Постанова 4814 № 638/8123/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/8123/20 Номер провадження 22-ц/814/1545/23Головуючий у 1-й інстанції Семіряд І.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач: Дряниці Ю.В., судді: Пилипчук Л.І., Лобов О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 24.07.2018 він звернувся до прокуратури з заявою про кримінальне правопорушення, проте уповноваженою особою прокуратури не внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2018 року зобов`язано уповноважених осіб внести відомості, викладені в заяві від 24.07.2018. 17.10.2018 внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за №42018220000001271 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України. Протягом часу з 19.12.2018 по 10.10.2019 слідчим були прийняті постанови про закриття кримінального провадження. Зазначені постанови скасовані ухвалами слідчого судді. Позивач вказує, що з вини слідчих, протягом тривалого часу, він вимушений витрачати свій час та звертатись до суду за захистом прав, гарантованих Конституцією України. Все це призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації звичок та бажань, неможливо продовжити активний спосіб життя. Дії слідчих позбавили його відчуття гідності, соціальної та правової захищеності та вимагає від нього докласти значних зусиль для організації життя. Наводячи розрахунок моральної шкоди позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача 1 001 520 грн. Просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 001 520 грн., завданої тривалою бездіяльністю службової особи відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на факт систематичного прийняття рішень слідчим без проведення належної перевірки заяви про злочин, що свідчить про його протиправну бездіяльність. Вважає, що суд зробив безпідставний висновок про те, що незгода позивача з прийнятими посадовою особою відповідача рішень, які були оскаржені позивачем в передбаченому законом порядку не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Харківською обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим сдулом встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2018 звернувся, у порядку ст. 214 КПК України, до прокуратури Харківської області з заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 364, 365, 366, 367, 382 КК України, які вчинені слідчим Горгуль. Позивач вказує, що уповноваженою особою, протягом 24-х годин не були внесені зазначені в заяві відомості до ЄРДР. 10.10.2018 слідчим суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова зобов`язано прокуратуру внести відомості до ЄРДР, викладені в заяві ОСОБА_1 від 24.07.2018 Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується, що 17.10.2018 уповноваженою особою прокуратури Харківської області були внесені відомості до ЄРДР за №42018220000001271, визначена кваліфікація ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України. 19.12.2018, 26.02.2019, 29.08.2019 уповноваженою особою прокуратури Харківської області прийняті постанови про закриття кримінального провадження №42018220000001271. Зазначені постанови скасовані ухвалами слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.02.2019, 26.07.2019, 10.10.2019. Вирішуючи спір суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь- які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167,1174 ЦК України. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19). Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно із частиною другою статті 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалах слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Метою звернень ОСОБА_1 до суду було оспорювання процесуальної діяльності прокурора та незгода з прийнятими ним процесуальними рішеннями. Зазначене не є безумовним доказом неправомірних дій або бездіяльності прокурора у розумінні статті 1174 ЦК України. Як вірно встановлено місцевим судом, сам факт звернень ОСОБА_1 до посадових осіб та постановлення слідчими суддями процесуальних ухвал, якими зобов`язано відповідачів вчинити певні дії та скасовано постанови про закриття провадження, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів завдали йому моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук О.А. Лобов