Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/1796/23

Справа № 148/1796/23 Провадження № 22-ц/801/2329/2023 Категорія: 101 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 рокуСправа № 148/1796/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Тульчинська міська рада Вінницької області, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 148/1796/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. у залі суду, встановив: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року адвокат Кугутюк О. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа Тульчинська міська рада Вінницької області. Заява мотивована тим, що з квітня 2017 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання вони разом вели господарство, мали спільний бюджет, придбали будинок у якому проживали, провели у ньому ремонт, спільно проводили свята та відпочинок. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з земельної ділянки та житлового будинку, розташованих в с. Суворовське Тульчинського району Вінницької області. ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги за законом, звернулась до Тульчинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Листом державного нотаріуса заявниці роз`яснено, що для доведення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю їй слід звернутись до суду з відповідною заявою. Відтак встановити указаний факт в судовому порядку ОСОБА_1 необхідно для реалізації її спадкових прав. Посилаючись на ці обставини, адвокат Кугутюк О. В. в інтересах ОСОБА_1 просив суд: встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , більш ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця: з квітня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року у задоволенні заяви адвоката Кугутюка О. В. в інтересах ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: заявницею та її представником не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю у визначений заявником період; матеріали справи не містять доказів на підтвердження реальності сімейних відносин заявниці з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю; наявні в матеріалах справи світлини свідчать про те, що заявниця та ОСОБА_2 спільно проводили час, однак не указують в який саме період це відбувалося. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано заінтересованій особі строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2023 року призначено справу до розгляду на 07 грудня 2023 року о 09:20 год з повідомленням сторін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; суд не надав належної оцінки показанням свідків, які підтвердили обставини викладені у заяві; факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується наявними в матеріалах справи світлинами; заінтересована особа Тульчинська міська рада не заперечувала проти задоволення заяви, відтак суд першої інстанції мав ухвалити рішення про задоволення заяви. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про приєднання доказів. Указане клопотання про приєднання доказів, в силу частини другої статті 356 ЦПК України подане разом з апеляційною скаргою, тому з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених ЦПК (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України), апеляційний суд дійшов висновку про можливість долучення наданих заявницею додаткових доказів. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тульчин Тульчинського району Вінницької області помер ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно. 15 грудня 2022 року Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області на підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 1073/2022 до майна померлого ОСОБА_2 . Зі змісту спадкової справи № 1073/2022 слідує, що на випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив. Листом державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори № 678/02-14 від 06 вересня 2023 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з наданих останньою документів неможливо встановити наявність родинних відносин між нею та померлим. З довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області № 80 від 26 квітня 2023 року слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований до дня смерті в АДРЕСА_1 . Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції повідомив, що перебуває у цивільному шлюбі з родичкою заявниці. Він працював разом з померлим на котельні в с. Холодівка. Заявниця з ОСОБА_2 разом проживали у м. Тульчин з 2016-2017 років. Чи проживали вони разом до дня смерті ОСОБА_2 він не знає. Зі слів заявниці йому відомо, що вони разом з померлим придбали будинок у якому проживали. Свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона є сусідкою заявниці. Знає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 жили разом у будинку з 2017 року, з якого місяця сказати не може. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено заяву ОСОБА_2 № 2620 від 09 серпня 2017 року про відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат»; договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0820/82/0221658 від 09 серпня 2017 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ; анкету ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року щодо отримання кредиту на покупку меблів. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Юридичні факти це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Зазначені положення кореспондуються також із положеннями частини четвертої статті 315 ЦПК України, згідно яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що: «що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права». Наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір. Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору (постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №180/2132/21, від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19 від 31 травня 2023року у справі №357/11366/22). Ураховуючи те, що звертаючись з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначила про відсутність інших спадкоємців (що підтверджується матеріалами справи), відповідний орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна залучений до участі у справі в якості заінтересованої особи та під час розгляду справи в суді першої інстанції просив прийняти рішення відповідно до доказів, які містяться в матеріалах справи та не заперечив щодо задоволення заяви, тому підстави для залишення заяви без розгляду відсутні. Звертаючись до суду з заявою у цій справі, заявниця просила суд встановити факт спільного проживання останньої з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця. Метою встановлення такого факту стала необхідність оформлення спадкових прав, як спадкоємиці четвертої черги. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21) зроблено висновок, що: «якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України». Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно зі статтею 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), від 20 липня 2020 року у справі № 146/1825/18 (провадження № 61-20715св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 334/9088/15-ц (провадження № 61-3411св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 438/1456/18 (провадження № 61-2740св20), від 03 листопада 2021 року у справі №310/7480/19 (провадження № 61-7764св21). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зроблено висновок, що: «обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. Відтак, для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Верховний Суд указує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надано заяву ОСОБА_2 № 2620 від 09 серпня 2017 року про відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» від 09 серпня 2017 року, договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0820/82/0221658 від 09 серпня 2017 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_1 , як особа, що перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , надала згоду на отримання останнім кредиту. Відповідно до анкети ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року щодо отримання кредиту на покупку меблів у графі «Контактні дані близьких та інших осіб» чоловіком заявниці указаний ОСОБА_2 . З показань допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 з 2017 року проживали однією сім`єю, доглядали один за одним, разом вели спільне господарство, брали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, мали взаємні права та обов`язки. Наявні в матеріалах справи світлини з зображенням заявниці та померлого ОСОБА_2 підтверджують факт їх проживання однією сім`єю. Державна реєстрація ОСОБА_2 за іншою адресою, яка відмінна від адреси реєстрації та проживання заявниці, не спростовує відсутність її фактичного постійного проживання зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, у спірний період. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св-20). Відтак, оцінивши досліджені в судовому засіданні надані ОСОБА_1 докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає доведеним факт спільного проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з серпня 2017 року по час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . На указані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви. Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Підсумовуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 є помилковим, зроблений за неповного з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, тому рішення суду слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Світлана КОПАНИЧУК Віталій ОНІЩУК