.1, а.с. 140-141). Згідно листа управління майном Полтавської обласної ради від 21 вересня 2022 року Полтавська обласна рада втратила повноваження власника майна банкрута - ДК ЖЕП «Будівельник», а також до повноважень ради не належить повноваження органу приватизації об`єктів житлового фонду, що унеможливлює прийняття обласною радою рішення про приватизацію займаного ОСОБА_1 житла (т.1, а.с. 11). Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради у довідці про склад зареєстрованих осіб від 23 вересня 2022 року повідомило ОСОБА_1 , що за відомостями Реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровано місце проживання однієї особи ОСОБА_1 (т.1, а.с. 145). Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2022 року у справі №8/471-23/1 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДК ЖЕП «Будівельник», Полтавської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 21-22). Позиція апеляційного суду Щодо визнання права власності Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства. Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Відповідно до частини першої, третьої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення) встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво. Згідно з пунктом 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації. Зокрема, громадянином до органу приватизації подаються: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації №028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз. Отже, з системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки останній не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20). За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді. З аналізу матеріалів справи вбачається, що листом управління майном Полтавської обласної ради від 21 вересня 2022 року було повідомлено ОСОБА_1 про те, що Полтавська обласна рада втратила повноваження власника майна банкрута - ДК ЖЕП «Будівельник», а також до повноважень ради не належить повноваження органу приватизації об`єктів житлового фонду, що унеможливлює прийняття обласною радою рішення про приватизацію займаного ОСОБА_1 житла. Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивач за первісним позовом звертався до органу приватизації про передачу йому у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а орган приватизації незаконно порушив його право на приватизацію. Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи те, що суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на квартиру відсутні. Крім того, судова колегія апеляційного суду зауважує, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, що узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19. Щодо виселення У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. Спір з приводу користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 виник між ДК ЖЕП «Будівельник», у господарському віданні якого знаходиться таке житло, та ОСОБА_1 , який фактично проживає у зазначеній квартирі понад 15 років. Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті). Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме: без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під майном також розуміються майнові права. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло. Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків з конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50). У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлене у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило б захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63). Відтак, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. З матеріалів справи вбачається, що підставою для вселення ОСОБА_1 до спірного житлового приміщення (до зміни статусу гуртожитку на жилий будинок) слугувало надання останньому ордера № 95 від 13 січня 1999 року на право заселення до кімнат АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 . Крім того, з 21 травня 2008 року по теперішній час реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_6 . Відтак, позивач за первісним позовом у квартирі АДРЕСА_2 проживає понад 15 років, водночас, матеріали справи не містять доказів наявності в останнього іншого житла, окрім спірної квартир. З урахуванням наявності ордера, зареєстрованого місця проживання позивача за первісним позовом, тривалість його проживання у спірному житлі, колегія суддів переконана, що твердження відповідача за первісним позовом про відсутність правових підстав користування ОСОБА_1 спірним житлом є помилковим та таким, що спростовується наданими доказами. Щодо оскаржуваної ухвали Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення мотивував це тим, що заявником не було додано доказів перерахування клієнтом коштів адвокату у розмірі 9600,00 грн. Колегія суддів зауважує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19. Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав ненадання доказу перерахування клієнтом коштів адвокату. З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2023 року на адресу Київського районного суду м. Полтави через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника ДК ЖЕП «Будівельник» про ухвалення додаткового рішення, в якій останній прохав суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 9600,00 грн витрат на послуги адвоката Плеханова І.О. До вказаної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги від 16 січня 2023 року, укладений між ДК ЖЕП «Будівельник» (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат), у пункті 4.2. якого передбачено, що вартість юридичної допомоги за вказаним договором зазначається в акті виконаних робіт; акт прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2023 року за договором про надання правової допомоги від 10 серпня 2021 року, у якому наведений перелік наданих послуг, час їх виконання та їх вартість, із зазначенням загальної суми 12800,00 грн (т.1, а.с. 230). Крім того, в матеріалах справи містяться: копія довіреності від 09 лютого 2022 року, згідно якої ДК ЖЕП «Будівельник» уповноважує адвоката Плеханова І.О. на представлення своїх інтересів, у тому числі й судах (т.1, а.с. 82); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 (т.1, а.с. 81). Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу поданих представником позивача за зустрічним позовом доказів вбачається, що останнім до місцевого суду не було подано детального опису робіт (наданих послуг), що в свою чергу позбавляє суд оцінити їх з огляду на фактичність надання при розгляді даної справи та встановити їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору. Суд критично ставиться до поданого адвокатом акту прийому-передачі виконаних робіт, оскільки в ньому зазначено, що його виконано за договором про надання правничої допомоги від 10 серпня 2021 року, що є відмінним від договору, укладеного між ДК ЖЕП «Будівельник» та ОСОБА_2 . Крім того, такий акт прийому-передачі виконаних робіт датується 31 січня 2023 року, натомість місцевим судом розгляд справи по суті завершено 25 липня 2023 року. Окремо слід зауважити, що загальна вартість виконаних робіт у наданому акті становить 12800,00 грн, натомість у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення викладено вимогу про стягнення 9600,00 грн, що не було обґрунтовано заявником. З урахуванням неможливості встановлення переліку фактично наданих юридичних послуг адвокатом ДК ЖЕП «Будівельник», колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції закріплені у статті 374 ЦПК України. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, при розгляді апеляційних скарг підстави для скасування рішення суду першої інстанції не встановлені, то апеляційні скарги ОСОБА_1 , ДК ЖЕП «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року слід залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції - без змін. Водночас, пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевказане, апеляційні скарги ДК ЖЕП «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим І.О. та ліквідатором Пічугіним І.В., на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року слід задовольнити частково, змінивши підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційні скарги на рішення місцевого суду підлягають залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем та ліквідатором Пічугіним Ігорем Вячеславовичем, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року залишити без змін. Апеляційні скарги державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», які подані представником адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем та ліквідатором Пічугіним Ігорем Вячеславовичем, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2023 року в резолютивній частині щодо відмови в ухваленні додаткового рішення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко