Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/141/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/141/20 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Горяйнова А.М. Мєзєнцева Є.І. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % основного розміру призначеної пенсії та відмови у проведенні перерахунку пенсії, виходячи з 90 % основного розміру пенсії протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити, починаючи з 01.01.2018 і до 31.12.2019, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум. 06 серпня 2020 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 р.; - у випадку не подання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_2 штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 580/141/20. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. 16 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів. Також, 16 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника позивача. 28 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, що може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, бов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили,є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а та в ухвалах від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/12592/14. Разом з тим, КАС України не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено обов`язок щодо подання звіту про виконання судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % основного розміру призначеної пенсії та відмови у проведенні перерахунку пенсії, виходячи з 90 % основного розміру пенсії протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити, починаючи з 01.01.2018 і до 31.12.2019, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум. 13 квітня 2020 року Черкаський окружний адміністративний суд у справі №580/141/20 видав виконавчий лист з примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №62371488. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження,як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Матеріали справи свідчать, що Постановою про накладення штрафу від 06 липня 2020 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. при примусовому виконанні Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у розмірі 5 100,00 грн. Також, позивачем надано до суду апеляційної інстанції Постанову про накладення штрафу від 04 вересня 2020 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. при примусовому виконанні Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у розмірі 10 200,00 грн. Так, згідно вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Втім, матеріали справи не містять доказів закінчення державним виконавцем виконавчого провадження, у зв`язку з безпідставним невиконанням боржником (відповідачем у справі) вказаного судового рішення. Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів бездіяльності державної виконавчої служби, пов`язаної з виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, а навпаки, надано докази вчинення державним виконавцем активних дій спрямованих на виконання судового рішення. Крім того, оскільки, в заяві позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, колегія суддів вважає, що підстави для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення - відсутні. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 826/9960/15 та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 04 жовтня 2019 року у справі № 826/6528/18. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Горяйнов А.М. Мєзєнцев Є.І. Повний текст постанови виготовлено 05.10.2020 року