Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5150/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5150/23 Головуючий у 1 інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними (незаконними) дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо відмови обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 коштів компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати коштів пенсії за період з 01.03.2019 року по 30.11.2022 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити обчислення, нарахування та виплату ОСОБА_1 кошти компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати частини коштів пенсії виходячи з сум боргу, що обчислені відповідачем та сплачені, у відповідності до постанови від 12.09.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1222/19 та постанови від 07.11.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1651/19 із значною затримкою, за період з 01.03.2019 року по дату сплати відповідних сум коштів пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням трьох відсотків річних на загальну суму 24 060,99 грн.; - сплатити нараховані кошти компенсації в сумі 24 060,99 грн. однією сумою без відстрочок та розстрочення відповідно до норм спеціальних Законів та без застосування положень підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які суперечать нормам Законів; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати коштів пенсії позивача за період з 01.03.2019 по 30.11.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати частини коштів пенсії виходячи з сум боргу, що обчислені відповідачем та сплачені у відповідності до постанови від 12.09.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1222/19 та постанови від 07.11.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1651/19 із значною затримкою, за період з 01.03.2019 по дату сплати відповідних сум коштів пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням трьох відсотків річних. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. До Черкаського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині встановлення судового контролю в адміністративній справі №580/5150/23 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині встановлення судового контролю в адміністративній справі№580/5150/23 - відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відмовляючи у встановленні судового контролю, суд першої інстанції вказав, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Також, заявником не надано до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження. У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Нормами ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Конституційний Суд України вказав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання. Посилання суду першої інстанції на те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів враховує, разом з тим, вважає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, позивач вправі звертатися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в порядку статті 382 КАС України, при цьому, такий порядок є самостійним способом спонукання відповідача до виконання судового рішення. Щодо посилання суду першої інстанції на ненадання заявником до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, слід зазначити наступне. Як вказує апелянт, дана справа №580/5150/23 є похідною від судових справ, що перебували у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду, а саме: №580/1222/19 та №580/1651/19 та є наслідком невиконання відповідачем рішень суду у зазначених справах. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що виконання рішень суду у справах №580/1222/19 та №580/1651/19 відповідачем здійснювалось тривалий строк навіть із застосуванням судового контролю з боку Черкаського окружного адміністративного суду, зокрема: у справі №580/1222/19 - 645 днів (1 рік 9 місяців) з дати ухвалення судового рішення; у справі №580/1651/19 - 1098 днів (3 роки) з дати ухвалення судового рішення. Вищевказані доводи позивача, також, були викладені у позовній заяві. Отже, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції повинен був надати оцінку даним доводам ОСОБА_1 . Однак, такої оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині встановлення судового контролю судом першої інстанції надано не було. Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року. Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 06.12.2023 р.