Постанова КЦС ВС № 336/4422/20

Постанова Іменем України 13 травня 2021 року м. Київ справа № 336/4422/20 провадження № 61-2733св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., учасники справи: заявник - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), представник заінтересованої особи - Єренко Дмитро Віталійович, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2020 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В. уцивільній справі за заявою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заяви У серпні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з вищевказаною заявою, в обґрунтування якої посилалося на те, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2010 року у цивільній справі № 2-1529/10, яке набрало законної сили, 04 листопада 2010 року був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений на виконання до Шевченківського ВДВС Запорізького МЮУ (на даний час Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де постановою державного виконавця від 16 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження № 24669793. На запит банку від 06 травня 2020 року Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), повідомив, що на виконанні у відділу перебував виконавчий лист № 2-1529/10 від 04 листопада 2010 року (ВП № 24669793). 29 червня 2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, повторно на виконання до відділу ДВС виконавчий документ не надходив. Надати більш детальну інформацію щодо стану виконання немає можливості у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Посилаючись на викладене заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2010 року у цивільній справі № 2-1529/10, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 139 861,17 грн, державного мита в сумі 1 398,61 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн, та поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа № 2-1529/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 139 861,17 грн та судових витрат. Поновлено Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа: дублікату виконавчого листа № 2-1529/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором у розмірі 139 861,17 грн, державного мита в сумі 1398,61 грн та судових витрат, встановивши його до 01 жовтня 2021 року. Задовольняючи заяву, суди виходили з того, що оригінал виконавчого листа втрачено, а рішення суду не виконано, а також наявні підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 18 лютого 2021 року представник ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2020 року та на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині видачі дубліката виконавчого листа і витребувано матеріали цивільної справи. У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що не можна визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що вказані обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Окрім того, заявник фактично знав про закриття виконавчого провадження, оскільки під час перегляду заочного рішення у справі № 2-1529/10 у 2018 році заявник зазначав, що йому було відомо про те, що спірний виконавчий лист було повернуто державним виконавцем. Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив. Фактичні обставини справи Судами встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 2-1529/10 від 29 липня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізького обласного управління до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором 139 861,17 грнта судові витрати. На підставі зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, 04 листопада 2010 року видано виконавчий лист № 2-1529/10, який був пред`явлено до виконання до Шевченківського ВДВС Запорізького МЮУ ( нині Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де, постановою державного виконавця від 16 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження № 24669793. На заяву стягувача від 06 травня 2020 року Шевченківським ВДВС надано інформацію про рух виконавчого провадження № 24669793 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1529/10, відповідно до якої, постановою державного виконавця від 29 червня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачеві, станом на 14 травня 2020 року на виконанні у Шевченківському ВДВС виконавчий лист № 2-1529/10 не перебуває.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. До аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11. У цій справі суд першої та апеляційної інстанції, поновили строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання, відповідно дійшли правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа. Оскільки у відкритті касаційного провадження у частині оскарження судових рішень щодо поновлення строку для пред`явленням виконавчого листа до виконання відмовлено, тому судові рішення в цій частині є такими, що набрали законної сили, відповідно надавати оцінку наявності підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання суд касаційної інстанції не може. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у суді касаційної інстанції немає. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині видачі дубліката виконавчого листа залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук