Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/13512/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13512/18 Головуючий у 1 інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Бужак Н.П. Глущенко Я.Б. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахуванні до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахування та виплату позивачу пенсії, без обмеження кінцевої дати виплати, з урахуванням раніше поданих документів та додатково наданого документу - довідки № 305/27 від 12.01.2018 та сум щомісячної додаткової грошової винагороди, які зазначені в цій довідці. В решті позовних вимог - відмовлено. 25 серпня 2020 року до суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій заявник просив: - визнати неправомірними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві спрямовані на невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/13512/18 від 25.07.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, без обмеження кінцевої дати виплати, з урахуванням раніше поданих документів та додатково наданого документу - довідки № 305/27 від 12.01.2018 року та сум щомісячної додаткової грошової винагороди, які зазначені в цій довідці; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом місяця звіт про виконання рішення суду щодо перерахунку пенсії та її виплати з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019 - відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, викладені у заяві про визнання протиправними дії на виконання рішення суду, є по своїй суті окремими позовними вимогами та повинні розглядатись в судовому провадженні в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Матеріали справи свідчать, що 22 листопада 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/13512/18 видано виконавчий лист (а.с. 74). Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. від 19 грудня 2019 року ВП №60909691 відкрито виконавче провадження (а.с. 91). Представник ОСОБА_1 - адвокат Станкович М.І. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з адвокатським запитом від 23 червня 2020 року №2306-1/20, в якому просить надати інформацію щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у справі №826/13512/18 (а.с.97-98). Листом від 09 липня 2020 року №2600-0213-8/92735 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що, відповідно до рішення суду, перераховано пенсію з дати призначення - 28.12.2017 р. по 31.12.2017 р. Також, відповідач у вказаному листі зазначив, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплати за відповідними рішеннями судів продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення (а.с. 99). Колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704). Згідно пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В силу пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. На виконання частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103). Положеннями пункту 1 Постанови №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постановлено перерахувати пенсії, призначені, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Враховуючи вищезазначене, 01 січня 2018 року ОСОБА_1 , на підставі Постанови №103, перераховано пенсію, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, що враховується для перерахунку пенсій, із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років. Колегія суддів наголошує на тому, що предметом судового розгляду при прийнятті Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 25 липня 2019 року було визначення правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обраховувалась пенсія, виплати, які позивач отримував протягом 2015-2017 років з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме, щомісячну додаткову грошову винагороду. Доводи апелянта про те, що на час прийняття рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року в судовому порядку було скасовано пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, при прийнятті зазначеного рішення суду від 25 липня 2019 року, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 не були предметом судового розгляду та їм не надавалася оцінка. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги, викладені у заяві про визнання протиправними дії на виконання рішення суду, є по своїй суті окремими позовними вимогами та повинні розглядатись в судовому провадженні в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом. Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року. Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Бужак Н.П. Глущенко Я.Б. Повний текст постанови виготовлено 14.12.2020 року