Ухвала КЦС ВС № 686/24506/20

УХВАЛА 04 листопада 2021 року м. Київ справа № 686/24506/20 провадження № 61-17180ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 липня 2021 року на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради про визнання права, зобов`язання вчинення дій, ВСТАНОВИВ: 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслали на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 липня 2021 року на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі скаржники оскаржують в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Так касаційна скарга містить посилання на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставам касаційного оскарження, визначеним пунктами 1,3 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Аналіз вищевказаної норми дає підстави для висновку, що скаржникам, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, необхідно чітко зазначати крім іншого також норму права з застосуванням судом апеляційної інстанції якої не погоджуються скаржники і таке застосування норми права або не відповідає правовому висновку Верховного Суду, або відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Вжиття таких дій необхідне для запобігання двозначності змісту касаційної скарги та надання правового висновку Верховним Судом за результатами касаційного перегляду щодо застосування судами попередніх інстанцій саме цих норм права. Касаційна скарга не містить чітких посилань на норми права, з застосуванням судами попередніх інстанцій яких не погоджуються скаржники за кожною з підстав касаційного оскарження, а суд касаційної інстанції не уповноважений на власний розсуд, поза волею учасника справи, обирати норми права, щодо застосування яких за результатами касаційного перегляду має надати правовий висновок. Таким чином, скаржниками не виконано в повному обсязі вимоги процесуального законодавства щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження. За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржникам для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень, їх відповідне мотивування та норму(и) права, з застосуванням яких не погоджуються скаржники. Тобто, скаржникам слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги, відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) норму(и) права, з застосуванням яких не погоджуються скаржники з урахуванням вимог цієї ухвали. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 липня 2021 року на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникам. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш