Постанова Волинський апеляційний суд № 167/906/25

Справа № 167/906/25 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В. Провадження № 22-ц/802/665/26 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Русинчук М. М., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року в складі судді Шептицької Н. В., В С Т А Н О В И В : У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом мотивуючи тим, що він та ОСОБА_3 з 2005 року по 2020 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, спільних дітей не мають. За час шлюбу в 2010 році вони побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2020 році шлюб розірвали з причин постійних сварок, проте продовжили проживати разом як одна сім`я без реєстрації шлюбу до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Після цієї дати стосунки з відповідачкою остаточно розірвано, він виїхав із спільно збудованого будинку. Під час спільного проживання вели спільне господарство, позивач, який займається підприємницькою діяльністю міжнародними перевезеннями, утримував дружину, яка не працювала, оплачував комунальні послуги, всі зароблені кошти йшли в сім`ю. На зароблені кошти 09.06.2022 придбали автомобіль марки «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (далі Автомобіль), який спочатку зареєстрували на ОСОБА_3 . Через відсутність реєстрації шлюбу не було враховано право спільної сумісної власності позивача на це майно. В 2024 році цей автомобіль було перереєстрований на позивача. Між ними виник спір щодо спільно набутого автомобіля в АДРЕСА_1 , тому просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 10.11.2020 по 20.02.2024. Рішенням Рожищенського районного суду від 03 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог належними, достатніми та допустимими доказами. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду, у якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що проживали із відповідачем як сім`я після розірвання шлюбу у зазначений ним в позовній заяві період. Як під час шлюбу, так і після його розірвання, у період спільного проживання видом його діяльності було і є автомобільний транспорт та комплексне обслуговування об`єктів. Він займався ввезенням , розмитненням автомобілів, за рахунок цього доходу сім`я проживала. У 2022 році він підшукав автомобіль марки «AUDI», номер кузова НОМЕР_2 , який був спільно придбаний і ввезений відповідачкою з Республіка Польща, оскільки він не мав змоги виїжджати за межі України, а відповідачка, яка має посвідчення водія, і раніше допомагала ввозити автомобілі. Спочатку автомобіль був зареєстрований на відповідачку, пізніше - на нього, з приводу права на автомобіль і виник спір. Вважає що суд неправильно оцінив надані докази,які надані на підтвердження позову. Відзив на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 не подавала. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2005 по 10.11.2020, від спільного подружнього життя у сторін дітей немає. 09.06.2022 був придбаний Автомобіль, який був зареєстрований на відповідача, і яким з 11.01.2023 по 11.01.2024 користувався позивач. З 30.06.2023 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності: вантажний автомобільний транспорт. 22.05.2024 позивач звернувся у ВП №1 (м.Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення 10.02.2024 і 13.02.2024 злочину стосовно нього ОСОБА_3 , яка погрожувала йому вбивством. У внесенні відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 було відмовлено. Згідно з поясненнями в судовому засіданні 12.02.2026 свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , сторони до 2024 року проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . З платіжних інструкцій МоноБанк, ПриватБанк за період з лютого 2022 року по січень 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату за спожитий газ та електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 . З наданих позивачем фото з мобільного телефону за липень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, липень 2023 року, січень 2022 року, ураховуючи показання свідків, які ідентифікували осіб на фото як позивача та відповідача , слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проводили разом дозвілля. При прослуховуванні звукозапису судового засідання 12 лютого 2026 року апеляційним судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що господарськими питаннями оплата комунальних послуг, придбання продуктів для сім`ї упродовж проживання в будинку займався ОСОБА_1 , зазначивши, що бачаться чи не щодня, тісно спілкуються. Автомобілем Ауді користувалися і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , розмитнював автомобіль ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_5 який проживає у приватному будинку, по сусідству, показав,що дізнався, що сторони розлучаються. З часу початку спільного будівництва сторонами будинку приблизно з 2006 - 2007 року ( АДРЕСА_1 ), і аж до часу, з якого ОСОБА_1 виїхав з цього будинку, близько року тому, щодня, щоранку бачив позивача за місцем проживання, стверджував, що сторони жили весь цей час як хороша сім`я, разом їздили в Польщу на роботу. Автомобілем Ауді постійно їздив позивач, рідше - відповідачка. Свідок ОСОБА_4 ствердив, що знайомий з позивачем та відповідачем з 2017 року, стало несподіванкою, що вони розлучаються, сторони часто приїздили до нього в гості, жили як сімейна пара, після придбання автомобіля Ауді розмитнював автомобіль ОСОБА_1 , обслуговував його, на подвір`ї свідка не раз ремонтували, до часу, поки автомобіль був. Автомобілем їздив як позивач, так і відповідач, більшість часу позивач ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків. Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Згідно з нормами пункту 5 ч.І ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу. Надаючи правову оцінку поданим доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог покликаючись на положення статей 81 , 89 ЦПК України, правові позиції Верховного Суду, висловлені в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, у яких Верховний Суд вказав, що посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї. Разом з тим у справі, що розглядається, позивач обґрунтовував заявлені вимоги не лише проведенням спільного відпочинку, але й покликався на наявність спільного бюджету за рахунок ведення ним бізнесу, оплату ним комунальних послуг за проживання сім`ї у будинку, право власності на який зареєстроване за відповідачкою, за зароблені ним кошти від ведення бізнесу, які він виділяв на утримання сім`ї, на підтвердження чого подані відповідні платіжні інструкції, придбання транспортного засобу за спільні кошти, спільне користування ним, що підтверджується довідкою Головного сервісного центру МВС № 31/35-0741, та показаннями допитаних в судовому засіданні. Згідно з приписами частин 1- 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пославшись на норми статті 89 ЦПК України, якою встановлено порядок оцінки доказів, суд першої інстанції не надав правої оцінки доказам в цілому, не оцінив їх взаємний зв`язок у їх сукупності, як це передбачено частинами другою - третьою статті 89 ЦПК України зауваживши, що самі по собі фотографії, квитанції, показання свідків не доводять заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Тому апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог. На думку апеляційного суду факт продовження проживання позивача та відповідача в одному будинку, право власності на який зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 після офіційного розірвання шлюбу 10.11.2020 і по 20.02.2024, чого не заперечила відповідач ОСОБА_3 , надані докази про оплату позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги у цьому будинку, фото проведення спільного дозвілля, показання свідків в судовому засіданні мають взаємний зв`язок і в сукупності вказують наявність спільного бюджету у сторін щонайменше за рахунок доходів від підприємницької діяльності позивача,спільних витрат, взаємність прав і обов`язків спільне проживання в одному будинку, виконання обов`язку щодо утримання житла, в якому обоє проживають, саме позивачем, реєстрація належним користувачем відповідача ОСОБА_1 автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на відповідачку ОСОБА_3 , використання транспортного засобу, придбаного після офіційного розірвання шлюбу, як позивачем так і відповідачем, його обслуговування та ремонт позивачем, про що ствердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є доказами проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу у зазначений в позовній заяві період. Доказів проживання сторін однією сім`єю без шлюбу в іншій по тривалості період, апеляційним судом не встановлено. Також апеляційний суд надаючи правову оцінку вказаним доказам враховує приписи статті 81 ЦПК України, згідно з якими обов`язок доказування покладено на обох сторін спору і позивача і відповідача. З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлялась належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, апеляційним судом, однак не висловила жодного заперечення щодо заявленого позову та апеляційної скарги, правом участі в судових засіданнях особисто або через представника не скористалась. Згідно з приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Недотримання судом порядку оцінки поданих позивачем доказів привели до помилкового висновку про недоведеність заявлених вимог, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись статтями 367, 368, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу у період з 10 листопада 2020 року по 20 лютого 2024 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді