Постанова КЦС ВС № 2320/3560/12

Постанова Іменем України 29 листопада 2023 року м. Київ справа № 2320/3560/12 провадження № 61-13306св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, заінтересована особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк» розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2023 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: судді Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог 20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. Свої вимоги обґрунтовував тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. В. на примусовому виконанні перебуває ВП № НОМЕР_1, яке відкрито 10 квітня 2019 року на підставі виконавчого листа № 2320/3560/2012, виданого 14 березня 2019 Черкаським районним судом Черкаської області. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 17 грудня 2012 року, виданий Черкаським районним судом Черкаської області 14 березня 2019 у справі № 2320/3560/2012, в частині про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442, 25 доларів США на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - AT «ОТП Банк»), у той час як стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595, 90 грн залишено в силі. Ухвала суду набрала законної сили 02 червня 2022 року після перегляду її апеляційним судом, який частково задовольнив апеляційну скаргу стягувача виключно в частині стягнення судового збору, в іншій частині судове рішення залишив без змін. Заявник зазначав, що вказані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду надав приватному виконавцю 12 серпня 2022 року. 01 березня 2023 приватний виконавець, на підставі статей 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою вніс зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: в резолютивній частині виконавчого провадження, зокрема замість суми коштів до стягнення за ВД: 277 445,25 зазначив суму коштів стягнення ВД: 2 220 814,90, замість валюти долари США зазначив валюту гривні. Вважає, що оспорювана постанова приватного виконавця не відповідає вимогам закону, оскільки в даному випадку виконавець виніс постанову, яка не ґрунтувалася на резолютивній частині судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, а тому зобов`язаний був закінчити виконавче провадження та повернути виконавчий лист до суду, оскільки зміни до реєстраційних даних були суттєвими і не підпадали під ознаки вимог Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на наведене, просив суд: - визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 01 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про зміну (доповнення) реєстраційних даних; - зобов`язати приватного виконавця Черкаської області Плесюка О. С. закрити виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на виконання виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 14 березня 2019 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С., стягувач - АТ «ОТП Банк». Суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець не мав підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ лише частково визнаний таким, що не підлягає виконанню. Дії приватного виконавця щодо внесення змін до автоматизованої системи виконавчого провадження в частині валюти та суми боргу повністю відповідають ухвалі суду від 20 квітня 2022 року, а також узгоджуються зі змістом пункту 2 частини другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Вказані дії приватного виконавця базуються на відомостях, отриманих виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, та спрямовані на надання сторонам виконавчого провадження достовірної інформації про це провадження. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2023 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим. При цьому, суд зазначив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 01 березня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зміну (доповнення) реєстраційних даних є правомірною та не підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог касаційної скарги 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Давигору С. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, постановити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права. Аргументи учасників справи Доводи особи, які подали касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги. Суди не звернули увагу на те, що ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція з організації примусового виконання рішень не передбачають такої підстави для внесення виконавцем своєю постановою змін або доповнень реєстраційних даних в автоматизовану систему, як встановлення неможливості виконання виконавчого документу та виключення суми стягнення В даному випадку приватний виконавець виніс рішення, яке не гуртувалося на резолютивній частині судового рішення, за яким видано було виконавчий лист, а тому зобов`язаний був повернути виконавчий лист до суду першої інстанції, закінчити виконавче провадження, оскільки зміни до реєстраційних даних були суттєвими і не підпадали під ознаки вимог спеціального закону. До того ж право приватного виконавця для внесення змін до реєстраційних даних у виконавчому провадженні обмежене вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Ухвала Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року вказувала не про описку чи помилку, а рішенням суду виконавчий лист від 14 березня 2019 року визнано таким, що не підлягає виконанню в частині підстав стягнення, тобто об`єкт стягнення визнаний таким, що не відповідає процесуальному закону, зокрема не відповідає рішенню суду, на підставі якого було видано відповідний виконавчий лист. Внесення змін (доповнень) приватним виконавцем у виконавче провадження в автоматизованій системі вчинено у не спосіб та не у відповідності до вимог закону. Доводи інших учасників справи Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Черкаського районного суду Черкаської області справу № 2320/3560/12 за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, заінтересована особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк». Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року справу № 2320/3560/12 призначено до судового розгляду. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Суди встановили, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2320/3560/12 задоволено позов АТ «ОТП Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 217 595,90 грн та судовий збір в сумі 3 219,00 грн. На виконання зазначеного рішення суду 14 березня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області видав виконавчий лист № 2320/3560/2012, на підставі якого 10 квітня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року, за насідками розгляду заяви ОСОБА_1 , визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 17 грудня 2012 року, виданий Черкаським районним судом Черкаської області 14 березня 2019 року у справі № 2320/3560/2012, в частині про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442,25 доларів США на користь АТ «ОТП Банк». Стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595,90 грн залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496,20 грн. Стягнуто з АТ «ОТП Банк» судовий збір на користь держави в сумі 496,20 грн. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» судового збору на користь держави в сумі 496,20 грн скасовано. В решті ухвалу районного суду залишено без змін. 12 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Давигора С. А. звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. В. із заявою про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 14 березня 2019 року відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 та постанови Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року. 01 березня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. С. виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № НОМЕР_1, якою внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 та постанови Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року а саме: замість резолютивної частини: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 217 595,90 грн (два мільйони двісті сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 90 копійок) стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати, що складаються з оплати судового збору в сумі 3 219,00 грн (три тисячі двісті дев`ятнадцять гривень 00 копійок)» зазначено резолютивну частину: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 217 595 грн (два мільйони двісті сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 90 копійок) стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати, що складаються з оплати судового збору в сумі 3 219,00 грн (три тисячі двісті дев`ятнадцять гривень 00 копійок). замість: Сума коштів до стягнення за ВД: 277 442.25 зазначити: Сума коштів до стягнення за ВД: 2 220 814.9 замість: Сума коштів (еквівалент у гривні): 2 217 595.9 зазначити: Сума коштів (еквівалент у гривні): 2 220 814.9 замість Валюта: долари США (USD) зазначити: Валюта: гривня (UАН). Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до положень статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), передбачено, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду. Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження. У випадках встановлення нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами такі дані заповнюються автоматизованою системою на підставі відповідних відповідей. Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С., суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що приватний виконавець не мав підстав, визначених законом, для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ лише частково був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Приймаючи 01 березня 2023 року постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. В., відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», жодним чином не порушив прав боржника, а також самостійно не змінював обов`язок боржника перед стягувачем, лише уточнив резолютивну частину відповідно до рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого. У справі, яка переглядаєтеся, суди встановили, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року, залишеною без змін в цій частині постановою Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 17 грудня 2012 року, виданий Черкаським районним судом Черкаської області 14 березня 2019 року у справі № 2320/3560/2012, в частині про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442,25 доларів США на користь АТ «ОТП Банк». Стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595,90 грн залишено в силі. Інструкція з організації примусового виконання рішень не передбачає повноважень виконавця виносити постанову про зміну або доповнення реєстраційних даних до автоматизованої системи виконавчого провадження у випадку часткового визнання судом виконавчого документа, для примусового виконання якого видано виконавчий документ, таким, що не підлягає виконанню. Разом з цим аналіз змісту частини першої статті 447 ЦПК України свідчить про те, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою є порушення її прав чи свобод внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця». У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61 -2417сво19). Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не довів наявність порушення його прав чи свобод рішенням приватного виконавця під час виконання судового рішення, оскільки не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що наслідком винесення приватним виконавцем постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних стала зміна (зокрема збільшення) розміру його (боржника) заборгованості, що визначена судовим рішенням. Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що виконавче провадження підлягало закриттю відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Так, пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» унормовує питання закінчення виконавчого провадження лише у разі (1) скасування або (2) визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або (3) у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Будь-яких інших підстав наведена норма не містить. Вимоги закону допускають закінчення виконавчого провадження за пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» лише в разі повного визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тоді як у разі часткового його визнання та залишення без змін рішення суду в стягненні певної частини боргу відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження за вказаною нормою. Подібний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 липня 2019 року у справі № 910/15888/17. Враховуючи те, що визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист в частині про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442,25 доларів США на користь АТ «ОТП Банк», а стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595,90 грн залишено в силі, тому в приватного виконавця були відсутні правові підстави для закриття виконавчого провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. І. Крат