Постанова Полтавський апеляційний суд № 641/8313/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 641/8313/20 Номер провадження 33/814/312/23Головуючий у 1-й інстанції Богдан М.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі адвоката Удовікова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Удовікової Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2020 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- в с т а н о в и в: Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 11 жовтня 2020 року об 11 годині 45 хвилин, у м. Харкові по пр.-ту Гагаріна, 127А/7 керував автомобілем LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищення рухливість ходи, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Удовікова І.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що в матеріалах відсутні підтвердження факту відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги по суті, приходжу до наступних висновків. Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, ознаками наркотичного сп`яніння, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №127526 від 11 жовтня 2020 року, який складений у відношенні ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейського. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну оцінку. Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури проведення огляду особи на стан сп`яніння є тотожними з позицією захисту в суді першої інстанції, які отримали належну правову оцінку і з якою погоджується апеляційний суд. Твердження, що притягнута до адміністративної відповідальності особа не володіла мовою, якою з нею спілкувався співробітник патрульної поліції та не розуміла сенсу висунутих до неї вимог спростовується змістом долученого до матеріалів справи відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_3 розумів і підтримував спілкування із поліцейським. Також безпідставними є доводи скарги в частині того, що відеозапис не є належним та допустимим доказом. Відповідно п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. При цьому, відсутність одного чи декількох відео файлів, ніяким чином не можуть впливати на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування обставин справи та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки наявні в матеріалах справи відеозаписи повністю узгоджуються з обставинами справи та доданими доказами. Окрім того, наявних відео файлів цілком достатньо для досягнення цілей, регламентованих у п. 1.4.5 Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів не надано. Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи. За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув зазначену справу, правильно встановив фактичні обставини, дослідив та оцінив наявні у справі докази та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув зазначену справу, правильно встановив фактичні обставини, дослідив та оцінив наявні у справі докази та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення. Підстави для скасування або зміни постанови місцевого суду, що є законною та обґрунтованою відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Удовікової Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця