Постанова 4820 № 686/17371/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/17371/19 Провадження № 22-ц/4820/244/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ГУНП в Хмельницькій області Файчука А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/17371/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2019 року (суддя Приступа Д.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Хмельницькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана незаконними діями та бездіяльністю відповідачів, що полягає у невнесенні його заяви про вчинення злочину до ЄРДР та незаконному закриттю кримінального провадження без проведення жодної слідчої дії, яку позивач оцінює в 500 000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2019 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати. Посилається на те, що судом в оскаржуваному рішенні не було зазначено учасників судового процесу, які були присутні в судовому засіданні 11.11.2019, зокрема не вказано про присутність позивача в судовому засіданні. Вказує, що судом не було взято до уваги його доводи та судові рішення, якими встановлено незаконність дій посадових осіб ГУНП в Хмельницькій області, які завдали йому моральних страждань та переживань. ГУНП в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2019 року без змін. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції правильно дослідив усі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову. Позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 09.06.2016 ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЗВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області. Проте, процесуальне рішення за вказаною заявою не було прийнято. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування задоволено, зобов`язано уповноважену особу ЗВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 відповідно до ст. 214 КПК України (а.с. 5). Слідчим відділом Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017240010005158 від 25.07.2017 за ч. 1 ст. 129 КК України, по факту того, що 15.02.2017 ОСОБА_2 погрожував фізичною розправою ОСОБА_1 . За результатами проведеного досудового розслідування 09.06.2017 слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Базелюком С.Т. винесено постанову про закриття даного кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2019 року, постанову слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Базелюка С.Т. від 09.06.2017 про закриття кримінального провадження № 12017240010005158 скасовано (а.с. 4). Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокре ма, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктами 2-3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується: незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. За змістом ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей в ЄРДР та винесення постанови про закриття кримінального провадження, а наявність судових рішень про зобов`язання уповноваженої особи ЗВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження рішень, дій та бездіяльності посадової особи органу досудового розслідування, яке позивачем було реалізовано і яким було відновлено його порушене право. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову. Разом з тим, висновки суду першої інстанції, викладені в абзаці 14 мотивувальної частини рішення суду щодо недоведеності понесення витрат саме позивачем на проїзд і копіювання документів, та в абзаці 15 мотивувальної частини рішення суду щодо недоведеності причинного зв`язку між прийняттям ухвали про повернення апеляційної скарги та настанням шкоди, не відповідають обставинам справи, проте, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, зазначене не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно, а може бути усунуто судом першої інстанції шляхом виправлення описки. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні суду не вказано про явку позивача в судове засідання та його позицію щодо заявлених вимог, оскільки спростовується змістом описової частини рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай