Постанова КЦС ВС № 334/1955/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року місто Київ справа № 334/1955/15-ц провадження № 61-10109св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: позивач (стягувач) - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», відповідачка (боржниця) - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «ПУМБ») у березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням від 09 червня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 5613181 у розмірі 18 694, 42 дол. США та витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. Рішення набрало законної сили 20 червня 2015 року. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішення суду Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ», товариство, банк), який є правонаступником ПАТ «ПУМБ», у лютому 2023 року звернулося до суду із заявою, у якій просило поновити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дубліката виконавчого листа. Товариство обґрунтовувало вимоги заяви тим, що 05 серпня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 5613181 у розмірі 18 694, 42 дол. США та витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. Зазначило, що неодноразово пред`являло виконавчий лист на виконання до органів виконавчої служби. 26 лютого 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого листа. Надалі, у зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором банк звернув стягнення шляхом набуття у власність предмета іпотеки, про що держаний реєстратор Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області 12 липня 2018 року зареєстрував право власності ПАТ «ПУМБ» на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою від 01 червня 2022 року у справі № 334/3179/21 Запорізький апеляційний суд ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 . Суд визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 420210098 від 12 липня 2018 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченком Юрієм Олександровичем щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «ПУМБ». Суд поновив право власності ОСОБА_1 на згадану квартиру. Оскільки 18 січня 2023 року АТ «ПУМБ» дізналося про поновлення права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 , то стверджувало, що, відповідно, у АТ «ПУМБ» відновилося право вимоги до боржниці щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а отже й строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає поновленню. У зв`язку із цим 26 січня 2023 року АТ «ПУМБ» звернулося до приватного виконавця Сколибог О. С. із заявою, в якій просило повідомити про стан виконання виконавчого листа. 01 лютого 2023 року на адресу АТ «ПУМБ» надійшов лист приватного виконавця, в якому він повідомив, що 16 липня 2018 року ухвалив постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із забороною на звернення стягнення на належну боржнику квартиру згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», 16 липня 2018 року, за вихідним № 1677, ця постанова була надіслана на адресу ПАТ «ПУМБ», а 10 січня 2022 року виконавче провадження було знищено за закінченням строків зберігання відповідно до акта від 10 січня 2022 року. АТ «ПУМБ» перевірило журнал реєстрації вхідної кореспонденції за 2018 рік та встановило, що на адресу АТ «ПУМБ» не надходило постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу виконавчого листа за цим виконавчим провадженням. Врахувавши той факт, що приватний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу, а стягувач такий лист не отримав, то товариство стверджувало, що є підстави вважати, що виконавчий лист був втрачений під час пересилання засобами поштового зв`язку від приватного виконавця до АТ «ПУМБ». Стислий виклад заперечень інших учасників справи Боржниця надала відзив на заяву товариства про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, у якому зазначила, що стягувач без поважних і об`єктивних причин пропустив строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є підставою для відмови у задоволенні заяви. Також наголошувала, що банк не надав доказів втрати виконавчого листа. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяви Ухвалою від 17 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя залишив заяву АТ «ПУМБ» без задоволення. Суд першої інстанції виснував, що стягувач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання за увесь період прострочки, оскільки заявник звернувся до суду із заявою лише 20 лютого 2023 року, тобто зі спливом більше ніж чотирьох років з дня повернення приватним виконавцем виконавчого документа. З огляду на те, що заяву про видачу дубліката виконавчого листа стягувач подав до суду після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, суд за результатами розгляду заяви стягувача про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання його не поновив, тому також відмовив й у видачі дубліката виконавчого листа. Постановою від 07 червня 2023 року Запорізький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу АТ «ПУМБ», скасував ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву. Суд поновив АТ «ПУМБ» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 334/1955/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 5613181 у розмірі 18 694, 42 дол. США та судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. Видав АТ «ПУМБ» дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 5613181 у розмірі 18 694, 42 дол. США та судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. Здійснив розподіл судових витрат. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення заяви банку, апеляційний суд зазначив, що у банку (як стягувача) як на дату ухвалення приватним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа стягувачу (16 липня 2018 року), так і на момент припинення заборони на примусове звернення стягнення (21 жовтня 2021 року) не було права на пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання у зв`язку з наявністю зареєстрованого права власності на предмет іпотеки та недійсності основного зобов`язання, яке відпало лише 18 січня 2023 року, коли банк дізнався про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на іпотечну квартиру, а потім у січні-лютому 2023 року з`ясовував разом із приватним виконавцем Сколибог О. С., де саме знаходиться оригінал виконавчого листа, що є поважною причиною непред`явлення виконавчого документа на примусове виконання з цієї дати і до 16 лютого 2023 року (конверт з відміткою поштового відділення про подання заяви банком у цій справі поштою до суду першої інстанції). Взявши до уваги той факт, що приватний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу, а банк повернутий виконавчий лист не отримав (належних, допустимих доказів протилежного у матеріалах справи немає, боржниця до суду такі докази не надала), тому суд виснував, що є підстави вважати, що оригінал виконавчого листа був втрачений під час пересилання засобами поштового зв`язку від приватного виконавця до банку, що має наслідком видачу дубліката виконавчого листа. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 07 липня 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2023 року залишити в силі. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначила те, що: - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 199/13511/13, від 29 червня 2021 року у справі № 2-394/11, від 12 жовтня 2022 року у справі № 389/4348/13-ц, за змістом яких у випадку повернення виконавчого документа стягувачу він може бути повторно пред`явлений до виконання в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання; - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, відповідно до яких єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата; - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, щодо визначення поняття «дублікат»; - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 25 травня 2021 року у справі № 344/13386/21, за змістом яких факт втрати виконавчого листа повинен бути підтверджений відповідними доказами; - суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі доказів, яких немає у матеріалах справи, зокрема журналу реєстрації вхідної кореспонденції; - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 916/1813/16, згідно з якими якщо суд ухвалив постанову за відсутності в матеріалах справи саме належно засвідчених письмових доказів, потрібно вважати, що суд її постановив за наявності документів, які не є допустимими доказами. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ Ухвалою від 16 серпня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року в частині висновків про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року в частині видачі дубліката виконавчого документа. За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Визначаючи межі касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд врахував, що касаційне провадження відкрито лише в частині висновків суду апеляційної інстанції про видачу дубліката виконавчого листа, тож лише в цій частині Верховний Суд і переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду. ІV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 09 червня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили. 11 серпня 2015 року банк отримав виконавчий лист № 334/1955/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 5613181 у розмірі 18 694, 42 дол. США та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 654, 00 грн. У квітні 2016 року за цим виконавчим листом старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Частюк В. О. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1. Постановою від 27 лютого 2017 року цей державний виконавець передав виконавче провадження до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Постановою від 14 лютого 2018 року державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Галь М. І. повернув виконавчий лист банку на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження (стягувач подавав письмову заяву про повернення виконавчого листа). Востаннє виконавчий лист був пред`явлений стягувачем на примусове виконання у лютому 2018 року, на підставі якого 26 лютого 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С. відкрив виконавче провадження. Приватний виконавець Сколибог О. С. 16 липня 2018 року ухвалив постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві у зв`язку із забороною на звернення стягнення на належну боржнику квартиру згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до відповіді приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С. банку від 01 лютого 2023 року № 299 постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві від 16 липня 2018 року надіслана на адресу ПАТ «ПУМБ» 16 липня 2018 року, за вих. № 1677. Виконавче провадження № НОМЕР_2 знищено за закінченням строків його зберігання 10 січня 2022 року. Апеляційний суд встановив, що у матеріалах приватного виконавця та матеріалах цієї справи немає належних, допустимих доказів вручення рекомендованого листа із оригіналом виконавчого листа банку як стягувачу із копією постанови приватного виконавця про його повернення. Також встановлено, що банк реалізував своє право та звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому (договірному) порядку шляхом прийняття його у власність на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки. 12 липня 2018 року держаний реєстратор Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю. О. зареєстрував право власності банку на предмет іпотеки - на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із такими діями банку, боржниця ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом до банку, третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю. О., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності. Постановою від 01 червня 2022 року у справі № 334/3179/21 Запорізький апеляційний суд ухвалив рішенням, суд задовольнив позов ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 420210098 від 12 липня 2018 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченком Ю. О. щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за банком; поновив за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати (постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10). Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист, а також доказів заявника про втрату виконавчого листа (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 25 травня 2021 року у справі № 344/13386/21). При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, та подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили (постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009,від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд встановив, що оригінал виконавчого листа № 334/1955/15-ц, який виданий на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року, є втраченим, оскільки у матеріалах виконавчого провадження та матеріалах справи немає рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу (оригіналу виконавчого листа). В оцінці таких висновків суду апеляційної інстанції Верховний Суд врахував, що за правилами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. З огляду на наведене належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12. Матеріали справи зазначених відомостей (квитанції про відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) не містять. Посилання заявниці на те, що стягувач не надав доказів неодержання оригіналу виконавчого документа після його повернення приватним виконавцем, зокрема виписку із журналу вхідної кореспонденції за відповідний період, на правильність вирішення процесуального питання апеляційним судом не впливають, оскільки факт отримання чи неотримання такої кореспонденції підлягає встановленню за умови належного виконання приватним виконавцем обов`язку з надсилання рекомендованим поштовим відправленням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач вживав заходів щодо отримання інформації від приватного виконавця шляхом направлення запитів від 26 січня 2023 року № КНО-44.2.1/17 про встановлення місця перебування виконавчого документа та направлення його на адресу товариства. Проте, відповідно до відповіді приватного виконавця постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві від 16 липня 2018 року була надіслана на адресу ПАТ «ПУМБ» 16 липня 2018 року, за вих. № 1677. Виконавче провадження № НОМЕР_2 було знищено за закінченням строків його зберігання10 січня 2022 року. Щодо направлення оригіналу виконавчого листа відповідь приватного виконавця інформації не містить. За таких обставин, встановивши, що доказів вручення виконавчого листа стягувачеві у матеріалах справи немає, апеляційний суд зробив обґрунтовані висновки, що виконавчий лист втрачений, у зв`язку з чим є підстави для видачі його дубліката. Щодо доводів касаційної скарги про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, то такі доводи не підлягають оцінці Верховним Судом, адже постанова суду апеляційної інстанції про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає касаційному перегляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у касаційній скарзі, відповідають. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення у справі у тому числі на підставі доказів, яких немає у матеріалах справи, зокрема журналу реєстрації вхідної кореспонденції, проте такі порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, адже суд апеляційної інстанції, встановивши наявність підстав для видачі стягувачу дубліката виконавчого листа, також врахував, що матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу (оригіналу виконавчого листа), що є належним доказом отримання виконавчого документа стягувачем. Тож такі доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду по суті не спростовують та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення. Верховний Суд не враховує додаткові пояснення заявниці, адже за своїм змістом вони містять нові підстави касаційної скарги (доповнення до касаційної скарги), які мали бути подані у строк касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, оскільки заявниця не довела, що стягувач не втратив виконавчий лист, то, відповідно, немає підстав для видачі його дубліката, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду про видачу дубліката виконавчого листа без змін. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Щодо розподілу судових витрат Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У цій справі Верховний Суд зробив висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін, а тому підстав для розподілу судових витрат немає. Судові витрати, понесені заявницею під час касаційного перегляду справи, покладаються на неї. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року в частині видачі дубліката виконавчого документа залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак