Постанова 4821 № 2320/3560/12

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/787/22Головуючий по 1 інстанції Справа №2320/3560/12 Категорія: 300000000 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЧуйко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «ОТП Банк» адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання. В обгрунтування своїх вимог вказав, що 14 березня 2019 року Черкаським районним судом Черкаської області у справі видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 277 442, 25 доларів США. Даний виконавчий лист був пред`явлений до виконання та перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. Зазначений виконавчий лист заявник вважає таким, що не підлягає до виконання, оскільки постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року була скасована постанова Черкаського районного суду від 02 квітня 2020 року та відмовлено у задоволенні заяви АТ «ОТП Банк» у видачі додаткового рішення суду в частині зміни суми до стягнення. Зазначив, що на даний час виконавчий лист, який датований 14 березня 2019 року виданий на примусове виконання про стягнення заборгованості в сумі 277 442,25 доларів США не відповідає судовому рішенню, що винесене 17 грудня 2012 року, адже за рішенням від 17 грудня 2012 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №ML-F00/173/2007 від 24 липня 2007 року в сумі 2 217 595, 90 грн. ОСОБА_1 вказав, що у зв`язку з тим, що судове рішення на підставі якого був виданий виконавчий лист було скасовано судом касаційної інстанції, відповідний виконавчий лист, датований 14 березня 2019 року є таким, що не ґрунтується на судовому рішенні на підставі якого його було видано, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Вказуючи на зазначені обставини, заявник просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 14 березня 2019 року, виданий Черкаським районним судом Черкаської області у справі № 2320/3560/2012 про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442, 25 доларів США на користь АТ «ОТП Банк» та відкликати виконавчий документ у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 17 грудня 2012 року, виданий Черкаським районним судом Черкаської області 14 березня 2019 року у справі № 2320/3560/2012 в частині про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 277 442, 25 доларів США на користь АТ «ОТП Банк». Стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595,90 залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496, 20 грн. Стягнуто з АТ «ОТП Банк» судовий збір на користь держави в сумі 496, 20 грн. Районний суд, частково задовольняючи заяву, виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, що після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, стягувач отримав виконавчі листи, які пред`явив до виконання, тобто не скористався своїм правом на оскарження цього рішення в апеляційному порядку, зокрема з підстав необґрунтованого визначення місцевим судом до стягнення суми боргу за тілом кредиту та процентами у гривні, а не у валюті зобов`язання, а отже, стягувач фактично погодився із задоволенням позову та стягнутою з боржника грошовою сумою в розмірі 2 217 595, 90 грн. З цією позицією погодився Верховний Суд, який своєю постановою від 24 листопада 2021 року відмовив у задоволенні заяви АТ «ОТП Банк» у видачі додаткового рішення в частині зміни суми до стягнення, на яку також посилається і заявник. Проте вона не скасовує самого рішення суду від 17 грудня 2012 року. Верховний суд визнає наявність заборгованості у гривневому еквіваленті в розмірі 2 217 595,90 грн, та зазначає, що її розмір відповідав заявленому боргу в іноземній валюті. Колегія суддів Верховного суду у вказаній постанові погодилася з висновками суду першої інстанції, висловленими у вказаному вище рішенні та скасувала лише ухвалення додаткового рішення апеляційного суду про зміну валюти, за якою повинне проводитись стягнення. На вказане судове рішення представник стягувача подав апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, у зв`язку із чим підлягає скасуванню. У скарзі адвокат зазначає, що матеріально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні. Спірний виконавчий лист, виданий за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року, яке набрало законної сили. Дане рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, до цього часу не скасовано та підлягає примусовому виконанню. Спірний виконавчий лист є єдиним виконавчим документом на виконання вказаного рішення суду щодо ОСОБА_1 . Строк на пред`явлення цього листа до виконання не закінчився. Апелянт звертає увагу суду на те, що постанова Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року про ухвалення додаткового рішення ухвалена після видачі спірного виконавчого листа (14 березня 2019 року). На переконання скаржника, це свідчить про те, що цей виконавчий лист не міг бути виданий на підставі цієї постанови і, відповідно, скасування постанови апеляційного суду також не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Що стосується скасування апеляційним судом ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року про виправлення описки, то з цієї підстави відповідач ОСОБА_1 вже звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Його заяву від 29 січня 2020 року було розглянуто та ухвалою суду від 06 травня 2020 року відмовлено в задоволенні такої заяви. Дану ухвалу було залишено в силі постановою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року. Таким чином апелянт вважає, що будь-які процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі, відсутні. Крім того скаржник зазначає також про те, що судом недотримано вимог процесуального законодавства в частині розподілу судових витрат, оскільки в даному випадку спірною ухвалою вирішено не позовні вимоги, а процесуальне питання в порядку ст. 432 ЦПК України, що не передбачає розподілу судових витрат та сплати судового збору. Апелянт просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу заявник не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається із зави ОСОБА_1 , останній просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню саме із підстави зміни змісту рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, що виконується. Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Таким чином виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому під іншими причинами, про які йдеться в частині другій статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, слід розуміти не припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а наприклад, коли в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Вищенаведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. За матеріалами справи встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року задоволено позов ПАТ «ОТП Банк». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 217 595, 90 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 3 219 грн судових витрат (а.с. 68-70, т.1). На підставі вказаного рішення суду було видано два виконавчі листа № 2/2320/3569/12. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2013 року ПАТ «ОТП Банк» було видано дублікат виконавчого листа відповідно за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2320/3560/2012 (а.с. 80, т.1). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2016 року заяву ПАТ «ОТП Банк» задоволено та видано дублікати виконавчого листа відповідно до Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року (а.с. 124-125, т.1). 30 листопада 2016 року ухвалою суду поновлено ПАТ «ОТП Банк» строк на пред`явлення до виконання дублікатів виконавчих листів від 07 листопада 2016 року з примусового виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2320/3560/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2 217 595, 90 грн та 3 219 грн судового збору (а.с. 145, т.1). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року заяву ПАТ «ОТП Банк» задоволено та виправлено описку в рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року, а саме: в мотивувальній частині рішення, у третьому абзаці знизу вважати вірним текст у такому викладенні - «Оскільки відповідачами зобов`язання не виконуються, суд задовольняє позовні вимоги позивача та знаходить необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в сумі 277 442, 25 дол, США, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом в сумі - 249 688, 22 долари США, 27 754,03 долари США, що у гривневому еквіваленті складає 2 217 595, 90 грн. У резолютивній частині рішення вважати вірним наступне: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 277 442, 25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 2 217 595, 90 грн. (а.с. 154-155, т.1). 10 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58868119 на підставі виконавчого листа № 2320/3560/12, виданого 14 березня 2019 року (дубліката), про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 277 442, 25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 2 217 595, 90 грн та 3 219 грн судового збору. Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 19-20, т.3). Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року у задоволенні заяви представника АТ «ОТП Банк» про виправлення описки у рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року відмовлено (а.с. 111-113, т.4). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року заяву представника АТ «ОТП Банк» про ухвалення додаткового рішення щодо зазначення у резолютивній частині рішення точної грошової суми в доларах США у розмірі 277 442, 25 доларів США залишено без задоволення (а.с. 56-59, т. 4). Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року скасовано, постановлено по справі додаткове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «ОТП Банк» 277 442, 25 доларів США (а.с. 175-177, т. 4). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення (а.с. 49-51, т. 5). Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року зазначену вище ухвалу районного суду залишено без змін. Судовим рішенням встановлено, що виконавчий лист не виданий помилково, обов`язок боржника перед стягувачем щодо погашення заборгованості за кредитним договором не припинився, і даний обов`язок не виконаний в добровільному порядку, тому суд прийшов до висновку, що виконавчий документ №2320/3560/12 Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2019 року виданий судом у відповідності до вимог діючого законодавства та на підставі рішення суду, яке набрало чинності в передбаченому законом порядку (а.с.180-186, т.5). Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року скасовано, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року залишено в силі. Касаційний суд зазначив, що ухвалення додаткового рішення майже через 7 років з моменту набрання судовим рішенням законної сили та пред`явлення його до виконання, шляхом зазначення суми у доларах США, а не, як ухвалено судом, у національній валюті України - гривні, фактично змінить зміст судового рішення та істотно збільшить обсяг грошового зобов`язання відповідачів, визначеного судом у грудні 2012 року, ураховуючи обставини, які змінились у період перебування виконавчого документу на виконанні, та існували станом на момент звернення у листопаді 2019 року із відповідною заявою. Судом вказано на те, що подана заявником заява про ухвалення додаткового рішення обраним ним способом та за установлених у цій справі обставин фактично спрямована на зміну валюти, за якою має проводитись стягнення у виконавчому провадженні, а не для виправлення неточності грошової суми, присудженої до стягнення, яка на момент ухвалення судового рішення була визначена у гривні, її розмір відповідав заявленому розміру боргу в іноземній валюті і з таким розміром погоджувався позивач. Фактично, переглядаючи заяву стягувача АТ «ОТП Банк» про ухвалення додаткового рішення, що мало б наслідком зміну змісту рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року, за яким відкрито виконавче провадження та проводиться примусове виконання, суд касаційної інстанції встановив незаконність постановлення додаткового рішення, чим зміст рішення не змінив. Зокрема станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, резолютивна частина рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року відповідала наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 217 595, 90 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 3 219 грн судових витрат. В той же час виконавчий лист, виданий14 березня 2019 року (дублікат), виданий про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 277 442, 25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 2 217 595, 90 грн та 3 219 грн судового збору. Таким чином зміст рішення суду, зокрема його резолютивної частини, на підставі якого було видано виконавчий лист, що виконується, було змінено шляхом виключення посилання на визначення суми стягнення у іноземній валюті та залишення стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 217 595, 90 грн та 3 219 грн судових витрат. Апеляційний суд враховує, що виконавчий лист - документ, який є підставою для здійснення виконавчого провадження. Він має бути чітким і зрозумілим для здійснення виконавчих дій. Виконавчий лист має відповідати змісту і сенсу постановлених у справі судових рішень, що набрали законної сили. Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України станом на час видачі виконавчого листа) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Положеннями вказаного Закону передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, в тому числі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1, ч.1, ст. 3 Закону) Статтею 4 Закону визначені вимоги до виконавчого документу. Зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Отже, виконавчий лист видано правомірно із дотриманням вимог, визначених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», проте його зміст (резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень) в частині визначення розміру заборгованості в іноземній валюті із зазначенням гривневого еквіваленту, повинен відповідати наступним судовим рішенням, постановленим у справі, згідно з якими суму заборгованості визначено виключно у національній валюті - 2 217 595, 90 грн. Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року, якою резолютивну частину основного рішення було змінено, скасовано, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року залишено в силі, то доводи заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині зміни змісту рішення та стягнення суми боргу у доларовому еквіваленті, апеляційний суд визнає обґрунтованими, оскільки виконавчий лист видано в цій частині на рішення, яке у подальшому скасовано. Інші доводи заяви не дають правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі, оскільки не підтверджують неправомірність виконавчого листа в іншій частині, зокрема необхідно враховувати, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 2 217 595, 90 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» та 3 219 грн судових витрат залишено без змін, а отже є чинним та підлягає виконанню. Отже районний суд прийшов до вірного висновку про те, що є законні підстави для частково визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 277 442, 25 доларів США, залишивши лише гривневий еквівалент вказаної суми - а саме 2 217 595, 90 грн. Посилання апелянта на зловживання заявником своїми процесуальними правами та вказівку на необхідність залишення заяви без розгляду з тієї підстави, що ОСОБА_1 вже звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та його заява була залишена без задоволення, то слід зазначити, що при зверненні із такою заявою до суду 18 червня 2019 року (а.с. 217-220, т. 4) заявник як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вказував на пред`явлення виконавчого документу до виконання поза межами строків, встановлених ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», тому зазначена обставина є відмінною від підстав подання заяви, що переглядається у даному провадженні. Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції процесуальних норм права в частині розподілу судових витрат слід зазначити наступне. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення передбаченого цим Законом. За своїм змістом вказаний перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає. Верховним Судом враховано, що в пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справа» зазначено, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ані у розділі VII ЦПК України 2004 року, ані в Законі України «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується. Так само у статті 4 Закону України «Про судовий збір» не визначено розмір ставки судового збору за подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому апеляційний суд погоджується із доводами скаржника, що за подання до суду першої інстанції заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судовий збір не справляється. На дані обставини місцевий суд уваги не звернув та безпідставно провів розподіл судових витрат, стягнувши судовий збір по 496, 20 грн на користь держави із заявника та стягувача. Зважаючи на викладене, оскаржувану ухвалу у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» судового збору по 496, 20 грн з кожного слід скасувати. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «ОТП Банк» адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича задовольнити частково. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в сумі 496,20 грн скасувати. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року в частині стягнення з АТ «ОТП Банк» судового збору на користь держави в сумі 496,20 грн скасувати. В решті ухвалу районного суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Судді